Ухвала суду № 40939182, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 876/7555/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кекс" ЛТД на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кекс" ЛТД до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Кекс" ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі - Ужгородська МДПІ) від 04.04.2012 року за № 13/22-0/22075501.

Постановою від 29 березня 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Кекс" ЛТД подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права,що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що товариство правомірно сформувало податковий кредит за серпень 2010 року в сумі 419833,00 грн., оскільки господарські операції з ТзОВ ,,Оіл Рівер" мали реальний характер.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за висновками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Кекс" ЛТД з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ ,,Оіл Рівер" за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року, оформленої актом від 21.03.2012 року №11/22-00/22075501, Ужгородська МДПІ 04 квітня 2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 13/22-0/22075501, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 524791,25 грн., в тому числі 419833,00 грн. основного платежу та 104958,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" допустило завищення податкового кредиту за серпень 2010 року в сумі 419833,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у контрагента товарів не мали реального характеру, а тому позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно акту прийому-передачі зерна сільськогосподарської культури б/н від 16 липня 2010 року ТзОВ ,,Оіл Рівер"(продавець) в особі уповноваженого представника Жерліцина Д.І. зобов'язалось переоформити, а ТзОВ ,,Кекс" ЛТД (покупець) в особі уповноваженого представника Галиці І.Ю. прийняти на зберігання зерно пшениці 4 класу в кількості 2200 тонн, яке знаходиться на зберіганні у приватного сільськогосподарського підприємства ,,Ласточка". Згідно п. 2 вказаного акту сторони підтверджують факт передачі права власності на вище вказану продукцію від ТзОВ ,,Оіл Рівер" у власність ТзОВ ,,Кекс" ЛТД з показниками якості, вказаними в складській квитанції № 5518 від 8 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту ТзОВ ,,Кекс" ЛТД та ПП ,,Ласточка" уклали договір складського зберігання зерна № П-16/07 від 16 липня 2010 року, згідно якого ТзОВ ,,Кекс" ЛТД (поклажодавець) зобов'язаний передати зерно, а ПП ,,Ласточка" (визначене за договором як зерновий склад) зобов'язане прийняти його на зберігання у визначеній кількості та якості, а саме: пшеницю 4 класу в кількості 2200 тонн.

Придбання пшениці ТзОВ ,,Кекс" ЛТД у ТзОВ ,,Оіл Рівер" оформлене видатковоою накладної № РН-0000542 від 26 липня 2010 року в кількості 2200 тонн на загальну суму 2 519 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 419833,33 грн.. Оплата позивачем здійснена шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,Оіл Рівер" в сумі 2505941,95 грн. відповідно до платіжних доручень.

На підставі виданої ТзОВ ,,Оіл Рівер" податкової накладної за № 558 від 26.07.2010 року на загальну суму 2 519 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 419833,33 грн. , товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ в сумі 419833,33 грн..

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до статті 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому наявність у позивача податкової накладної, виданої ТзОВ ,,Оіл Рівер" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за липень 2010 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно даних АІС ,,Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на рівні ДПС України" податковим органом встановлена розбіжність податкового кредиту ТзОВ ,,Кекс" ЛТД та податкового зобов'язання ТзОВ ,,Оіл Рівер" в сумі 419833,00 грн..

Відділ податкової міліції Державної податкової інспекції у м.Ужгороді листом від 16.12.2011 року №6586/7/26-34 надав інформацію про те, що ТзОВ ,,Оіл Рівер" за юридичною адресою: м.Київ, вул.Богомольця, 7/14 кв.182 не знаходиться, його посадові особи чи представники, будь-яке майно товариства - відсутнє. За адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 знаходиться чотирьохповерховий будинок, останній під'їзд якого №21 та остання квартира №177. Квартири за №182 не існує.

Працівниками податкової міліції також було отримано пояснення від головного бухгалтера ТзОВ ,,Кекс", яка повідомила, що у липні 2010 року провела по бухгалтерському та податковому обліках фінансово-господарські операції товариства з ТзОВ ,,Оіл Рівер по придбанню пшениці 4 класу в кількості 2200 тон, по ціні 954,17 грн./т. Первинні документи, по вказаній операції, їй надав керівник ТзОВ ,,Кекс" ЛТД. Де та при яких обставинах укладався договір на придбання зерна їй не відомо, та не відомо, де і коли проводилось приймання-передача зерна.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності реального характеру господарських операцій з придбання ТзОВ ,,Кекс" ЛТД у ТзОВ ,,Оіл Рівер" пшениці на загальну суму 2519000,00 грн., а тому віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 419833,33 грн. по цій господарській операції є протиправним.

Таким чином, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для скасування цих податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кекс" ЛТД залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 807/500/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.Я. Макарик