Рішення № 40940748, 14.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.14р. Справа № 904/6374/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ БОСМАН УКРАЇНА", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 254 502,67 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Грушовська К.В., представник, дов. б/н від 10.10.2014р.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМ БОСМАН УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" про стягнення заборгованості у розмірі 254 502,67 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору транспортного експедирування КМ 1104 від 11.04.2013р., в частині повних та своєчасних розрахунків за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 22.08.14 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.09.2014р.

11.09.2014р представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання надіслав термінову телеграму про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в призначене судове засідання.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 14.10.2014р.

14.10.2014 р. представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника позивача.

Суд розглянув подане клопотання та визнав його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішеним господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Позовну заяву подано 22.08.2014 року., а тому двомісячний строк розгляду спору спливає, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило,

Відповідачем 08.09.2014 року вже надавалось клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відпусткою представника. Розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 11.09.2014 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін. Ухвалами від 22.08.2014р., 11.09.2014 року відповідача зобов'язано надати суду письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву, докази сплати боргу (за їх наявності). Відповідачем дані вимоги суду не були виконані. Крім того відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи без належним чином засвідчених копій документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання представника. Діючим законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти сторону у судовому процесі, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

За умовами ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За умовами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи належне повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно до ст.75 ГПК України. Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи таким, що затягує судовий процес розгляду спору та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

14.10.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМ БОСМАН УКРАЇНА" (експедитор - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" (замовник-відповідач) укладено договір транспортного експедирування КМ 1104 від 11.04.2013р., відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні, а замовник зобов'язується оплатити надані експедитором послуги.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. (п. 10.1. договору)

Відповідно до п.1.2. договору, виконання послуг експедитором здійснюється на підставі погоджених сторонами письмових заявок замовника, щодо кожного окремого перевезення, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1. договору, встановлено, що замовник зобов'язується оплатити вартість послуг експедитора на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 30 банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, ТТН/CMR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/ наданих послуг, податкової накладної та листів простою або інших документів, підтверджуючих додаткові витрати експедитора, по кожному перевезенню.

Замовник оплачує рахунки експедитора в безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок експедитора, зазначений в даному договорі. (п.5.2. договору)

Підтвердженням факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на ТТН/СМR про отримання вантажу. (п.5.3. договору)

Вартість послуг експедитора визначається відповідно до додатків до цього договору або узгоджується безпосередньо в заявці замовника на конкретне перевезення. (п. 5.4 договору)

Відповідно до п.5.7 договору, по факту надання експедитором послуг замовнику, сторонами складається та підписується акт приймання-передачі виконаних робіт/ наданих послуг, в якому вказується: (і) перелік наданих послуг; (іі) строк, протягом якого надавалися відповідні послуги; (ііі) загальний розмір вартості послуг, що підлягає оплаті експедитору.

Пунктом 5.8 договору встановлено, що акт наданих послуг повинен бути підписаний заявником та повернутий експедитору протягом 3 робочих днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Ціна договору складається з суми вартості всіх послуг сплачених замовником за даним договором. (п. 5.9. договору)

На виконання умов договору, позивач в період з 30.04.2013 року по 15.07.2013р. надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, відповідно до замовлень відповідача на загальну суму 255 344, 00 грн., а відповідач прийняв такі послуги, що підтверджується наявними у справі актами надання послуг (а.с.28, 33, 39, 44, 49, 54, 59, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95, 100, 105, 110, 115, 119, 124), міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), з відмітками вантажоодержувача про тримання товару (а.с.29, 35, 41, 46, 50, 56, 61, 67, 72, 77, 82, 87, 91, 97, 101, 106, 111, 117, 121, 127).

На оплату наданих послуг, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 255 344,00 грн., проте відповідач за прийняті послуги розрахувався частково, на загальну суму 65 033 грн. 00 коп., про що свідчать банківські виписки (а.с.137-141), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 190 311 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості. (а.с.133-136)

06.03.2014р. у відповідь на претензії позивача, відповідач запропонував позивачу погашення заборгованості за графіком, вказаному у листі. Та зазначив, що несвоєчасна оплата рахунків була спричинена зупинкою виробничого процесу.(а.с.142)

На підставі п. 6.11. договору, яким сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених у п. 5.1 даного договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 31908 грн. 42 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 6160,59 грн. та заборгованість на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 26122 грн. 66коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином, що підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними та рахунками на оплату наданих послуг, які містяться в матеріалах справи.

Доказів повної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, матеріали справи не містять.

Зобов'язання щодо оплати за транспортно-експедиційні послуги, передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з її вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу, обґрунтовані належними доказами, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 190 311 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 26122 грн. 66 коп. та 3% річних у сумі 6106 грн. 59 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 26122 грн. 66 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата наданих позивачем послуг відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 6160 грн. 59 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 31908 грн. 42коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 6.11. договору, яким сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених у п. 5.1 даного договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.4-6) встановив що при здійсненні розрахунку пені, позивачем не дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, судом перевірено додержання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунку пені, на підставі чого суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 31908 грн. 42коп. підлягають частковому задоволенню на суму 17379 грн. 59 коп.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на адвокатські послуги, позивачем надано лише копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видано на ім'я ОСОБА_2(а.с.143)

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, у разі неподання до суду вищезазначених документів у господарського суду відсутні підстави для покладення зазначених сум на іншу сторону.

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено, позивачем жодних доказів про понесення витрат на послуги адвоката у розмірі 5000 грн. не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката - є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачем при звернені з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 5090 грн. 07 коп., а сума судового збору за розгляд даної позовної заяви про стягнення 254 502 грн. 567 коп. складає 5090 грн.05 коп., у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 00 грн. 02 коп. судового збору.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського,15, приміщення, 1, код ЄДРПОУ 34823177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ БОСМАН УКРАЇНА" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11) заборгованість по оплаті за надані послуги у розмірі 190 311 грн. 00 коп., пеню у розмірі 17379 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 6160 грн. 59 коп., заборгованість на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 26122 грн. 66 коп. та суму судового збору у розмірі 4799 грн. 47 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ВІМ БОСМАН УКРАЇНА" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11) з державного бюджету України 00 грн. 02 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 15.10.2014р.