Ухвала суду № 40941286, 08.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р. Справа № 876/4802/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника відповідача Мандзирохи А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. у справі №2а/0370/4102/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. у справі №2а/0370/4102/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 року № 0000052206, № 0000062206, позов було задоволено повністю, постановлено визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 0000052206, № 0000062206.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням результатів перевірки, зокрема, фактів ненадання позивачем під час перевірки доказів реального здійснення господарської операції, зокрема, товарно-транспортних накладних.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» зареєстроване як юридична особа, знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23.04.2010 року № 185, зареєстроване платником ПДВ з 22.08.2007 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 22.08.2007 року № 100060497.

Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007», відповідальний за утримання до бюджету згідно з договором про спільну діяльність від 07.12.2007 року б/н з ДП «Нігинський кар'єр» за серпень 2011 року, про що складено акт № 6440/22-6/35323231 від 26.11.2012 року. Актом встановлено, що ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» у серпні 2011 року отримувало автотранспортні послуги від ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» згідно з договором на виконання робіт від 05.07.2011 року. Проте не було надано первинних документів, які підтверджують факт здійснення транспортних перевезень (дорожніх листів вантажного автомобіля та ТТН). Тому, враховуючи також акт про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» № 834/234/503494870 від 02.03.2012 року, в ході перевірки неможливо встановити реальне здійснення автотранспортних послуг, наданих ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» для ТзОВ «Ізолфа-Сервіс».

З цієї підстави перевіркою були зафіксовані в акті порушення ст. ст. 134, 138, 139, 140 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 34582,08 грн., в т. ч. за ІІІ квартали 2011 року на суму 34582,08 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток на 7953,88 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2 статті 198, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» завищено податковий кредит на загальну суму 6916,42 грн., в т.ч. у серпні 2011 року на суму 6916,42 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 6916,42 грн.

На підставі акту перевірки № 6440/22-6/35323231 від 26.11.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 11.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000062206, яким ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 10374,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 6916,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3458,00 грн. та № 0000052206, яким ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 7954,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 7954,00 грн.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.04.2011 року) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України). Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Крім того, як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем документи таким вимогам відповідають.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» у серпні 2011 року отримувало автотранспортні послуги від ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» згідно з договором на виконання робіт (послуг) від 05.07.2011 року, пунктом 1.2 якого було передбачено, що ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» бере на себе зобов'язання надати позивачу послуги автотранспорту (автоперевезення піску). Факт реального здійснення вказаних господарських операцій підтверджується, зокрема, податковою накладною від 11.08.2011 року № 2, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ре-0000025 від 11.08.2011 року, а оплата за отримані послуги проведена у безготівковій формі згідно із платіжним дорученням № 591 від 12.08.2011 року, про що вказано в акті перевірки. Крім того, як слідує із письмових пояснень представника позивача від 09.01.2013 року № 1, зазначені послуги були необхідні для доставки піску на об'єкт будівництва фруктосховища в с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, де позивач виконував будівельні роботи як генпідрядник за договором генерального підряду № 01/05/11 від 17.05.2011 року та безпосередньо виготовляв бетон, де і використовувався привезений пісок. Позивач як генпідрядник на прохання замовника (ПП «Дари садів») забезпечував організацію доставки піску на вказаний об'єкт будівництва, пісок придбавав замовник, а позивач із вказаного піску виготовляв бетон, який використовувався на об'єкті. Зазначене підтверджується договором генерального підряду від 17.05.2011 року № 01/05/11, довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року (форма № КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (форма № КБ-2в), актами списання матеріалів замовника та актами прийому-передачі. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання скаржника на необхідність оформлення товарно-транспортної накладної на підтвердження реальності здійснення господарської операції, не відповідає закону, оскільки нормативний акт, який регулює пов'язані із цим відносини, не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а на перехід права власності на майно не впливає фактичне місцезнаходження чи переміщення відчужуваного майна. Відсутність у позивача ТТН на транспортування піску не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки договором на виконання робіт (послуг) від 05.07.2011 року обов'язок з надання послуг автотранспорту (автоперевезення піску) було покладено на контрагента позивача.

Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги покликання на акт Кам'янець-Подільської ОДПІ від 02.03.2012 року № 834/234/503494870 про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» відповідального за утримання до бюджету згідно з договором про спільну діяльність від 07.12.2007 року б/н з ДП «Нігинський кар'єр» з питань документального підтвердження податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, оскільки викладені у ньому висновки про нікчемність укладених ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» протягом липня - серпня 2011 року правочинів ґрунтуються виключно на тому, що перевірку вказаного підприємства неможливо провести у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Законодавство не передбачає обов'язковості для суду акту перевірки. Зазначені в акті перевірки обставини підлягають доведенню у загальному порядку. При чому, тягар доведення цих обставин лежить на відповідачеві.

При цьому, у зазначеному акті Кам'янець-Подільської ОДПІ від 02.03.2012 року № 834/234/503494870 вказано про те, що згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» сформувало податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2001 року на загальну суму 578713,23 грн., в т. ч. по контрагенту ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» на суму 6916,42 грн. При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій з надання послуг автотранспорту (автоперевезення піску) ТзОВ «Ресурс-Інвест 2007» будо включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровано як платник ПДВ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. у справі №2а/0370/4102/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 13.10.2014 року.