Рішення № 40947794, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17685/14 13.10.14

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"

про стягнення 47 988,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від прокуратури: Пантюхов О.В.

від позивача: Кривошея Д.А.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" (далі-відповідач) про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 47 988,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору від 14.03.2014 р. №286/3/14/4 третьою особою не було поставлено позивачу у строк до 31.03.2014 р. замовленої продукції, а відповідачем надана банківська гарантія щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» своїх зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент».

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача, а також неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 22.08.2014 р. не виконали, однак були повідомленні належним чином про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих прокурором та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (постачальник) було укладено Договір № 286/3/14/5 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби за кошти Державного бюджету України, за умовами якого, постачальник зобов'язався у 2014 році поставити замовнику взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (лот. 4 Черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються даною Специфікацією: строк (термін) постачання товару до 31 березня 2014 року (включно). Загальна кількість товару, яку необхідно поставити - 3100 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 959 760,00 грн. з ПДВ (п. 1.2 Договору);

Згідно п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 959 760,00 грн., у тому числі ПДВ 159 960,00 грн. - загальний фонд.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (Банківська гарантія від 07.03.2014 р. № 04КТ/20/1620/ЮР видана ПАТ «Фортуна-Банк» на суму 47 988,00 грн).

Відповідно до п. 11.4. договору, забезпечення виконання договору не повертається у разі, якщо постачальник не виконав всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору.

Згідно умов безумовної безвідкличної банківської гарантії виконання зобов'язань № 04КТ/20/1620/ЮР від 07.03.2014 р., виданої ПАТ «Фортуна-Банк», відповідач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання протягом 3 банківських днів, з дати отримання від Бенефіціара (позивача) письмової вимоги, сплатити останньому суму у розмірі, що не перевищує 47 988,00 грн. за умови невиконання постачальником (третя особа) всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору. Ця гарантія є чинною з 07.03.2014 р. по 02.02.2015 р.

29.04.2014 р. позивачем було направлено вимогу відповідачеві №286/8/2619 від 29.04.2014 р. про перерахування коштів в сумі 44 892,00 грн. на рахунок позивача згідно наданої банківської гарантії.

28.05.2014 р. позивачем було повторно направлено вимогу відповідачеві №220/8/3491 від 28.05.2014 р. про перерахування коштів в сумі 47 988,00 грн. на рахунок позивача згідно наданої банківської гарантії.

08.05.2014 р. та 04.06.2014 р. листами №509/07, №603/07 відповідно, відповідачем було відмовлено позивачеві у перерахуванні коштів з підстав невідповідності вимогам, визначеним в гарантіях.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданої банківської гарантії на суму 47 988,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 286/3/14/5 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби за кошти Державного бюджету України від 14.03.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.07.2014 р. у справі № 917/1166/14 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" про зобов'язання відповідача поставити позивачу товар та стягнення грошових коштів у сумі 96 935,76 грн. було задоволено позов прокурора, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" поставити Міністерству оборони України - 3100 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 959 760,00 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" 67 183,20 грн. - штрафу та 29 752,56 грн. - пені.

Також, вказаним рішенням було встановлено, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, як на момент звернення з даним позовом до суду та і на момент винесення даного рішення не поставив позивачу товар (3100 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 959 760,00 грн.). Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені в рішенні Господарського суду Полтавської області від 29.07.2014 р. у справі №917/1166/14 не доказуються при розгляді даної справи.

Так, частиною 1 статті 200 ГК України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати за гарантією №04КТ/20/1620/ЮР від 07.03.2014 р., обов'язок відповідача оплатити суму у розмірі 47 988,00 грн. настав з моменту отримання вимоги позивача №220/3491 від 28.05.2014 р. (04.06.2014 р. - день підготовки листа-відповіді) та повинен бути виконаний протягом 2 банківських днів, тобто до 09.06.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо сплати позивачеві суми у розмірі 47 988,00 грн. за банківською гарантією № 04КТ/20/1620/ЮР від 07.03.2014 р. та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови банківської гарантії № 04КТ/20/1620/ЮР від 07.03.2014 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 988,00 грн.

Згідно пункту 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги п. 4.8. Постанови Пленуму, сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в особі Міністерства оборони України задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ідентифікаційний код - 26254732), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код - 00034022) 47 988 (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. - боргу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ідентифікаційний код - 26254732) до Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.