Рішення № 40947854, 14.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/3500/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат № 1",

01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25

16502, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Б.Хмельницького, 23

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

09100, АДРЕСА_1

про стягнення 10 820,85 грн.

за участю представників:

позивача - Федоренко Л.Б. (довіреність від 11.08.2014 № 1);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат № 1" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 10 820,85 грн., з яких: 7 155,33 грн. основного боргу, 523,98 грн. пені, 105,70 грн. 3 % річних та 3 035,84 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 01.01.2014 № 09/01-2014/1106.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18092/14 від 02.09.2014) позивачем частково подано документи на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2014.

У судове засідання 02.09.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, розгляд справи відкладено на 30.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18344/14 від 04.09.2014) позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18345/14 від 04.09.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19199/14 від 12.09.2014) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - директором Тищенком О.М. (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19164247), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 10 756,99 грн., з яких: 7 155,33 грн. основного боргу, 460,12 грн. пені, 105,70 грн. 3 % річних та 3 035,84 грн. штрафу.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судове засідання представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 14.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22162/14 від 14.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 14.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.10.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат № 1" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.01.2014 № 09/01-2014/1106 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м'ясну сировину (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, ціна на товар, який поставляється, є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Ціна Договору складається з вартостей усіх поставок за період дії Договору.

Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 2.1. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання сторонами (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 25 867,39 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками та скіплені відбитками печаток і штампів обох сторін: від 10.01.2014 № 139 на суму 583,00 грн., від 10.01.2014 № 146 на суму 1 291,10 грн., від 15.01.2014 № 253 на суму 514,10 грн., від 23.01.2014 № 447 на суму 2 769,50 грн., від 05.02.2014 № 774 на суму 544,00 грн., від 05.02.2014 № 775 на суму 2 191,25 грн., від 07.02.2014 № 858 на суму 96,44 грн., від 17.02.2014 № 1108 на суму 1 531,20 грн., від 18.02.2014 № 1153 на суму 957,00 грн., від 25.02.2014 № 1304 на суму 1 086,30 грн., від 25.02.2014 № 1305 на суму 1 208,94 грн., від 04.03.2014 № 1498 на суму 794,10 грн., від 04.03.2014 № 1479 на суму 903,65 грн., від 07.03.2014 № 1600 на суму 847,00 грн., від 13.03.2014 № 1742 на суму 2 091,63 грн., від 13.03.2013 № 1743 на суму 1 405,80 грн., від 28.03.2014 № 2189 на суму 1 471,05 грн., від 20.03.2014 № 1948 на суму 1 094,80 грн., від 28.03.2014 № 2190 на суму 1 244,00 грн., від 17.04.2014 № 2701 на суму 1 893,98 грн., від 25.04.2014 № 2900 на суму 1 348,55 грн., а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив товар, що отриманий за Договором, у розмірі 18 712,06 грн., на підтвердження чого позивачем надано довідку від 27.08.2014 № 9.7-2-1300/08 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості товару, що поставлений позивачем, виконав частково, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 7 155,33 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткових оплат.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, твердження позивача не заперечено.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 155,33 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 7.4. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 460,12 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, у разі порушення строків оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченої в строк продукції, за кожен день прострочення платежу.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору поставки та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 460,12 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір пені складає 439,94 грн., а вимога про стягнення пені у розмірі 20,18 грн. задоволенню не підлягає.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача 3035,84 грн. штрафу, керуючись пунктом 5.2. Договору, яким встановлено, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем нараховано штраф у розмірі 3 035,84 грн., що обґрунтовано та арифметично вірно, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3 % річних у розмірі 105,70 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та з'ясував, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір 3 % річних складає 81,32 грн., а вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 24,38 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 155,33 грн., пені у розмірі 439,94 грн., 3 % річних у розмірі 81,32 грн., штрафу у розмірі 3 035,84 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги у частині стягнення 20,18 грн. пені та 24,38 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат № 1" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38939769) 7 155 (сім тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп. основної заборгованості, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 94 коп. пені, 81 (вісімдесят одна) грн. 31 коп. 3 % річних, 3 035 (три тисячі тридцять п'ять) грн. 84 коп. штрафу та 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 70 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.10.2014.

Суддя С.О. Саванчук