Ухвала суду № 40940242, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2220/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка", Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Міндоходів у Херсонській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 частково задоволено позов ТОВ "Фірма "Теплотехніка", а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292300 від 04.12.2012р., в частині визначення зобов'язання за основним платежем на 224327,0 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302300 від 04.12.2012р., в частині визначення зобов'язання за основним платежем на 195066,8 грн. та за штрафними санкціями на 48766,7 грн.; скасовано податкову вимогу№ 90-19 від 27.05.2013р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням сторонами подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою вимоги сторін задовольнити, з урахуванням позовних вимог та заперечень.

Зі скарги ТОВ "Фірма "Теплотехніка" вбачається, що останнім виконано належним чином вимоги податкового законодавства, в частині не задоволених вимог, а саме позивачем оскаржено до податкового органу дії та прийняті рішення за наслідком перевірки, однак відповіді не отримано, а тому скарга є задоволеною, а рішення скасованими, що не враховано судом першої інстанції. Крім того, встановлені в ході перевірки показники, а саме податковий кредит за січень 2012 року, підлягав коригуванню у сторону зменшення, а тому розбіжність відсутня.

Вимоги скарги податкового органу обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, в частині задоволених вимог, так як податковим органом в ході проведення перевірки встановлено порушення податкового законодавства, так як позивачем у відносинах з ТОВ «ТД «Термінал» та ТОВ «Нафтопромпостач» сформовано безтоварні витрати та податковий кредит і тому придбані за цими правочинами товари не могли бути використаними в господарській діяльності платника податків. Безтоварність господарських операцій підтверджується зв'язками постачальників позивача із суб'єктами господарювання, що формують штучні витрати та податковий кредит з метою отримання податкової вигоди третіми особами. Ці постачальники не мають реальної можливості здійснення господарських операцій з поставки товарів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.11 року по 30.06.12 року, за наслідком якої складено акт №22/22/22730590 від 15.11.12 року, в ході якої встановлено порушення: п.119.2 ст.119 п.164.2 ст.164 ПК України, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб, у загальнійсумі 372,58 гривень; п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, у сумі 225029 гривень; п.198.6 ст.198, п.1 ст.188, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 206098 гривень; п.9 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого застосовано штрафні санкції, у сумі 3400 гривень.

Факти порушень ґрунтуються на господарських операціях позивача: з придбання ПММ у ТОВ «ТД «Термінал», ТОВ «Нафтопромпостач» та послуг у ПРАТ «МТС Україна», які вплинули на формування як витрат так і податкового кредиту; з ПСМ НП «Газкотолоспецмонтажналадка» щодо установки автоцистерни на території АГЗП; з ПП «Фінвал СТ» та ТОВ «Фобос і К», за якими здійснено виключення грошових сум із складу податкового кредиту січня та травня 2012 року.

В результаті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012р. №№ 00002923000, 00003023000, 0049281700, 0000642330.

Також, направлено вимогу № 90-19 від 27.05.13 року про сплату узгодженого грошового зобов'язання, у сумі 474572,71 гривень.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносно податкової вимоги колегія зазначає.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В даному випадку вимога № 90-19 від 27.05.13 року складена відповідачем у зв'язку з несплатою позивачем грошових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями - рішеннями від 04.12.2012р. №№ 00002923000, 00003023000, 0049281700, 0000642330.

Судом першої інстанції дано належну оцінку факту звернення позивача до податкового органу у грудні 2012 р. щодо оскарження даних рішень, за яким такий факт не знайшов свого підтвердження, однак у відповідності до вищезазначених вимог така вимога підлягає відкликанню самим податковим органом, так як такі рішення оскаржено до суду, а за відсутністю таких дій вимога підлягає скасуванню.

Так, порядок формування витрат регулюється вимогами ст.138 ПК України.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,

не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкового кредиту та витрат вплину наступні господарські операції позивача:

- за договором поставки № 54 від 28.12.10 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Термінал»», предметом якого є купівля нафтопродуктів.

Факт виконання договору підтверджується: податковими та видатковими накладними; платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та інш.;

- за договором поставки № 33 від 01.03.11 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтопромпостач»», предметом якого є купівля нафтопродуктів.

Факт виконання договору підтверджується: податковими та видатковими накладними; платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними; накладними та інш.

Таким чином, факт придбання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції та передачу товару (надання послуг), яка узгоджується з метою діяльності товариства .

В даному випадку при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено порушення з боку контрагента, що грунутється на актах перевірки інших податкових органів.

З матеріалів спави вбачається наявність судових рішень за наслідком оскаржень дій та рішень податкових органів з боку ТОВ «ТД «Термінал» та ТОВ «Нафтопромпостач», якими встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку останніх, а як наслідок підстав для визнання недійсними угод.

Висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів є безпідставним з підстав викладених вище, а також з того, що договір поставки товарів є правомірним та укладений з метою, яка не суперечить інтересам держави та суспільства або іншим охоронюваним правам, та направлений на реальне здійснення господарської діяльності, яка відповідає статутній діяльності та цілям підприємства, а зворотнє повинно бути визнано судом, так як така угода є оспорюванню.

Іншою підставою для зменшення витрат та податкового кредиту є виключення з їх складу вартості послуг мобільного зв'язку у роумінгу, наданого ПРАТ «МТС Україна» та нарахованого при цьому ПДВ.

Судом не зібрано належних доказів приналежності витрат на послуги ПРАТ «МТС Україна» у роумінгу, з його оподатковуваною господарською діяльністю (позивач не здійснює зовнішньоекономічну діяльність), а тому колегія вважає правомірним висновок відповідача щодо відображення у складі витрат та податкового кредиту вартості цих послуг та нарахованого при цьому ПДВ.

Наслідком таких дій є віднесення витрат до складу доходів працівників позивача, які фактично отримали ці послуги, а тому відповідачем обчислено податок на доходи фізичних осіб, у сумі 372,58 грн., з вартості послуг зв'язку наданих ПРАТ «МТС Україна».

За фактом зменшення витрат позивача на 1065,0 грн., у зв'язку з виключенням з їх складу вартості послуг ПСМ НП «Газкотолоспецмонтажналадка», колегія зазначає, що для визначення вартості об'єкту амортизації до складу його вартості включаються витрати платника податків на установлення та монтаж основних фондів, якими є послуги ПСМ НП «Газкотолоспецмонтажналадка». В цьому випадку вартість основних фондів (об'єктів амортизації) відноситься до складу витрат частинами у вигляді амортизації і тому відповідач правомірно виключив вартість послуг з установки основних фондів наданих ПСМ НП «Газкотолоспецмонтажналадка» із складу витрат позивача. Дані обставини визнано сторонами.

Підставою для зменшення податкового кредиту позивача є безпідставне включення до податкового кредиту січня 2012 року ПДВ у сумі 9500,0 грн., нарахованого за податковою накладною ПП «Фінвал СТ» від 31.01.2012р. № 22, на суму передплати, яка не підтверджена фактичною сплатою податку постачальникові або фактичним отриманням товарів та включення до складу податкового кредиту травня 2012 року ПДВ у сумі 205,91 грн., сформованого від постачальника ТОВ «Фобос і К» та не підтвердженого податковою накладною.

Дані обставини формування податкового кредиту січня та травня 2012 року по відносинам з ПП «Фінвал СТ» та ТОВ «Фобос і К» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому колегія погоджується з судом першої інстанції.

Відносно порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає у відсутності за місцем проведення готівкових розрахунків 10 фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій, колегією встановлено, що таке порушення має місце, так як дані обставини не спростовано.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме: лише в частині визначення зобов'язань із ПДВ та податку на прибуток у зв'язку із визнанням нікчемними господарських операцій позивача із ТОВ «ТД «Термінал» та ТОВ «Нафтопромпостач» у серпні, жовтні, листопаді 2011 року.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка", Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло