Ухвала суду № 40939202, 23.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 876/10670/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства ,,Городенківська птахофабрика" публічного акціонерного товариства ,,Авангард" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства ,,Городенківська птахофабрика" публічного акціонерного товариства ,,Авангард" до державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

05 травня 2008 року дочірнє підприємство ,,Городенківська птахофабрика" публічного акціонерного товариства ,,Авангард" (далі - ДП ,,Городенківська птахофабрика") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Городенківському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000122310/0 від 19.03.2008 року та №0000122310/1 від 15.04.2008 року.

Також позивач просив зобов'язати ДПІ у Городенківському районі виконати не вчинені дії - надати Головному управлінню державного казначейства у Івано-Франківській області висновок та реєстри із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню із бюджету, згідно загальної податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року в розмірі 1 181 611,000 грн..

Ухвалою від 19.07.2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд закрив провадження в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ у Городенківському районі вчинити вказані дії.

Постановою від 19 липня 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДП ,,Городенківська птахофабрика" подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що платник податку - переробне підприємство, при придбанні товару (робіт, послуг), у даному випадку реконструкції об'єктів нерухомості, не зобов'язаний був включати операції з придбання робіт до скороченої декларації, оскільки спеціальний режим оподаткування поширюється виключно на операції переробного підприємства з реалізації ним продукції власного виробництва.

Крім того, правом платника на бюджетне відшкодування ПДВ в даному випадку є придбання основних фондів (кліткового обладнання) та фактична оплата такого придбання, в тому числі й ПДВ. Суму ПДВ до відшкодування позивачем було включено в загальну декларацію, оскільки лише вона передбачає розрахунки з бюджетом, а по спеціальній закон не передбачає розрахунків з бюджетом.

Вказаний контролюючим органом пункт 11.29. статті 11 Закону України ,,Про податок на додану вартість" застосовується стосовно операцій із реалізації с/г продукції, та не встановлює порядку регулювання операцій з придбання основних фондів та формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ.

Також позивач акцентує увагу на тому, що закупівля кліткового обладнання здійснювалась за рахунок коштів, отриманих від реалізації власної сільгосппродукції та за рахунок кредитних коштів, а не за кошти з спеціальних рахунків відповідно до порядку акумуляції. Кліткове обладнання було придбане та не використовувалось в господарській діяльності, що підтверджується договорами зберігання.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі довідки від 11.03.2008 року №326/231/34161115 (том 2 а.с. 21-31), складеної за наслідками проведеної позапланової документальної перевірки ДП ,,Городенківська птахофабрика" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2007 року, ДПІ у Городенківському районі 19.03.2008 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000122310/0, яким зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 181 611,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Городенківському прийняла аналогічне податкове повідомлення-рішення за №0000122310/1 від 15.04.2008 року (том 2 а.с. 33) .

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення п. 11.29 ст.11 Закону України ,,Про податок на додану вартість" та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах власної сільськогосподарської сировини, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість №3 за грудень 2007 року, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, витрати від проведеної передплати за обладнання, призначеного для виробництва власної сільськогосподарської продукції та неправомірно заявив до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 1 181 611,00 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ДП ,,Городенківська птахофабрика" відповідно установчих документів здійснювало діяльність, пов'язану з веденням сільськогосподарського виробництва - розведенням птиці.

02.11.2007 року ДП ,,Городенківська птахофабрика" та ЗАТ ,,Агромаш-ІФ" уклали договори купівлі-продажу обладнання №Г-02-11-2007/1, №Г-02-11-2007/2 та №Г-02-11-2007/3, згідно умов яких ТзОВ ,,Агромаш-ІФ" зобов'язалось виготовити, поставити та здійснити монтаж кліткового обладнання БК-143.00.00.000 для утримання курей-несучок. Однією з умов даних договорів є оплата загальної вартості договору до початку робіт по виготовленню обладнання (том 1 а.с.49-66).

Оплата позивач провів платіжними дорученнями №168 від 09.11.2007 року, №169 від 09.11.2007 року, №170 від 09.11.2007 року на загальну суму 7 089 667, 20 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1 181611,00 грн..

Для оплати вищевказаного товару позивач використав отримані 16.11.2007 року від ТОВ ,,Станіславська торгова компанія" кошти за виготовлену сільськогосподарську продукцію, як попередню оплату за яйце столове в загальній сумі 7089667,20 грн. (том 2 а.с. 109).

На підставі виданої ТзОВ ,,Агромаш-ІФ" податкової накладної за №450 від 16.11.2007 року ДП ,,Городенківська птахофабрика" віднесла суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у загальній декларації з ПДВ №3 за грудень 2007 року і визначила суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 181 611,00 грн. (том 1 а.с. 67).

Згідно з поданою до ДПІ у Городенківському районі податковою декларацією з ПДВ за грудень 2007 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, складала 1181611,00 грн. (ряд.25.1 декларації). Ця сума виникла як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту згідно з поданою ДП ,,Городенківська птахофабрика" податковою декларацією з ПДВ (декларація №3) за листопад 2007 року (вхідний від 20.12.2007р. №22317).

За грудень 2007 року позивач подав до податкової інспекції три види податкових декларацій податку на додану вартість, а саме: - декларація №1 (скорочена), декларація №2 (скорочена), декларація №3 (загальна).

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР визначено до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. яким зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти (сум податку на додану вартість) залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону України ,,Про податок на додану вартість" визначено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 року ,,Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини".

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Згідно з абзацом 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 181 611,00 грн., оскільки така сума має включатися до спеціальної податкової декларації, а не до загальної.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства ,,Городенківська птахофабрика" публічного акціонерного товариства ,,Авангард" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 809/910/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим