Рішення № 40947795, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17150/14 14.10.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ювента»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд»

про стягнення заборгованості у розмірі 130 078,02 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Серебрій Г.Г. (за довіреністю)

від відповідача Білоніг І.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ювента» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 130 078,02 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки № 250313/1 від 25.03.2013 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а також виконати роботи з монтажу та пусконаладки товару, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу, а відповідач зобов'язувався вказаний товар та роботи прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач, за його твердженням, передав відповідачу товар та виконав роботи на загальну суму 644 128,00 грн., проте відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 554 127,40 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 217 968,68 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17150/14 та призначено її розгляд на 09.09.2014 р.

09.09.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документі до матеріалів справи, яке було задоволено судом. Крім того, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу в розмірі 90 000,60 грн., просив суд стягнути з відповідача 133 541,80 грн. боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи зміст поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що вказана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Вищевказана заява, подана представником позивача 09.09.2014 р., судом до розгляду прийнята.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 25.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документі до матеріалів справи, яке було задоволено судом. Крім того, представник відповідача надав письмові пояснення, в яких відповідач зазначав, що позивач не виконав зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами Договору, в повній мірі, а саме не здійснив навчання персоналу, що спричинило прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, та виконаних останнім робіт з монтажу і пусконаладки. У зв'язку з цим, відповідач суму курсової різниці за період дії Договору врахував як компенсацію за невиконання умов Договору позивачем. Також відповідач вважав, що відповідальність за переплату курсової різниці, яка виникла після закінчення дії Договору несе позивач, оскільки останній не виконав свої зобов'язання за Договором в повній мірі. Проти задоволення позовних вимог заперечував.

25.09.2013 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 07.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2014 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 14.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку зі здійсненням перерахунку позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 132 281,69 грн. боргу.

Враховуючи зміст поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вказана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Зазначена заява судом до розгляду прийнята.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі. Крім того, погодившись з розрахунком курсової різниці, наданим відповідачем, подав заяву про уточнення прохальної частини позову, в якій просив суд стягнути з відповідача 77 214,54 грн. курсової різниці, 7 014,59 грн. трьох процентів річних, 12 656,16 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 33 192,73 грн. пені. Враховуючи зміст поданої представником позивача заяви про уточнення прохальної частини, а також зміст раніше поданої позовної заяви та інших заяв про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вказана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ювента» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» (далі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки № 250313/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник поставляє та передає у власність покупцеві, а покупець оплачує та приймає товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена сторонами у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Зі специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, вбачається, що позивач зобов'язувався передати відповідачу Quantium510 4-8 ECVR паливороздавальну колонку модульного типу, напірну, на чотири види палива, продуктивністю 2Х40 л/мін, з електронною системою відбору пару, 8 шлангів, з ліфтовим механізмом для шлангів, одночасна заправка двох автомобілів, адаптовану для передплати, розривні муфти CSB21/SSB 16 у кількості 4 штуки (далі - товар), а також виконати монтажні пуско-налагоджувальні роботи, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу.

Згідно з п. 1.3 Договору, постачальник зобов'язується виконати роботи з монтажу та пусконаладки товару, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу (далі - роботи), а покупець - прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього договору. Місце проведення робіт - АЗС № 31 у с/раді Гореницькому, Києво-Святошинського району, Київської області, автодорога Київ-Чоп 22 км + 50 м (далі - об'єкт).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах відповідно до цього Договору в разі відсутності недоліків товару.

Здача-приймання виконаних робіт оформлюється підписанням уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, загальна ціна цього договору складає 644 128,00 (шістсот сорок чотири тисячі сто двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. Ціна договору включає доставку обладнання на АЗС № 31 у с/раді Гореницькому, Києво-Святошинського району, Київської області, автодорога Київ-Чоп 22 км + 50 м, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, введення до експлуатації, навчання персоналу.

Згідно з п. 6.4 Договору, ціни встановлюються у національній валюті України, однак, у випадку зміни міжбанківського курсу євро до гривні на день здійснення покупцем оплати у порівнянні до міжбанківського курсу євро до гривні на день підписання цього договору, суми платежу здійснюватимуться разом з компенсацією додаткових затрат постачальника, пов'язаних зі зміною міжбанківського курсу євро до гривні (так як в ціні товару є імпортна складова). Розрахунок суми компенсації постачальника, пов'язаний із зміною курсу євро до гривні, здійснюється наступним чином: Х = ((П / К) * К1) - П, де П - сума платежу, К - міжбанківський курс євро до гривні на момент підписання договору, К1 - міжбанківський курс євро до гривні на день здійснення платежу, Х - сума компенсації затрат постачальника, пов'язаних із зміною курсу євро до гривні.

У випадку зменшення міжбанківського курсу євро до гривні на день здійснення покупцем оплати, сума платежу буде пропорційно зменшена, і Х буде сумою зменшення платежу. На день підписання договору міжбанківський курс євро до гривні складає: 10,590.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що покупець повинен оплатити поставлений товар у наступному порядку: 30% від загальної вартості договору сплачується шляхом передплати після підписання договору; 70% від загальної вартості договору сплачується протягом шестидесяти календарних днів з моменту фактичної поставки товару постачальником.

За порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафів сторони встановлюють в три роки (п. 8.2 Договору).

Позивач передав відповідачу товар та виконав роботи на загальну суму 644 128,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 752 від 14.06.2013 р. та актом надання послуг № 1630 від 07.11.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач товар та роботи, передані та виконані позивачем, прийняв, що підтверджується довіреністю № 162 від 14.06.2013 р., виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також актом надання послуг № 1630 від 07.11.2013 р., копії яких також долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач товар, переданий позивачем, та роботи, виконані останнім, оплатив частково в сумі 554 127,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 188 від 29.03.2013 р., № 206 від 09.04.2013 р., № 669 від 09.08.2013 р., № 891 від 09.10.2013 р., № 1073 від 09.01.2014 р., № 8 від 21.01.2014 р., № 65 від 28.03.2014 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 217 968,68 грн. боргу.

09.09.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач, у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу в розмірі 90 000,60 грн., просив суд стягнути з відповідача 133 541,80 грн. боргу.

Здійснення відповідачем оплати основного боргу в розмірі 90 000,60 грн. підтверджується платіжним дорученням № 134 від 01.09.2014 р. (проведено банком 02.09.2014 р.), копія якого долучена до матеріалів справи.

14.10.2014 р. у судовому засіданні погодившись з розрахунком курсової різниці, наданим відповідачем, представник позивача подав заяву, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 77 214,54 грн. курсової різниці, 7 014,59 грн. трьох процентів річних, 12 656,16 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 33 192,73 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивачем період пені визначений з 14.08.2013 р. до 02.09.2014 р., проте суд зазначає, що на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені необхідно обмежити шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а пеню слід нараховувати за період з 14.08.2013 р. до 14.02.2014 р.

Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

14.08.2013 р. до 08.10.2013 р., суму боргу у розмірі 433 689,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова Правління НБУ від 09.08.2013 р. № 315), складає 8 650,03 грн.;

09.10.2013 р. до 08.01.2014 р., суму боргу у розмірі 333 689,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова Правління НБУ від 09.08.2013 р. № 315), складає 10 934,05 грн.;

09.01.2014 р. до 20.01.2014 р., суму боргу у розмірі 133 689,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова Правління НБУ від 09.08.2013 р. № 315), складає 571,39 грн.;

21.01.2014 р. до 14.02.2014 р., суму боргу у розмірі 100 000,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова Правління НБУ від 09.08.2013 р. № 315), складає 890,42 грн.,

а всього 21 045,89 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем період нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначений з 14.08.2013 р. до 02.09.2014 р.

Разом з тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. (далі - Постанова № 14).

Враховуючи, що проведення банком остаточної оплати основного бору в розмірі 90 000,60 грн., здійсненої відповідачем на підставі платіжного доручення № 134 від 01.09.2014 р., відбулось лише 02.09.2014 р., суд вважає, що вірним періодом для нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є період з 14.08.2013 по 01.09.2014 р.

За розрахунком суду три проценти річних враховуючи період заборгованості з:

14.08.2013 р. до 08.10.2013 р., суму боргу, що становила 433 689,60 грн., складає 1 996,16 грн.;

09.10.2013 р. до 08.01.2014 р., суму боргу, що становила 333 689,60 грн., складає 2 523,24 грн.;

09.01.2014 р. до 20.01.2014 р., суму боргу, що становила 133 689,60 грн., складає 131,86 грн.;

21.01.2014 р. до 27.03.2014 р., суму боргу, що становила 100 000,60 грн., складає 542,47 грн.;

28.03.2014 р. до 01.09.2014 р., суму боргу, що становила 90 000,60 грн., складає 1 168,77 грн.,

а разом 6 362,50 грн., які підлягають стягненню.

Пунктом 3.2 Постанови № 14 роз'яснено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за розрахунком суду, зважаючи на період заборгованості з:

14.08.2013 р. до 08.10.2013 р., розмір заборгованості - 433 689,60 грн., а також те, що індекс інфляції становив у вересні - 100,0% (УК № 184 від 09.10.2013 р.), жовтні - 100,4% (УК № 205 від 07.11.2013 р.), складає 1 734,76 грн.;

09.10.2013 р. до 08.01.2014 р., розмір заборгованості - 333 689,60 грн., а також те, що індекс інфляції становив у 2013 р. у листопаді - 100,2% (УК № 228 від 10.12.2013 р.), грудні - 100,5% (УК № 3 від 09.01.2014 р.), у 2014 р. у січні - 100,2% (УК № 25 від 08.02.2014 р.), складає 3 011,22 грн.;

09.01.2014 р. по 20.01.2013 р., а також те, що заборгованість у розмірі 133 689,60 грн. існувала менше одного місяця, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не нараховується;

21.01.2014 р. до 27.03.2014 р., розмір заборгованості - 100 000,60 грн., а також те, що індекс інфляції становив у лютому - 100,6% (УК № 45 від 12.03.2014 р.), березні - 102,2% (УК № 65 від 09.04.2014 р.), складає 2 813,22 грн.;

28.03.2014 р. до 01.09.2014 р., розмір заборгованості - 90 000,60 грн., а також те, що індекс інфляції становив у квітні - 103,3% (УК № 83 від 13.05.2014 р.), травні - 103,8% (УК № 103 від 11.06.2014 р.), червні - 101,0% (УК № 121 від 09.07.2014 р.), липні - 100,4% (УК № 144 від 09.08.2014 р.), серпні - 100,8% (УК № 164 від 09.09.2014 р.), складає 8 640,68 грн.,

а разом 16 199,88 грн.

Враховуючи, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 12 656,16 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Щодо курсової різниці, суд зазначає наступне.

Умовами Договору не визначене джерело інформації, що повинно використовуватись для встановлення міжбанківського курсу євро до гривні на день здійснення покупцем оплати.

Разом з тим, 14.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, в яких позивач, зокрема, вказав, що для розрахунку курсової різниці використовував відомості, розміщені на сайті http://mezhbank.org.ua. Крім того, до вказаної заяви позивач долучив витяги з інтернет-сторінки http://mezhbank.org.ua для визначення міжбанківського курсу, що існував на відповідні дати здійснення оплат відповідачем. З зазначених витягів вбачається, що позивач для розрахунку курсової різниці використовував середньозважений міжбанківський курс для продажу євро визначений зазначеним інтернет-ресурсом на відповідну дату. Крім того, представник позивача в судовому засідання 14.10.2014 р. погодився з розрахунком курсової різниці, наданим відповідачем.

З контррозрахунку курсової різниці, наданого відповідачем, вбачається, що останнім для розрахунку курсової різниці також був використаний середньозважений міжбанківський курс для продажу євро визначений на сайті http://mezhbank.org.ua.

З огляду на те, що сторони дійшли згоди, що для розрахунку курсової різниці необхідно використовувати середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти, визначений на сайті http://mezhbank.org.ua, суд здійснив власний розрахунок курсової різниці.

Так, за розрахунком суду, враховуючи відомості розміщені на сайті http://mezhbank.org.ua, станом на:

29.03.2013 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 10,44 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 64 412,80 грн., становить -912,36 грн. (з від'ємним значенням);

09.04.2013 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 10,62 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 128 825,60 грн., становить 364,95 грн.;

09.08.2013 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 10,86 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 17 200,00 грн., становить 438,53 грн.;

09.10.2013 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 11,07 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 100 000,00 грн., становить 4 532,58 грн.;

09.01.2014 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 11,24 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 200 000,00 грн., становить 12 275,73 грн.;

21.01.2014 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 11,39 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 33 689,00 грн., становить 2 544,97 грн.;

28.03.2014 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 15,64 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 10 000,00 грн., становить 4 768,65 грн.;

02.09.2014 р. середньозважений міжбанківський курс для продажу валюти складав 16,85 грн. за 1 євро, а курсова різниця, зважаючи на розмір платежу - 90 000,60 грн., становить 53 201,49 грн.,

а разом 77 214,54 грн., які підлягають стягненню.

Доводи та заперечення відповідача судом до уваги не беруться як безпідставні та необґрунтовані. Також суд зазначає про те, що в даному судовому провадженні не встановлювались та не досліджувались порушення умов Договору, допущені, як стверджує відповідач, позивачем, оскільки вони не є предметом даного спору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 21 045,89 грн. пені, 6 362,50 грн. трьох процентів річних, 12 656,16 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також 77 214,54 грн. курсової різниці. В іншій частині позову судом відмовлено з огляду на здійснені перерахунки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням наданої позивачем 14.10.2014 р. заяви про зменшення розміру позовних вимог останньому підлягає поверненню судовий збір в розмірі 1 757,81 грн. (130 078,02 х 2% = 2 601,56 грн.; 4 359,37 - 2 601,56 = 1 757,81 грн.).

Решта судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, код 37855348) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ювента» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 87, квартира 14, код 37477029) 21 045 (двадцять одну тисячу сорок п'ять) грн. 89 коп. пені, 6 362 (шість тисяч триста шістдесят дві) грн. 50 коп. трьох процентів річних, 12 656 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 16 коп. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 77 214 (сімдесят сім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 54 коп. курсової різниці та 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ювента» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 87, квартира 14, код 37477029) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 81 коп.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова