Постанова № 40940291, 07.10.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1846/1409 год. 25 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Горшкова В.М.,

при секретарі: Кальченко-Буланова М.С.,

за участю:

представників позивача - Анікєєвої І.В., Вдовиченко Т.М.

представників відповідача - Фекліної Л.В., Фурдуй Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (надалі - позивач, ДП "Херсонський морський торговельний порт") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14 припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 17.04.2014 року за № 27.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 07 квітня по 14 квітня 2014 року екологічною інспекцією проведено планову перевірку позивача. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, на підставі якого винесено оскаржуваний припис від 17.04.2014 року за № 27. Позивач не погоджується з пунктами 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14, що викладені в приписі і вважає їх безпідставними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, та вказали, що перевірка позивача здійснена у відповідності з діючим законодавством. На підставі акту перевірки екологічною інспекцією винесено припис від 17.04.2014 року за № 27. Вказаний припис було прийнято обґрунтовано на підставі порушень позивачем вимог природоохоронного законодавства, які викладені в його змісті. В задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у період з 07 квітня по 14 квітня 2014 року посадовим особами відповідача проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та складено відповідний акт. На підставі акту державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря винесено припис від 17.04.2014 року за № 27.

Позивач у своєму позові не погоджується з пунктами 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14 оскаржуваного припису, згідно яких позивачу необхідно:

- пункт 3 припису забезпечити здійснення передачі небезпечних відходів (лляльні води, промаслене ганчір'я, відпрацьовані масла) організаціям, які мають відповідні документи на можливість впровадження зазначеної діяльності (на збір та перевезення небезпечних відходів);

- пункт 4 припису розробити та погодити згідно вимог природоохоронного законодавства реєстрові картки об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів (батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, мул від миття автотранспорту, відходів одержаних в процесі зварювання, зерновий пил, взуття зношене, відходи поліетиленової плівки);

- пункт 5 припису погодити згідно вимог природоохоронного законодавства України склад і властивості відходів: 1) шини зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації; 2) брухт чорних металів дрібний інший; 3) стружка чорних металів; 4) відходи тверді морських перевезень, які утворилися у наслідок зіпсування, забруднення чи ураження (ґрунт від прибирання проммайданчика); 5) відходи змішані будівництва та знесення будівель та споруд; 6) відходи комунальні змішані (міські) у т.ч. сміття з урн; 7) брухт кольорових металів інший дрібний; 8) матеріал абразивний, який використовують під час дробострумного оброблення відпрацьований; 9) відходи від функціонування установок для очищення вод стічних, не позначені іншим способом (мул від миття автотранспорту); 10) шлам від очищення вод стічних неспецифічних промислових (зливова каналізація); 11) макулатура паперова та картонна; 12) одяг зношений чи зіпсований; 13)відходи які утворилися під час експлуатації транспортних засобів та перевезень не позначені іншим засобом або комбіновані; 14) відходи стабілізовані чи затверділі за допомогою матеріалу зв'язувального неорганічного; 15) відходи стабілізовані чи затверділі за допомогою матеріалу зв'язувального органічного; 16) масла та мастила відпрацьовані; 17) лампи люмінесцентні відпрацьовані; 18) батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані) що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища";

- пункт 6 припису визначити та погодити згідно вимог природоохоронного законодавства України склад і властивості відходів (відходи, одержані у процесах зварювання; зерновий пил вловлений аспірацій ними системами; взуття зношене або зіпсоване; відходи поліетиленової плівки; залишки очищення резервуарів (лляльні води) що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

- пункт 7 припису не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (в тилу причалу № 4 (ОСП-6) зберігання в штабелі коксового горішку; технологічні операції зі шротом соняшника з використанням складу № 5 по технології "склад - автозавантажувач - автомобіль") без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- пункт 8 припису не здійснювати утворення відходів (масла та мастила відпрацьовані; лампи люмінесцентні відпрацьовані; батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані) без одержання документів дозвільного характеру у сфері поводження з відходами, одержання яких передбачено законом;

- пункт 9 припису забезпечити утримання зони санітарної охорони водних об'єктів (підземні води) в належному стані;

- пункт 10 припису забезпечити провірку пристроїв та вимірювальної апаратури, що здійснюють облік об'ємів забору і скидання води;

- пункт 12 припису забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів (отримати висновок органів санепідемнагляду щодо номенклатури відходів, класу їх небезпеки, які утворюються на ДП "ХМТП" в результаті виробничої діяльності);

- пункт 13 припису узгодити в установленому законодавством порядку робочу документацію (РТК, Інструкції тощо) щодо можливості використання технологічних схем при перевантаженні визначених вантажів (розвантажувально-навантажувальні операції з вугіллям, коксовим горішком, продуктами перероблення зернових вантажів);

- пункт 14 припису надати до Держекоінспекції документи у сфері охорони навколишнього природного середовища (висновки державної екологічної експертизи щодо допустимості навантаження на довкілля під час здійснення технологічних операцій з перевантаження вантажів).

Згідно п.3 припису від 17.04.2014 року за № 27, суд зазначає наступне.

В обґрунтування цього пункту припису відповідач посилається на ст. 17 Закону України "Про відходи", яка визначає обов'язки суб'єктів господарювання у сфері поводження з відходами.

Пункт є) частини 1 вказаної статті вимагає здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Суд зазначає, що жодних вимог щодо передачі відходів підприємствам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, лише при наявності у них відповідних документів на можливість впровадження зазначеної діяльності не встановлено.

У судовому засіданні встановлено, що між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" укладено договір від 10 січня 2014 року, який визначає взаємовідносини між сторонами при заходженні суден в акваторію, а також при наданні ДП "Адміністрація морських портів України" послуг суднам ДП "Херсонський морський торговельний порт" і справлянню портових зборів. Серед обов'язків ДП "Адміністрація морських портів України" відносяться зокрема послуги н/с (наливне судно) "ПС-305" з приймання лляльних, фекальних вод, та сміття з суден флоту (портового) ДП "Херсонський морський торговельний порт".

Наливне судно "ПС-305" (збиральник лляльних вод) має класифікаційне свідоцтво регістру судноплавства України за № 104-1-20524-13 дійсне до 08.08.2014 року (копія додається). Судно призначене для прийому з транспортних суден, які знаходяться в порту або на рейді, лляльних та фекальних вод, нафтозалишків та сміття.

Отже, суд вважає, що підприємством було вжито усі заходи щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та недопущення забруднення навколишнього середовища.

Стосовно п. 4 припису від 17.04.2014 року за № 27 відносно розроби та погодження згідно вимог природоохоронного законодавства реєстрових карток об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів (батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, мул від миття автотранспорту, відходів одержаних в процесі зварювання, зерновий пил, взуття зношене, відходи поліетиленової плівки), суд вказує.

Строк для виконання цього пункту припису встановлено до 17.06.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні вказала, що реєстрові картки об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів ДП "Херсонський морський торговельний порт" розроблені та погоджені 17.08.2000 р. Управлінням екологічної безпеки в Херсонській області, у тому числі, і на батареї свинцеві та мул від миття автотранспорту. Зазначені відходи були включені у перелік відходів додатку до дозволу на розміщення відходів у 2013 році та ліміти на утворення та розміщення відходів у 2013 році, як і у попередні роки. В ході проведення перевірки ці картки надавалися представникам контролюючого органу.

Щодо розробки та затвердження реєстрових карт таких відходів, як: відходів одержаних в процесі зварювання, зерновий пил, взуття зношене, відходи поліетиленової плівки суд вказує на наступне.

Відповідно до Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360 та Інструкції щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 17 лютого 1999 р. № 41 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 березня 1999 р. за № 169/3462, при складанні реєстрової карти об'єкта утворення відходів наводяться дані про загальну кількість відходів, що утворилися на об'єкті протягом звітного року. Дані надаються за остаточним результатом діяльності.

З урахуванням цього, дані про загальну кількість таких відходів, як: відходів одержаних в процесі зварювання, зерновий пил, взуття зношене, відходи поліетиленової плівки, що утворилися на об'єкті протягом звітного року (2013) на підприємстві відсутні.

У зв'язку з викладеним, реєстрові картки на зазначені відходи будуть розроблені та надані на погодження і затвердження за результатами проведеної інвентаризації відходів за 2014 рік, а саме, на початок 2015 року. Враховуючи це, а також вимоги законодавства виконати пункт 4 Припису № 27 у встановлений строк (17.06.2014) не можливо.

В якості доказу неправомірності наданого пункту припису позивач надав копію Постанови Комсомольського районного суду м. Херсона по справі №667/3108/14-а від 23.05.2014 року, якою адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної екологічної інспекції Півнчно-Західного регіону Чорного моря про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову № 101962 від 14.04.2014 року про притягнення ОСОБА_6 за адміністративне правопорушення за ст. 82 КУпАП скасовано.

Отже, виходячи з викладеного суд вважає, що оскаржуваний пункт припису повинен бути скасований.

Відносно пунктів 5, 6 припису від 17.04.2014 року № 27, судом встановлено.

В обґрунтування даних порушень є посилання на ст. 26 "Державний облік і паспортизація відходів" Закону України "Про відходи" та постанову Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року за №2034 "Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів". В жодному із зазначених норм закону відсутнє посилання про наявність будь-якого документу "склад і властивості відходів", не кажучи вже про порядок його погодження. Тим самим, підстава для виконання цього пункту припису необґрунтована.

Слід зауважити, що статтею 17 "Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами" Закону України "Про відходи" передбачено: "Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища".

Довідка про склад і властивості всіх відходів, які утворюються на підприємстві у процесі господарської діяльності входить до складу пакету документів, які відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218 "Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів", було надано до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та Мінприроди для отримання відповідної дозвільної документації у сфері поводження з відходами, як у 2013, так і у 2014 році. Дозволи на розміщення відходів у 2013 році та у 2014 році, ліміти утворення та розміщення відходів отримані (копії додаються), що підтверджує факт розробки підприємством відповідної документації. Тому, твердження, відповідача, що склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища не визначені та не погоджені є безпідставними.

До того ж, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарно-епідеміологічної служби України щодо номенклатури відходів, класу їх небезпеки, які утворюються на ДП "Херсонський морський торговельний порт" в результаті виробничої діяльності, який також входить до складу пакету документів, які відповідно до вимог вищезазначеної постанови було отримано, як на 2013 рік так і на 2014 рік, та надано до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації для отримання відповідної дозвільної документації у сфері поводження з відходами у 2013 році та у 2014 році (окремо).

Суд зазначає, що трактування держекоінспекторів даної норми закону є хибним, у зв'язку з наступним. В даному випадку мова йде про визначення складу та ступеню небезпечності відходів, які не визначені державним класифікатором ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та не мають офіційно (законно) визначеного ступеню небезпечності для навколишнього середовища, для подальшого утворення яких у відповідності до вимог діючого законодавства необхідно встановити ці властивості іноді інструментально-лабораторним методом із обов'язковим погодженням Державної санітарно-епідеміологічної служби України. На ДП "Херсонський морський торговельний порт" відсутні відходи, які потребують додаткових визначень їх складу та властивостей.

Окрім цього, відповідно до пункту 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" : "Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства". Отже, пункт припису повинен зазначати вміст виявленого правопорушення та правову підставу для його усунення.

Викладені порушення у пунктах 5,6 припису не визначені жодними вимогами діючих нормативно-правових актів, а саме, ні у ст. 26 Закону України "Про відходи", а ні у постанові Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. N 2034 "Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів" (надалі - Постанова), які є обґрунтуванням правопорушення у приписі, відсутнє згадування документу "Склад і властивості відходів", не кажучи вже про відсутність порядку погодження та інструкції його складання.

Крім цього, у ст. 26 Закону України "Про відходи" та Постанові, які є обґрунтуванням правопорушення, мова йде про паспортизацію відходів. Пунктом 9 постанови: "Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Відповідно до Постанови паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекобезпеки за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ".

У судовому засіданні представник відповідача відмітив те, що на теперішній час єдиним документом, який встановлює вимоги до складу, вмісту, правил та послідовності заповнення технічного паспорту відходів і внесення подальших змін є ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Але, жодних нормативно - правових актів Мінприроди України щодо застосування зазначеного ДСТУ та порядку затвердження, погодження та реєстрації не існує.

До того ж, згідно з пунктом 9 згаданої Постанови визначено що паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. За цим пунктом Постанови дано пояснення заступником Міністра Д. Мормуль на офіційному сайті Мінприроди, в якому зазначається: "… Паспорти відходів доцільно розробляти на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації або видалення. Щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію або знешкодження, або твердих побутових відходів, то шляхи поводження з ними вже визначені…" (лист Мінприроди від 09.10.2011р. № 19195/07/10-11 до своїх територіальних підрозділів).

Враховуючи вищенаведене, п. 5, 6 припису № 27 суд вважаємо необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно п. 6 припису № 27 судом у судовому засіданні встановлено.

Джерело викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 6094 "Штабель. Причал №4" враховано при отриманні дозволу №6510136900-129 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП "Херсонський морський торговельний порт" (основна площадка), виданого Державним управлінням навколишнього природного середовища в Херсонській області терміном дії з 09.06.2011 по 09.06.2016 року, що також підтверджується наявністю у нього номеру. Вищезазначеним дозволом будь-яких вимог щодо експлуатації цього джерела не встановлено.

Представник позивач у судовому засіданні пояснила, що при здійсненні технологічної операції по схемі "склад - автонавантажувач - автомобіль" утворюються декілька джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря: № 6119 "Склад № 5" та № 6123 "Автомобіль (перевантаження вантажів зі складу в автомашину). Обидва джерела враховані у дозволі № 6510136900-129 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП "Херсонський морський торговельний порт" (основна площадка), виданого Державним управлінням навколишнього природного середовища в Херсонській області терміном дії з 09.06.2011 по 09.06.2016 року, що також підтверджується наявністю у них номерів.

Окрім цього, ДП "Херсонський морський торговельний порт" зобов'язано не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (в тилу причалу № 4 (ОСП-6) зберігання в штабелі коксового горішку; технологічні операції зі шротом соняшника з використанням складу № 5 по технології "склад -автозавантажувач - автомобіль") без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Представник позивача стверджує, що вказані вимоги не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню ще у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4.2 Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Мінприроди України 04.11.2011 року № 429 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. на № 1348/20086, яким зазначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: г) законодавства про охорону атмосферного повітря щодо: виконання запланованих і затверджених загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання; порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Враховуючі вищевикладене, до повноважень держекоінспекторів не входить перевірка документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин та звіту про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання, що відноситься лише до компетенції Держсанепідслужби та Державного управління охорони навколишнього природного середовища.

Згідно п. 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. N 302: Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Вище перелічені документи для ДП "Херсонський морський торговельний порт" було розроблено у 2011 році ДП "Науково дослідний проектно - конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (надалі - ДП "УкрНДІМФ"), яке має відповідне свідоцтво Мінприроди № 751 терміном дії до 01.09.2015 року.

На підставі розроблених документів Державним управлінням екології та природних ресурсів в Херсонській області було надано Дозвіл №6510136900-129 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП "Херсонський морський торговельний порт" (основна площадка), видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 09.06.2011 року терміном дії до 09.06.2016 року.

Джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 6094 "Штабель. Причал №4"; № 6119 "Склад № 5" та № 6123 "Автомобіль (перевантаження вантажів зі складу в автомашину) враховані при проведенні Інвентаризації як неорганізовані джерела викиду (Неорганізований викид - промисловий викид, який надходить в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші). Для стаціонарних неорганізованих джерел нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу не встановлюються. Регулювання викидів від цих джерел у Дозволі здійснюється шляхом встановлення умов їх експлуатації.

Представник позивача зазначила, що при розробці документів проектна організація, вирішила за непотрібне встановлення умов для експлуатації джерела № 6094 "Штабель. Причал", № 6119 "Склад № 5" та № 6123 "Автомобіль (перевантаження вантажів зі складу в автомашину), з чим погодились фахівці Держуправління екології при видачі Дозволу, в якому також не встановлено нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу вимог та умови для цих джерел.

Враховуючі вищезазначене та те, що ці джерела були враховані проектною документацію щодо нормування викидів в атмосферне повітря (наявність у них порядкових номерів свідчить про це), суд вважає, що ствердження держекоінспекторів щодо експлуатації зазначених стаціонарних джерел викиду без відповідного дозволу є безпідставними.

Отже, твердження відповідача щодо експлуатації зазначених стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів є безпідставними.

Щодо пункту 8 припису № 27 судом встановлено.

Відповідно до вимог п. 1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1218: "Розгляд заяв, проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів, погодження таких проектів лімітів, видачу дозволів на розміщення небезпечних відходів здійснює Мінприроди відповідно до цього Порядку".

Перелік документів згідно вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів України необхідний для отримання лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів у 2014 році надіслані листом ДП "Херсонський морський торговельний порт" від 26.12.2013 р. № 05-20/7 на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України. У встановлений п. 1 ч. 4 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" термін підприємство не отримало ні документу дозвільного характеру у сфері поводження з небезпечними відходами, а ні рішення про відмову у його видачі. Враховуючі цей факт, ДП "Херсонський морський торговельний порт" вдруге звернулося до Мінприроди та повідомило листом від 03.02.2014р. № 05-20/4, що відповідно до вимог п. 6 ст.4-1 Закону має право з 21.01.2013 року при провадженні господарської діяльності здійснювати певні технологічні процеси, пов'язані з утворенням та тимчасовим розміщенням небезпечних відходів.

Представники позивача у судовому засіданні наголосили на тому, що на сьогоднішній день будь-якої відповіді з цього питання ДП "Херсонський морський торговельний порт" не отримано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, в даному випадку застосовується "принцип мовчазної згоди", оскільки позивачем у встановленому порядку було надіслано усі необхідні документи, однак з незалежних причин не отримано відповідний дозвіл.

Слід також зазначити, що у ході проведення перевірки держекоінспекторам було надано докази про неодноразові звернення ДП "Херсонський морський торговельний порт" до Мінприроди з метою отримання відповідної дозвільної документації щодо поводження з небезпечними відходами.

Враховуючі вищенаведене, твердження, що у підприємства відсутні документи дозвільного характеру у сфері поводження з відходами, одержання яких передбачено законом є безпідставними.

Суд додатково зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" від 9 квітня 2014 року № 1193-VII внесено зміни, в тому числі, і до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про відходи" в частині надання повноважень місцевим державним адміністраціям у сфері поводження з відходами щодо видачі дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами терміном на три роки.

Тобто, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами вже не належить видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача, що у підприємства відсутні документи дозвільного характеру у сфері поводження з відходами, одержання яких передбачено законом суд вважає безпідставними.

Щодо пункту 9 припису № 27, яким зобов'язано ДП "Херсонський морський торговельний порт" забезпечити утримання зони санітарної охорони водних об'єктів (підземні води) в належному стані судом встановлено наступне.

На балансі підприємства знаходиться лише два водних об'єкта: артсвердловини № 20-435 (основна площадка, лівий беріг р. Дніпро) та № 8-395 (піщаний кар'єр, с. Рибальче, Голопристанського району, Херсонської області), що підтверджується Дозволом на спеціальне водокористування від 31.12.2013 року № Укр 20.8 Хрс, терміном дії до 01.01.2017.

Як визначено у акті перевірки: "Встановлено порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, а саме: невідповідність першого поясу зони санітарної охорони артезіанської свердловини № 20-453, яка розташована в затоні № 2 ДП "Херсонський морський торговельний порт" даним паспорту артсвердловини № 20-453".

В паспорті артсвердловини №20-435, яка до речі була пробурена у грудні 1985 року, зазначено що зона суворого режиму (1-го поясу санохорони) у наявності. До того ж, розмір зони сан охорони становить 30 х 30 м. При здійсненні перевірки держінспекторами при візуальному огляді, без застосування будь-яких приладів виміру, якимось чином було встановлено невідповідність першого поясу ЗСО паспортним даним. Незрозуміло, яким чином без спеціальних знань, натурних вимірів, висновку експерта та інших доказів, держінспектором було це встановлено.

Відповідно до 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 N 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за N 18/16034, "Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами".

До того ж, пунктом 6 статті 44 "Обов'язки водокористувача" Водного кодексу України передбачено: "утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення,берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої".

"Встановлення меж поясів ЗСО водних об'єктів" та їх "утримання в належному стані" відповідно до вимог природоохоронного та законодавства про санітарно-епідеміологічне благополуччя є різними речами. Порушень утримання ЗСО таких як, наприклад, засмічення території санзони, розгерметизація горловини свердловини та розкриття водоносного горизонту, що могло б сприяти його забрудненню, тощо, перевіркою не виявлено.

Також, ст. 93 "Зони санітарної охорони" Водного кодексу України, на яку також є посилання, встановлено: "З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму".

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено: "централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води".

Як зазначено вище, артсвердловина № 20-435 розташована у затоні № 2 на правому березі р. Дніпро (основна площадка підприємства розташована в межах м. Херсон на лівому березі річки), тому здійснення централізованого водопостачання ДП "Херсонський морський торговельний порт" не можливо.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що у відповідь на заперечення на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.04.-14.04.2014 року, листом від 30.04.2014р. № 1646/04 Держекоінспекція повідомила що зауваження до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства прийняті до уваги. Будь-яких заперечень або пояснень, в тому числі і, факту "технічної помилки" надано не було. До того ж, відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за № 18/16034, "акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання".

Тому, суд погоджується з твердженням позивача, що відсутність в акті перевірки фактів порушення правил експлуатації артезіанської свердловини № 20-435 (затон № 2) та заперечень з цього приводу з боку Держекоінспекції є підтвердженням відсутності будь-яких порушень.

В якості доказу неправомірності наданого пункту Припису також надаємо копія Постанови Комсомольського районного суду м. Херсона по справі №667/3109/14-а.

Слід зауважити, що припис надається з метою усунення виявлених порушень, але порушень утримання зон сан охорони саме цих водних об'єктів перевіркою не встановлено. До того ж, забезпечити утримання зони санітарної охорони всіх водних об'єктів міста, області або України підприємство не має можливості.

В якості доказу неправомірності наданого пункту Припису позивач надав копію Постанови Суворовського районного суду м. Херсона по справі №668/6210/14-п від 26.05.2014 року, якою адміністративний позов ОСОБА_7 до Державної екологічної інспекції Півнчно-Західного регіону Чорного моря про оскарження постанови у справі про накладення адміністративного стягнення задоволено. Постанову № 101392 від 14.04.2014 року про накладення на ОСОБА_7 адміністративного стягнення скасовано, провадження по справі закрито.

Щодо пункту 10 припису № 27 стосовно зобов'язання забезпечити повірку пристроїв та вимірювальної апаратури, що здійснюють облік об'ємів забору і скидання води судом встанволено.

В обґрунтування цього пункту припису відповідач посилається на пункт 7 статті 44 та пункти 1, 6 статті 98 Водного кодексу України, у яких відсутні будь-які вимоги щодо повірки приладів обліку забору та скидання вод. До того ж, обидві власні артсвердловини підприємства обладнані приборами обліку водозабору, як це зазначено в Акті перевірки. У зв'язку з тим, що ДП "Херсонський морський торговельний порт" не здійснює скидання стічних вод у водні об'єкти, прилад обліку скидання вод не потрібен.

Слід також зазначити, що посилання в приписі № 27 на п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", яка визначає обов'язок своєчасно подавати засоби вимірювальної техніки на повірку також є не законним, що підтверджується таким. Відповідно до ст. 13 згаданого Закону, провадження та координування діяльності, спрямованої на забезпечення єдності вимірювань у державі, а також державний метрологічний контроль і нагляд за додержанням вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології відноситься виключно до компетенції Державної метрологічної служби, до складу якої ДЕІ ПЗРЧМ не входить.

Отже, держекоінспектори встановивши вимоги щодо виконання Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вийшли за межі власних повноважень визначених законодавством України.

Згідно п. 12 стосовно забезпечення здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів (отримати висновок органів санепідемнагляду щодо номенклатури відходів, класу їх небезпеки, які утворюються на ДП "Херсонський морський торговельний порт" в результаті виробничої діяльності) судом встановлено.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарно-епідеміологічної служби України щодо номенклатури відходів, класу їх небезпеки, які утворюються на ДП "Херсонський морський торговельний порт" в результаті виробничої діяльності, який входить до складу пакету документів, які відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218 "Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" було отримано, як на 2013 рік так і на 2014 рік, та надано до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації для отримання відповідної дозвільної документації у сфері поводження з відходами у 2013 році та у 2014 році (окремо). Як доказ - дозволи на розміщення відходів отримано і у 2013, і у 2014 роках.

Відповідно до вимог ст. 29 "Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів" Закону України "Про відходи": "З метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. На даний час порядок щодо проведення цього моніторингу відсутній.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" не включено до обов'язків підприємств, установ і організацій забезпечення здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів.

Відповідно до п. 8 Положення про Державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 моніторинг довкілля здійснюється Мінагрополітики, Мінприроди, ДАЗВ, Держгеонадрами, Мінрегіоном, ДКА, а також ДСНС, Держсанепідслужбою Держлісагентством, Держводагентством,Держземагентством та їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Стосовно пункту 13 припису № 27 суд встановив наступне.

Відповідно до п. 4.4 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Мінприроди України 04.11.2011р. N 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011р. за N 1348/20086, Держекоінспекція здійснює узгодження технології перевантаження вантажів підприємствами морської галузі у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, у тому числі у водах гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смугах морів та островах у внутрішніх морських водах.

Стаття 102 Водного кодексу України та п. 27 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. N 431 (Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення) передбачають здійснення заходів щодо охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

ДП "Херсонський морський торговельний порт" (основна площадка) розташовано на правому березі річки Дніпро в 26 км від Дніпро-Бузького лиману та 96 км від Чорного моря, як це зазначено в Акті перевірки.

Межі акваторії, що надана Херсонському морському порту у користування, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. № 1132 "Про надання акваторії у користування Державному підприємству "Херсонський морський торговельний порт", відповідно до якої акваторія порту в межах міста Херсон включає річки Дніпро, Вільховий Дніпро, Рвач, рукав р. Кошова.

Виробнича діяльність підприємством (технологічні операції з перевантаження вантажів) здійснюється безпосередньо на р. Дніпро у межах м. Херсон, а тому вона не підпадає під дію вищезазначених норм законодавства.

Слід зауважити, що листом від 04.10.2013 року № 1253/01-05 Український науково-дослідний інститут екологічних проблем повідомив, що води р. Дніпро в межах м. Херсона та основного майданчика Херсонського морського торговельного порту належать до категорії поверхневих вод і не належать до внутрішніх морських вод України.

Крім того, Державне агентство водних ресурсів України листом від 17.06.2013 року № 3008/9/11-13 повідомило, що води вище гирла не є внутрішніми морськими водами України.

Окрім цього, пунктом 13 припису № 27 зобов'язано ДП "Херсонський морський торговельний порт" також узгодити в установленому законодавством порядку робочу документацію (РТК, Інструкції тощо) щодо можливості використання технологічних схем при перевантаженні визначених вантажів (розвантажувально-навантажувальні операції з вугіллям, коксовим горішком, продуктами перероблення зернових вантажів).

Вказані вимоги не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню, у зв'язку з таким.

Робоча технологічна картка (РТК) розробляється відповідно до вимог п. 1.23 РД 31.82.03-75 "Правила безпеки праці в морських портах" для дотримання, насамперед, вимог безпеки праці при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт. Відповідно до п. 1.24 Правил, РТК підлягають узгодженню з помічником начальника порту з питань охорони праці, а в окремих випадках - з органами санітарного та пожежного контролю. Жодних вимог щодо узгодження з органами екологічного контролю, і, як наслідок, наявності у змісті РТК розділу з питань екологічної безпеки, не має. Отже, ніякого відношення до питань охорони навколишнього середовища РТК не має.

Однак, посилаючись на п. 27 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002р. №431 (Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення) та п. 4.4 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Мінприроди України 04.11.2011р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011р. за № 1348/20086, згідно якого Держекоінспекція здійснює узгодження технології перевантаження вантажів підприємствами морської галузі у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, у тому числі у водах гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смугах морів та островах у внутрішніх морських водах, держекоінспектори вимагають узгодження РТК з ДЕІ ПЗРЧМ.

Враховуючі вищенаведене та те, що виробнича діяльність підприємством (технологічні операції з перевантаження вантажів) здійснюється безпосередньо на р. Дніпро (у межах м. Херсон), а ні у внутрішніх морських водах і в водах територіального моря України, а ні у гирловій ділянці р. Дніпро, що ставить під сумнів правомірність застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002р. № 431, що регулює відносини при здійсненні виробничої діяльності у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, вимоги держекоінспекторів щодо необхідності узгодити в установленому законодавством порядку робочу документація (РТК, Інструкції тощо) є незаконними та протиправними.

Згідно пункту 14 припису № 27 суд встановив.

Згідно статті 14 Закону України "Про екологічну експертизу" (надалі - Закон) державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей економіки;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування;

3) документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу;

6) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Слід зазначити, що Закон введено в дію Постановою ВР N 46/95-ВР від 09.02.1995р.

Представник позивача вказала, що Херсонський морський торговельний порт було введено в експлуатацію до набрання чинності вищезазначеного Закону.

Водночас, відповідно до ст. 13 Закону: "Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою зацікавлених осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. Отже, ДЕІ ПЗРЧМ не відноситься до органів, які можуть ініціювати проведення додаткової екологічної експертизи та вимагати її проведення.

До того ж, для обґрунтування проведення екологічної експертизи необхідно встановити факт значного негативного впливу на довкілля у результаті здійснення ним технологічних операцій з перевантаження вантажів. Слід зазначити, що Державною екологічною інспекцією ПЗРЧМ не встановлено (не підтверджено) жодного факту забруднення навколишнього середовища при здійсненні виробничої діяльності підприємства.

Крім цього, у Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808, визначено серед іншого, що обов'язковій державній екологічній експертизи підлягають: 13. Нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт: морських та річкових портів, пристаней для завантаження і розвантаження (за винятком пристаней паромних переправ).

Технологічні операції з перевантаження вантажів не включено до вищезазначеного Переліку, а отже, вони не підлягають обов'язковій державній екологічній експертизи. Враховуючі вищенаведене, у держекоінспекторів не має підстав вимагати у підприємства надання висновків державної екологічної експертизи технологічних операцій з перевантаження вантажів.

Окрім цього, пунктом 14 припису № 27 зобов'язано ДП "Херсонський морський торговельний порт" надати до Держекоінспекції документи у сфері охорони навколишнього природного середовища (висновки державної екологічної експертизи щодо допустимості навантаження на довкілля під час здійснення технологічних операцій з перевантаження вантажів).

Вказані вимоги не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню, у зв'язку з наступним.

По-перше Закон України "Про екологічну експертизу" (надалі - Закон) введено в дію Постановою ВР N 46/95-ВР від 09.02.1995р.

Херсонський морський торговельний порт було порт введено в експлуатацію до набрання чинності вищезазначеного Закону, тим самим, у зазначений термін підприємство вже було діючим об'єктом.

По-друге згідно статті 14 Закону державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей економіки;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування;

3) документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу;

6) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Водночас, відповідно до ст. 13 Закону: "Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою зацікавлених осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. Отже, ДЕІ ПЗРЧМ не відноситься до органів, які можуть ініціювати проведення додаткової екологічної експертизи та вимагати її проведення.

До того ж, для обґрунтування проведення додаткової екологічної експертизи діючого об'єкту необхідно встановити факт значного негативного впливу на довкілля у результаті здійснення виробничої діяльності (технологічних операцій з перевантаження вантажів). Слід зазначити, що Державною екологічною інспекцією ПЗРЧМ не встановлено (не підтверджено) жодного факту забруднення навколишнього середовища при здійсненні виробничої діяльності ДП "Херсонський морський торговельний порт", і як наслідок, не нараховувалися збитки заподіяні довкіллю викликаних його забрудненням.

Крім цього, Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808, на який посилаються держекоінспектори, визначає види діяльності та об'єкти, які підлягають обов'язковій державній екологічній експертизи, але, як передбачає ст.ст.13, 14 вищезазначеного Закону, до початку здійснення діяльності та введення об'єкту в експлуатацію для прогнозування впливу на довкілля та передбачення дієвих заходів для зменшення навантаження на природне середовище.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 13 Закону ДП "Херсонський морський торговельний порт" виявило ініціативу у проведення додаткових екологічних експертиз по визначенню впливу проведення технологічних операцій з перевантаження різних видів вантажів. Але, документація виконана, як зазначено вище, за власною ініціативою підприємства та є його власністю. Отже, вимога ДЕІ ПЗРЧМ щодо необхідності надання висновків державної екологічної експертизи щодо допустимості навантаження на довкілля під час здійснення технологічних операцій з перевантаження вантажів є не незаконною.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведених норм процесуального законодавства, відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та висновків, викладених в приписі № 27 від 17.04.2014 року, тому суд вважає, що прийнятий розпорядчий документ, тобто припис в частині п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14 є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ч.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14 припису № 27 від 17.04.2014 року, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункти 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 , 10, 12, 13, 14 припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 17 квітня 2014 року за № 27.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125695) сплачений судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 жовтня 2014 р.

Суддя Горшков В.М.

кат. 7.1.