Рішення № 40947784, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19260/14 14.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської

міської філії

До Київського міського клінічного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної Війни

Головного управління охорони здоров'я медичного забезпечення Київської

міської державної адміністрації

Про стягнення 47 087,35 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Колеснік І.В. - по дов. № 569 від 11.12.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії про стягнення з Київського міського клінічного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної Війни Головного управління охорони здоров'я медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації 47 087,35 грн., з яких: 42 587,28 грн. основного боргу, 845,85 грн. пені, 3 358,33 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 295,89 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг електрозв'язку № 5502091806 від 05.06.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19260/14 та призначено її до розгляду на 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19260/14 від 30.09.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 12.09.2014, розгляд справи було відкладено на 14.10.2014.

Позивач в судовому засіданні 14.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 12.09.2014 та ухвали від 30.09.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, Червонофлотська, 26, яка згідно витягу з Інформаційно-ресурсного центру є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду від 12.09.2014 та від 30.09.2014, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 17.09.2014 та 03.10.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (підприємство зв'язку) та Київським міським клінічним шпиталем інвалідів Великої Вітчизняної Війни (споживач) було укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 5502091806 (далі - договір № 5502091806).

Відповідно до п. 1. договору № 5502091806 підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку № 2.

06.06.2012 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (укртелеком) та Київським міським клінічним шпиталем інвалідів Великої Вітчизняної Війни (абонент) було укладено договір про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL № 2091800 (далі - договір № 2091800).

Згідно з п. 1.1. договору № 2091800 Укртелеком зобов'язується надавати абоненту на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, а також, за домовленістю, інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було своєчасно у повному обсязі сплачено вартість наданих телекомунікаційних послуг.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. договору № 5502091806 цей договір набирає чинності з моменту оплати та підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1. договору № 2091800 цей договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та абонентом.

Відповідно до п. 7.2. договору № 2091800, якщо за 30 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати правовідносини за договором № 2091800 не подано.

Відповідно до п. 2.1. договору № 5502091806 підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Згідно з п. 2.1.20. договору № 5502091806 підприємство зв'язку зобов'язане не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Згідно з п. 4.2. договору № 5502091806 споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати з поданням рахунків.

Відповідно до п. 4.3. договору № 5502091806 споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 4.5. договору № 5502091806 розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 5.2. договору № 2091800 Укртелеком відкриває в системі розрахунків абоненту єдиний особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих абоненту послуг по цьому договору, в тому числі за інші телекомунікаційні послуги, що надаються абоненту Укртелекомом (за абонентською лінією телефонного зв'язку).

Згідно з п. 5.3. договору № 2091800 Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату послуг, наданих за договором, в тому числі плату за тимчасове користування кінцевим обладнанням. Нарахування вартості послуги за цим договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги, що надаються абоненту Укртелекомом (за абонентською лінією телефонного зв'язку).

За умовами п. 5.9. договору № 2091800 абонент має право опротестувати рахунок протягом 5 робочих днів з моменту його отримання.

Відповідачем доказів в підтвердження здійснення оскарження наданих позивачем рахунків, в порядку передбаченому умовами договору № 2091800, не подано.

Згідно з п. 3.2.2. договору № 2091800 абонент зобов'язався своєчасно оплачувати послуги в повному обсязі, відповідно до порядку розрахунків, встановленого договором та нормативно-правовими актами. У випадку неодержання рахунку звертатись до Укртелекому для його одержання. Неодержання рахунку не звільняє абонента від обов'язку оплати послуг у відповідності з договором.

Відповідно до п. 5.4. договору № 2091800 абонент проводить оплати за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним. Оплата послуг проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Як свідчать матеріали справи позивачем зобов'язання за договорами щодо надання відповідних послуг виконано повністю.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, наявні матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, які не оспорені відповідачем, становить 42 587,28 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42 587,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.8. договору № 5502091806 передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 6.12. договору № 2091800 у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. Абонент також сплачує 3% річних та індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 845,85 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 845,85 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3 358,33 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 295,89 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 3 358,33 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 295,89 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського клінічного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної Війни Головного управління охорони здоров'я медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації (м. Київ, вул. Червонофлотська, 26, код ЄДРПОУ 05492309) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 42 587 (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 28 коп. основного боргу, 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 85 коп. пені, 3 358 (три тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 33 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.10.2014.

Суддя В.В.Сівакова