Рішення № 40943316, 08.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 638/14486/13. Головуючий І інст.: - Хайкін В.М.

Провадження №22-ц /790/6390/14. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: житлові.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2014 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Харківської міської ради - Санькова Юрія Володимировича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Харківської міської ради, 3-особи: КП «Жилкомсервіс», квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України - про визнання права користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона зареєстрована й мешкає в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та займає в ній дві кімнати №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м.

Вказані кімнати були надані її чоловікові ОСОБА_8 рішенням начальника Харківського гарнізону від 11 липня 2006 року як ветерану військової служби.

На виконання цього рішення 22 серпня 2006 року КЕВ м. Харкова видав ОСОБА_8 спеціальний ордер за №80 на зайняття кімнат №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, до якого її було включено як члена сім'ї ОСОБА_8

На вказані кімнати будинкоуправління №3 КЕВ м. Харкова відкрило особовий рахунок на ім'я ОСОБА_8 та уклало з ним договір найма жилого приміщення.

Рішенням 6 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22 листопада 2006 року №15/6 будинок АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності м. Харкова.

Після передачі будинку з балансу Міністерства оборони України до комунальної власності м. Харкова вони з чоловіком залишилися мешкати у спірних кімнатах, сплачували квартирну плату та комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.

Після смерті ОСОБА_8 вона звернулась з заявою до Харківської міської ради про визнання її наймачем двох кімнат площею 25,1 кв. м. квартири АДРЕСА_1, однак у задоволенні заяви їй відмовлено з посиланням на відсутність законних підстав для визнання її наймачем двох кімнат в комунальній квартирі вказаного будинку, що спонукало її звернути з позовом до суду.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 58, 59, 64, 106 ЖК України, ст. 814 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», ОСОБА_7 просила суд визнати за нею право на користування двома кімнатами №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. та приміщеннями загального користування в комунальній квартирі АДРЕСА_1, визнавши її наймачем вказаних кімнат.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.

В письмових запереченнях наданих до суду, позов не визнав.

При цьому посилався на те, що виданий КЕВ м. Харкова спеціальний ордер ОСОБА_8 на зайняття кімнат №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 не може слугувати підставою для визнання ОСОБА_7 наймачем вказаних кімнат, оскільки житловий будинок на той час не являлися гуртожитком та відповідно до ст. ст. 51, 58 ЖК України ордер на вказані кімнати мав видаватися виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради, а не КЕВ м. Харкова.

Представник КЕВ м. Харкова Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився.

В письмових запереченнях наданих до суду, позов ОСОБА_7 визнав.

При цьому посилався на те, що 3 березня 2004 року ОСОБА_8 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я. На час його звільнення Міністерство оборони України не мало змоги забезпечити ОСОБА_8 постійним житлом, у зв'язку з чим рішенням начальника Харківського гарнізону ОСОБА_8, його дружині ОСОБА_7 було надано в користування кімнати №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 та КЕВ м. Харкова видано спеціальний ордер на заняття вказаних кімнат.

У листопаді 2006 року будинки Міністерства оборони України були передані в комунальну власність м. Харкова.

Представник КП «Жилкомсервіс» в судове засідання не з'явився.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право користування двома кімнатами №№1,5 житловою площею 25,1 кв. м. та приміщеннями загального користування в комунальній квартирі АДРЕСА_1, визнано її наймачем вказаних кімнат.

В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради - Саньков Ю.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка вселилася у спірні кімнати комунальної квартири на підставі ордеру виданого КЕВ м. Харкова її покійному чоловікові, який у визначеному законом порядку недійсним не визнано, зареєструвалася в квартирі, постійно мешкає у спірних кімнатах, у зв'язку з чим набула право на користування спірними кімнатами.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Абзацами 1, 3 пункту 12 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 встановлено, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що полковник ОСОБА_8 проходив військову службу у Харківському військовому університеті на посаді старшого викладача та наказом начальника університету від 3 березня 2004 року №190 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я (а. с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції від 1 січня 2004 року), військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам ст. 50 ЖК України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звільнення в запас ОСОБА_8 не був забезпечений державою постійним жилим приміщення.

Рішенням начальника Харківського гарнізону від 11 липня 2006 року ОСОБА_8 та членам його сім'ї надано для проживання дві кімнати №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1.

22 серпня 2006 року КЕВ м. Харкова видано ОСОБА_8 спеціальний ордер за №80 на зайняття 2-х кімнат №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, до якого включено ОСОБА_7 як дружину ОСОБА_8 (а. с.5).

На вказані кімнати будинкоуправління №3 КЕВ м. Харкова відкрило особовий рахунок на ім'я ОСОБА_8 та уклало з ним договір найма житла.

22 листопада 2006 року житловий будинок АДРЕСА_1 передано до комунальної власності м. Харкова (а. с. 23).

Після передачі будинку до комунальної власності м. Харкова ОСОБА_8, ОСОБА_7 продовжували проживати в кімнатах №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, що стверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» від 22 серпня 2013 року №1566 (а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (а. с.13).

Після його смерті ОСОБА_7 звернулася з заявою до Харківської міської ради про визнання її наймачем двох кімнат жилою площею 25,1 кв. м. квартири АДРЕСА_1, однак листом начальника управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради від 15 липня 2013 року №1570, їй відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на відсутність законних підстав для визнання її наймачем двох кімнат в комунальній квартирі житлового будинку (а. с. 15, 105).

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 вселилася до спірних кімнат разом зі своїм чоловіком на підставі спеціального ордеру, виданого ОСОБА_8 КЕВ м. Харкова 22 серпня 2006 року, зареєструвалася 31 серпня 2006 року в квартирі АДРЕСА_1, постійно мешкає в спірних кімнатах, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачка набула право на користування спірною жилою площею.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника Харківської міської ради - Санькова Ю.В. про те, що виданий КЕВ м. Харкова спеціальний ордер на ім'я ОСОБА_8 не був належним чином оформлений та зареєстрований у виконавчому комітеті міської ради, а тому підстави для зайняття ОСОБА_7 кімнат №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 відсутні, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Відповідно ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Судовим розглядом встановлено, що житловий будинок будинку АДРЕСА_1 передано в комунальну власність м. Харкова у 2006 році.

Після передачі будинку в комунальну власність м. Харкова Харківська міська рада не зверталася в суд з позовом про визнання спеціального ордеру виданого КЕВ м. Харкова на ім'я ОСОБА_8 недійсним, що свідчить про визнання Харківською міською радою за подружжям ОСОБА_8, ОСОБА_7 права на користування спірними кімнатами.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги представника Харківської міської ради - Санькова Ю.В. про те, що суд своїм рішенням визнав за ОСОБА_7 право користування двома кімнатами жилою площею 25, 1 кв. м., в той час як загальний розмір жилої площі на одну особу не повинен перевищувати норму 13,65 кв. м., чим фактично поліпшив житлові умови позивачки за відсутності об'єктивних підстав.

Згідно ст. 47, ч. 1 ст. 48 ЖК України норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Наведене свідчить, що питання про надання жилого приміщення у межах норми житлової площі вирішується органом, який наділений правом надавати житло особі, безпосередньо при його наданні.

В той же час, кімнати №№1,5 жилою площею 25,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 надані в користування подружжю ОСОБА_8, ОСОБА_7 рішенням начальника Харківського гарнізону від 11 липня 2006 року.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції не поліпшував житлових умов позивачки, а лише визнав право на користування жилою площею, яка була надана їй та її покійному чоловікові за рішенням начальника Харківського гарнізону.

Інші доводи апеляційної скарги представника Харківської міської ради - Санькова Ю.В., не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Харківської міської ради - Санькова Юрія Володимировича - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: