Ухвала суду № 40938702, 09.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1756/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - Бойка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентсва у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме визнано протиправною відмову ГУ Держземагенства у Вінницькій області стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства на умовах оренди площею 12,25 гектара, кадастровий №0524885600:05:001:0657, яка розташована на території Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за межами населеного пункту, викладену у листі ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 14.05.2014 року за №11-2-0.3-4225/2-14. Зобов'язано ГУ Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (ДРФО НОМЕР_1) від 27 березня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства на умовах оренди площею 12,25 гектара, кадастровий №0524885600:05:001:0657, яка розташована на території Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач - Головне управління Держземагентсва у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на письмові заперечення подані проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ГУ Держземагенства у Вінницькій області та необхідності залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, предметом оскарження в даній справі стала відмова ГУ Держземагенства у Вінницькій області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого фермерського господарства площею 12,2500 гектара на території Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) у зв'язку з тим, що згідно ст.48 Закону України «Про землеустрій» позивачем до клопотання не додано погодження, висновки або пропозиції органу виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо можливості надання йому земельної ділянки.

Визначаючись відносно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної відмови у клопотанні позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищезазначені підстави відмови суперечать нормам чинного законодавства, зокрема приписам ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України та ст.48 Закону України "Про землеустрій".

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Статтею 48 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: а) інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм; б) залучають представників громадських організацій та об'єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць; в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.

Отже, даною нормою не передбачений обов'язок громадян отримувати попередні погодження, висновки або пропозиції органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року №40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 року за №260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Частиною 3 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надавши правову оцінку діям відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 11.06.2014 року.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами ст.224 КАС України не може бути скасоване рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ГУ Держземагенства у Вінницькій області та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року.

Згідно з ч.2 ст.159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар