Рішення № 40948812, 13.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 911/3425/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль»

про стягнення 10947636,79 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В., довір. № 14-104 від 18.04.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль», відповідач) про стягнення 10947636,80 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль» зобов'язань за договором № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 9407204,01 грн. основного боргу, 498028,28 грн. 3% річних, 1043404,51 грн. інфляційних втрат, а також 73080,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

13.10.2014 р. до господарського суду Київської області НАК «Нафтогаз України» було подано заяву № 14/2-202 від 13.10.2014 р. про виправлення описки, відповідно до якої позивач просить суд в описовій та резолютивній частині позову вважати вірною суму заборгованості відповідача за спожитий газ в розмірі 9407204,00 грн. замість 9407204,01 грн., а у розрахунку позовних вимог у вартості спожитого газу на листопад 2012 року вважати вірною суму 4563147,20 грн. замість 4563147,21 грн.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, заява НАК «Нафтогаз України» № 14/2-202 від 13.10.2014 р. є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, позовні вимоги у даній справі (з урахуванням вказаної заяви № 14/2-202 від 13.10.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог) розглядаються судом щодо стягнення з відповідача 9407204,00 грн. основного боргу, 498028,28 грн. 3% річних, 1043404,51 грн. інфляційних втрат.

У судових засіданнях 28.08.2014 р., 15.09.2014 р. та 13.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 28.08.2014 р., 15.09.2014 р. та 13.10.2014 р. представника не направив.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Кримтеплоелектроцентраль») (покупець) було укладено договір № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. газ в обсязі до 77500 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень 2011 р. - 3000 тис. куб.м, листопад 2011 р. - 6000 тис. куб.м, грудень 2011 р. - 9000 тис. куб.м, січень 2012 р. - 10000 тис. куб.м, лютий 20123 р. - 10000 тис. куб.м, березень 2012 р. - 10000 тис. куб.м., квітень 2013 р. - 4000 тис. куб.м, травень 2012 р. - 1500 тис. куб.м, червень 2012 р. - 1500 тис. куб.м, липень 2012 р. - 1500 тис. куб.м, серпень 2012 р. - 1500 тис. куб.м, вересень 2012 р. - 1500 тис. куб.м, жовтень 2012 р. - 3000 тис. куб.м, листопад 2012 р. - 6000 тис. куб.м, грудень 2012 р. - 9000 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

01.11.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р., відповідно до п. 1 якої п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: « 2.1. продавець передає покупцю в 2011 році 0 тис. куб.м та у 2012 році до 10000 тис. куб.м, у тому числі - в листопаді 2012 р. - 3500 тис. куб.м, в грудні 2012 р. - 6500 тис. куб.м.

На виконання умов договору № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. та додаткових угод до нього НАК «Нафтогаз України» було поставлено ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль» природний газ на загальну суму 12402136,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 29.11.2013 р. за газ спожитий у листопаді 2012 року на суму 4563147,20 грн., від 29.11.2013 р. за газ спожитий у грудні 2012 року на суму 7838989,49 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, поставлений позивачем відповідачеві природний газ на загальну суму 12402136,69 грн. останнім був оплачений частково в сумі 2994932,69 грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок суми боргу або докази оплати заборгованості за договором № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 14/2294/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 9407204,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 497028,28 грн., у тому числі - за період з 14.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 4563147,21 грн. в сумі 6732,51 грн., з 01.01.2013 р. до 01.10.2013 р. на суму 4563147,21 грн. в сумі 102764,60 грн., з 02.10.2013 р. до 31.10.2013 р. на суму 3163147,21 грн. в сумі 7799,54 грн., з 01.11.2013 р. до 11.02.2014 р. на суму 2813147,21 грн. в сумі 23815,42 грн., з 12.02.2014 р. до 23.06.2014 р. на суму 1568214,52 грн. в сумі 17014,06 грн., з 14.01.2013 р. до 23.06.2014 р. на суму 7838989,49 грн. в сумі 338902,15 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 497028,25 грн., у тому числі - за період з 14.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 4563147,21 грн. в сумі 6732,51 грн., з 01.01.2013 р. до 01.10.2013 р. на суму 4563147,21 грн. в сумі 102764,59 грн., з 02.10.2013 р. до 31.10.2013 р. на суму 3163147,21 грн. в сумі 7799,54 грн., з 01.11.2013 р. до 11.02.2014 р. на суму 2813147,21 грн. в сумі 23815,41 грн., з 12.02.2014 р. до 23.06.2014 р. на суму 1568214,52 грн. в сумі 17014,05 грн., з 14.01.2013 р. до 23.06.2014 р. на суму 7838989,49 грн. в сумі 338902,15 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми 3% річних суд відмовляє.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1043404,51 грн., у тому числі - за період з грудня 2012 року до вересня 2013 року на суму 4563147,21 грн. в сумі -18352,98 грн., за жовтень 2013 року на суму 3163147,21 грн. в сумі 12652,59 грн., з листопада 2013 року до січня 2014 року на суму 2813147,21 грн. в сумі 25385,84 грн., з лютого 2014 року до травня 2014 року на суму 1568214,52 грн. в сумі 160614,96 грн., з січня 2013 року до травня 2014 року на суму 7838989,49 грн. в сумі 863104,10 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1043404,48 грн., у тому числі - за період з грудня 2012 року до вересня 2013 року на суму 4563147,21 грн. в сумі -18352,98 грн., за жовтень 2013 року на суму 3163147,21 грн. в сумі 12652,58 грн., з листопада 2013 року до січня 2014 року на суму 2813147,21 грн. в сумі 25385,83 грн., з лютого 2014 року до травня 2014 року на суму 1568214,52 грн. в сумі 160614,95 грн., з січня 2013 року до травня 2014 року на суму 7838989,49 грн. в сумі 863104,10 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо частково задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, м. Сімферополь, Залізничний р-н, вул. Монтажна, 1, код 32417960) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 9407204 (дев'ять мільйонів чотириста сім тисяч двісті чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 498028 (чотириста дев'яносто вісім тисяч двадцять вісім) грн. 25 коп. 3% річних, 1043404 (один мільйон сорок три тисячі чотириста чотири) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.10.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна