Рішення № 40943594, 16.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1060/14-ц Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.Провадження № 22-ц/780/5630/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 18 16.10.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 жовтня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року позивачі звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що у 2010 році ОСОБА_5 (брат позивача ОСОБА_3 і син позивачки ОСОБА_4) домовився із відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про купівлю у них житлового будинку по АДРЕСА_1 за суму у 25000 доларів США, що відовідало 200000 тисячам гривень. Вказаний будинок належить відповідачам в рівних частинах. Вказували що у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_5 коштів, вони щомісяця сплачували відповідачам вартість будинку, що стверджується розписками ОСОБА_1 та квитанціями про перерахування коштів на картку ОСОБА_2 Загалом позивачем ОСОБА_6 було сплачено на рахунок відповідачки ОСОБА_2 27400 грн., а позивачка ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 гроші в сумі 19450 грн. Вказували, що в подальшому договір купівлі-продажу укладений не був і ОСОБА_5 звільнив будинок у 2013 році. Посилаючись на те, що кошти отримані відповідачами є безпідставно набутим майном, а також на те, що відповдіачі відмовляються добровільно повернути ці кошти, просили стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розимірі 19450 грн. та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 27400 грн.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивують тим, що отримані кошти, це кошти отримані від ОСОБА_5 за оренду житла, де той мешкав із 2010 року по 2013 рік відповідно до договорів оренди.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого відбулася домовленість про купівлю ОСОБА_5 в наступному належного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_1. У зв'язку із чим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склали розписки про намір продати будинок за 25000 доларів США, що відповідає 20000 грн., а ОСОБА_5 склав розписку про своє зобов'язання купити будинок.

ОСОБА_2 надала ОСОБА_5 доручення на право розпорядження належною їй частиною будинку.

Договір купівлі-продажу вказаного будинку укладений не був.

Також судом встановлено, що 16 грудня 2010 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, а також між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 було укладено два договори оренди житла, за умовами яких ОСОБА_2 і ОСОБА_1 передали в оренду ОСОБА_5 належний їм будинок по АДРЕСА_1 на три роки, а орендар зобов'язався сплачувати щомісяця за кристування будинком кошти в розмірі 347 доларів США.

ОСОБА_5 мешкав у вказаному будинку до 2013 року, після чого звільнив будинок.

За вказаний період ОСОБА_2 отримала кошти в розмірі 27400 грн., а ОСОБА_7 - 19450 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявним у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачі без достатньої правової підстави набули кошти в розмірі 46860 грн., а відтак згідно статей 1212, 1214 ЦК України мають їх повернути.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та зроблені в результаті неповного з'ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального права.

Стягуючи з відповідачів на користь позивачів безпідставно отримані кошти в розмірі 46860 грн., суд не звернув уваги на відсутність у справі доказів сплати вказаних коштів саме позивачами. Так наявні у справі квитанції щодо перахування коштів ОСОБА_2 не містять відомостей про особу. яка здійснювала перерахування, в тому числі не містять відомовстей про перерахування коштів ОСОБА_3 (а.с.9-10). В наявному в матеріалах справи аркуші із записами про дати і кошти відсутні відомості про передачу цих коштів ОСОБА_4 тобто, що ці кошти передавала саме вона (а.с.12).

Крім того, суд не звернув уваги на заперечення відповідачів та не дав належної оцінки факту укладення між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з іншого договорів оренди житлового будинку, відповідно до умов яких ОСОБА_5 проживав в будику і сплачував за щомісяця орендну плату в розмірі 347 доларів США.

Відповідачі стверджували, що отримані кошти - це кошти за оренду будинку відповідно до договорів оренди, де ОСОБА_5 мешкав у період із 2010 року по 2013 рік.

Згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2014 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договорів оренди удаваними правочинами.

За таких обстаивн посилання відповідачів на отримання коштів на відповідній правовій підставі є обгрунтованим.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до ухвалення необгрунтованого рішення, яке не може бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм поцесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення у зв'язку із його недоведеністю з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Поскільки позивачі не надали суду належних доказів, які б підтверджували обставини щодо безпідставного отримання відповідачами майна у вигляді грошових коштів, як і факт передачі цих коштів позивачами, то їх позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує на корист апелянтів понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 58 гривень з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: