Постанова № 40946317, 15.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 920/525/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Сафронов М.А. - дов. № 18-49/1208 від 28.12.2013р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - Гуйванюк Й.Є. - дов. № 14/03-16 від 27.12.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача, ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", (вх. №2415С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2014 р. у справі № 920/525/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Сервіс", м. Суми,

2) Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавської області,

про стягнення 6064943,56 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.07.2014 р. (суддя Рунова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Сервіс" та з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" заборгованість у розмірі 500 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" заборгованість за договором № 4/23 від 02.02.2011 року у розмірі 5795149,56 грн., в тому числі: 5385380,00 грн. основного боргу, 129703,80 грн. 3% річних, 280065,76 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 73080,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 269294,00 грн. пені - відмовлено.

2-й відповідач, ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", у наданих ним запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

1-й відповідач, ТОВ "Фрунзе - Сервіс", у запереченнях на вищезазначену апеляційну скаргу також просить залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2014р., а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що оскаржуване рішення є цілком вмотивованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи.

В судове засідання представник 1-го відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте 1-й відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи 2-го відповідача та запереченнях на неї доводи позивача і 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" та ПАТ "Укртатнафта" було укладено договір №4/23 від 02.02.2011 року, у відповідності до умов якого ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" зобов'язалося передати у власність ПАТ "Укртатнафта" продукцію, що визначена додатком № 1 до договору, та здійснити монтаж внутрішнього устаткування фірми "8Щ.2ЕК" на території ПАТ "Укртатнафта", а ПАТ "Укртатнафта" зобов'язалося прийняти та сплатити продукцію та монтаж в порядку та на умовах вказаного договору.

У відповідності до додатку 1 та додатку 2 до договору № 4/23 від 02.02.2011 року предметом договору є виготовлення та монтаж отпарної колони К-101 вартістю 2338600,00 грн., колони стабілізації К-201 вартістю 3189600,00 грн., колони лужної промивки К-203 вартістю 2155200,00 грн. Загальна вартість договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 15.03.2013 року) складає 8353000,00 грн.

За умовами договору та з урахуванням подальших змін до договору (додаткові угоди № 1 від 27.04.2011 року, № 2 від 10.05.2011 року, № 3 від 29.03.2012 року, № 4 від 15.03.2013 року) сторони домовилися про те, що ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" виготовить та передасть у власність ПАТ "Укртатнафта" вказану вище продукцію в строк до 30.04.2013 року (п 2.5. договору в редакції додаткової угоди №3 від 29.03.2012 року, при цьому датою поставки вважається дата штампу залізниці (ст. Кагамлицька), що вказана в залізничній накладній (п. 2.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.04.2011 року).

ПАТ "Укртатнафта", в свою чергу, зобов'язалося сплатити за виготовлену ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" продукцію в наступному порядку (п. 3.2.1 та 3.2.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 15.03.2013 року): грошові кошти в розмірі 2297520,00 грн. за специфікацією № 1 до договору - протягом 10-ти банківських днів з дати підписання договору; грошові кошти в розмірі 5385880,00 грн. за специфікацією № 1 до договору - протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання ПАТ "Укртатнафта" письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Також, сторони домовилися, що вказане повідомлення може бути передано ПАТ "Укртатнафта" з використанням факсимільного зв'язку на телефонний номер (0536) 76-80-63 або (0536) 76-88-89, датою ж отримання такого повідомлення ПАТ "Укртатнафта" сторони погодилися вважати дату передання факсимільної передачі, що зазначена в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Таким чином, покупець - ПАТ "Укртатнафта" здійснює 100% передплату вартості виготовленої продукції до моменту здійснення її постачання на адресу покупця.

11.03.2011 року проти виставленого рахунку № 229 від 15.02.2011 року ПАТ "Укртатнафта" сплатило авансовий платіж, на суму 2297520,00 грн., у відповідності до платіжного поручення №1973, що підтверджується випискою з рахунку ПАТ "Сумське НВО ім. М.В Фрунзе" за 15.02.2011 року.

Відповідно до п. 4.2. договору № 4/23 від 02.02.2011 року сторони домовилися про те, що ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" не пізніше чим за 10 робочих днів до готовності партії товару до здачі-приймання, зобов'язане письмово, з використанням факсимільного зв'язку, повідомити ПАТ "Укртатнафта" про готовність товару до постачання (відвантаження).

09.08.2013 року ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на адресу відповідача - ПАТ "Укртатнафта" направило листа №82-2/775, яким повідомило про готовність продукції, яка є предметом договору №4/23 від 02.02.2011 року, до здачі-приймання (поставки). Вказаного листа було відправлено факсом на номер (0536) 76-80-63, про що здійснена відмітка в журналі вихідної кореспонденції ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", та поштою, при цьому поштове відправлення було отримане відповідачем 13.08.2013 року. Разом з повідомленням про готовність продукції до відвантаження на адресу ПАТ "Укртатнафта" були відправлені і рахунки на оплату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як свідчать матеріали справи, 09.08.2013 року ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" з метою додаткового забезпечення виконання ПАТ "Укртатнафта" зобов'язання з оплати виготовленої продукції, уклало договір поруки № ФС 41/3/1 з ТОВ "Фрунзе-Сервіс", у відповідності до якого ТОВ "Фрунзе-Сервіс" поручилося за виконання ПАТ "Укртатнафта" зобов'язання за договором № 4/23 від 02.02.2011 року з остаточної оплати виготовленої ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" продукції на суму 5385880,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору поруки ТОВ "Фрунзе-Сервіс" відповідає перед ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" за виконання зобов'язань ПАТ "Укртатнафта" в сумі, що не перевищує 500,00 грн.

У відповідності до п. 3.2.2 договору № 4/23 від 02.02.2011 року, ПАТ "Укртатнафта" мав сплатити на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" 5385880,00 грн. до 23.08.2013 року.

Факт поставки позивачем відповідачу - ПАТ "Укртатнафта" визначеного сторонами товару згідно специфікації №1 до договору №4/23 від 02.02.2011 року підтверджується матеріалами справи, в тому числі копіями накладних.

Проте, відповідач - ПАТ "Укртатнафта" не надав суду доказів оплати поставленого товару в сумі 5385380,00 грн. Тому, судом першої інстанції правомірно стягнув зазначену суму основного боргу за поставлений товар з ПАТ "Укртатнафта" на користь позивача.

У зв'язку з порушенням ПАТ "Укртатнафта" своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, суд першої інстанції також правомірно стягнув солідарно з відповідачів 500 грн. згідно з п. 2.1. договору поруки № ФС 41/3/1 укладеного між ТОВ "Фрунзе-Сервіс" та позивачем, а також на підставі ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення пені в сумі 269294,00 грн., то суд першої інстанції правомірно не задовольнив ці вимоги, оскільки пеня була нарахована позивачем в період дії мораторію, а отже в порушення вимог діючого законодавства.

Так, ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.10.2009р. щодо відповідача - ПАТ "Укртатнафта" порушено провадження у справі про банкрутство №23/74 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. провадження у зазначеній справі зупинено.

При цьому, зупинення провадження у справі про банкрутство не зупиняє дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Також, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 129703,80 грн. 3% річних та 280065,76 грн. інфляційних, як таких, що нараховані відповідно до вимог діючого законодавства, а також підтверджені розрахунками позивача.

Так, відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, апелянт помилково ототожнює штрафні санкції з інфляційними нарахуваннями та 3% річних, посилаючись на введення мораторію та припинення нарахування неустойки. Більш того, суд першої інстанції відмовив позивачу в стягненні пені (неустойки) в сумі 269294,00 грн., як такої що нарахована позивачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження 2-го відповідача про непідсудність господарському суду Сумської області даного спору у зв'язку із припиненням поруки за договором поруки № ФС 41/3/1 укладеного між ТОВ "Фрунзе-Сервіс" та позивачем.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 6.1 договору поруки № ФС 41/3/1 від 09.08.2013р. передбачено строк дії цього договору до 31.12.2014р., а тому строк поруки не сплив і вона є дійсною.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Фрунзе-Сервіс" (м. Суми) є належним співвідповідачем у данй справі, а отже відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України дана справа підсудна господарському суду Сумської області.

Стосовно посилань 2-го відповідача ПАТ "Укртатнафта" в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки "реальності" договору поруки № ФС 41/3/1 від 09.08.2013р., судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в цьому договорі сторони самостійно визначили розмір відповідальності поручителя перед кредитором. При цьому, договором поруки передбачені всі необхідні умови: місце, дату укладення, розмір відповідальності, порядок виконання зобов'язання поручителем, строк дії. Крім того, обмежень щодо сторін договору поруки, а також щодо суми такого договору, чинним законодавством України не передбачено.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2014 р. у справі № 920/525/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2014 р. у справі № 920/525/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.10.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.