Постанова № 40944715, 16.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 жовтня 2014 року Справа № 814/2101/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМиколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області, вул. Київська, 1, м. Миколаїв, 54058

довиконавчої дирекції Миколаївське обласне відділення ФСС з ТВП, пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017 проскасування рішення від 08.07.14 р. № 387, В С Т А Н О В И В:

Миколаївська обласна лікарня - заклад комунальної власності області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, Фонд) про скасування рішення від 8 липня 2014 р. № 387.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що часткова оплата вартості путівок на санаторно-курортне лікування здійснена вчасно, несвоєчасне повернення коштів зумовлене необхідністю забезпечення казначейського обслуговування.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що до перевірки позивач не надав доказів своєчасного надання платіжних доручень до Казначейської служби, а також доказів контролю за своєчасним перерахуванням коштів на рахунок Фонду (а. с. 48-50).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У червні 2014 р. відповідач здійснив перевірку порядку фінансування, використання та повернення коштів Фонду позивачем. За результатами перевірки складено акт від 27 червня 2014 р. (а. с. 8-16).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон) в частині несвоєчасного повернення невикористаних страхових коштів Фонду в сумі 370,97 грн., за що нарахована пеня в розмірі 25,97 грн.;

- ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 22 Закону, п. 4.13 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду від 25 лютого 2009 р. № 12 (далі - Порядок), в частині несвоєчасного повернення страхових коштів Фонду в сумі 14460,60 грн., за що нарахована пеня в розмірі 117,34 грн.

8 липня 2014 р. відповідачем прийнято рішення № 387 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій, відповідно до якого позивачу належить сплатити 143,31 грн. пені за несвоєчасне повернення страхових коштів і 1384,04 грн. штрафу за несвоєчасне повернення страхових коштів (а. с. 21).

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону, у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Так, п. 4.13 Порядку передбачено, що сума оплати часткової вартості путівки, внесена застрахованою особою до каси або на поточний рахунок страхувальника, має бути перерахована на транзитний рахунок робочого органу Фонду протягом трьох банківських днів після її внесення.

Розмір штрафу та пені розрахований відповідачем з урахуванням положень ч. 1 ст. 30 Закону, згідно якої за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З додатку 1 до акту перевірки вбачається, що за травень 2013 р. позивач несвоєчасно повернув кошти Фонду в сумі 370,97 грн. Зокрема, виплату застрахованій особі проведено 30 квітня 2013 р., а невикористані кошти Фонду повернуто 17 липня 2013 р., тобто з пропуском 70 днів (а. с 14).

З додатку 2 до акту перевірки вбачається, що позивач несвоєчасно перерахував Фонду часткову вартість за 12 путівок на санаторно-курортне лікування (а. с. 15-16).

Посилання позивача на несвоєчасне перерахування коштів органами Казначейської служби не приймається судом, оскільки згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Крім того, за правопорушення, викладені в акті перевірки позивача, відповідач притягнув до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_1 Заводським районним судом м. Миколаєва розглядалася законність постанови про накладення адміністративного стягнення. Постановою від 18 серпня 2014 р. суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, знайшовши в її діях склад адміністративного правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору - 182,70 грн. ( а. с. 2, 44). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, в зв'язку з чим стягненню з позивача підлягає 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області (ідентифікаційний код 01998383) судовий збір у сумі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз