Постанова № 40946323, 26.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 911/1591/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Остапенко В.М.

від відповідача - Криванчик В.О.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж

"Бориспільтепломережа"

про стягнення 346457,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15438,50 грн. - інфляційних, 40795,75 грн. - 3% річних, 90380,38 грн. - пені, 111903,02 грн. - штрафу та 16257,91 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазачене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.08.2014 року.

24 липня 2014 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14.

Відповідно до вищезазначеної апеляційної скарги позивач просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.08.2014 року.

В судовому засіданні 19.08.2014 року оголошено перерву до 26.08.2014 року та призначено спільний розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року.

В судове засідання 26.08.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року. Проти апеляційної скарги позивача заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

02 серпня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/28-ТЕ-17 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091 грн., з врахуванням збору, у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% -218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, в період з жовтня по грудень 2012 року, природний газ на загальну суму 7232802,40 грн. Відповідач свої зобов'язання, в частині оплати належним чином не виконував, а саме сплачував за природний газ з простроченням строків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на день звернення до суду, відповідач погасив існуючу заборгованість. В той же час, в зв'язку з простроченням оплати за отриманий природний газ, у відповідача виник обов'язок щодо сплати штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочені платежу, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Як вбачається з п. 9.3. Договору, сторони погодили інший строк позовної давності за Договором, в тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, річних та інфляційних протягом 5 років, що передбачено відповідною нормою ст. 259 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо 3% річних (з врахуванням коригування дат),пені, штрафу та інфляційних втрат, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Твердження позивача, щодо неправомірного зменшення розміру штрафних санкцій місцевим господарським судом, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з розміром збитків кредитора, а також може врахувати інші обставини, у випадку їх істотного значення.

Як зазначено в Листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є комунальним підприємством і основною функцією якого є забезпечення споживачів якісними комунальними послугами, в тому числі державних підприємств та бюджетних установ, незалежно від його фінансового становища.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо врахування тієї обставини, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість до звернення до суду з даним позовом. Також, в матеріалах справи не міститься доказів, що в результаті невчасної оплати відповідачем, позивач поніс збитки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Твердження відповідача щодо повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу відповідачу, в зв'язку з чим останній несвоєчасно розрахувався за переданий природний газ, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки не повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, не є відкладальною умовою, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора, в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Отже, наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з транспортування природного газу.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем актів приймання - передачі природного газу в термін до 5 числа наступного, за місцем продажу газу, як це передбачено п. 3.4. Договору.

Також, перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір" № 3674- VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення пені та штрафів.

Пунктами 2.1., 2.2., статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач за подання позовної заяви повинен сплатити судовий збір в розмірі 6929,15 грн. В той же час, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 16316,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2001969 від 13.03.2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15438,50 грн. - інфляційних, 40795,75 грн. - 3% річних, 90380,38 грн. - пені, 111903,02 грн. - штрафу та 16257,91 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п.п. 4.3, 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Аналогічну рекомендацію містить абз.3 п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, згідно з яким судовий збір, в разі зменшення судом розміру пені, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Беручи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд вважає, що надлишково сплачений судовий збір, в розмірі 9387,50 грн., підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Беручи до уваги, що судом також зменшено розмір 3% річних, колегія суддів прийшла до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 6904,21 грн.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" не підлягає задоволенню. Проте, місцевим господарським судом невірно визначений розподіл господарських витрат, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14 підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року по справі №911/1591/14 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 41-А, код 13712452) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 15438,50 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. інфляційних, 40795,75 (сорок тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 3% річних, 90380,38 (дев'яносто тисяч триста вісімдесят) грн. пені, 111903,02 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот три) грн. штрафу та 6904,21 (шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити."

Матеріали справи №911/1591/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.08.2014 року