Рішення № 40937589, 23.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р.Справа № 922/2140/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Сальнікова Г.І.

судді: Лавренюк Т.А. , Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" (с. Затишшя, Харківська обл.) до Державного підприємства завод "Електроважмаш" (м. Харків) про стягнення 1 591 103, 90 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сватовський В.І. (довіреність б/н від 04.04.2013 року);

відповідача - Яковенко О.Г. (довіреність №248-207 від 09.01.2014 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Українська ферросплавна компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, на свою користь 1591103,00 грн., з яких 1468893,00 грн. сума осовної заборгованості, 98126,87 грн. - сума пені за порушення грошового зобов"язання, 19677,36 грн. - 3% річних, 4406,67 грн. - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексів інфляції, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.12 р. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 31882,08 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2013 р.

Ухвалою суду від 23 липня 2013 р. провадження у справі 922/2140/13 зупинено до вирішення справи №5023/5504/12 за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення штрафних санкцій в сумі 257085,34 грн. за порушення зобов'язань за договором №238/16-22-Т від 10.02.2012 р.

Ухвалою суду від 03 липня 2014 р. провадження у справі №922/2140/13 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07 липня 2014 р. о 12:30 год.

Ухвалою суду від 07 липня 2014 р. продовжено строк розгляду спору по справі №922/2140/13 до 23 липня 2014 року та відкладено розгляд справи на 22 липня 2014 р. о 10:00 год.

09 липня 2014р. від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог ( вх.№ 23412), яку він просив прийняти до розгляду та стягнути з відповідача на користь позивача 197150,54 грн.

В судовому засіданні 22 липня 2014 р. було оголошено перерву до 23 липня 2014 р. на 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2014 р. призначено для розгляду справи №922/2140/13 колегію суддів.

Розпорядженням голови суду 957 від 23 липня 2014 р. призначено для розгляду справи №922/2140/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Лавренюк Т.А., Шарко Л.В.

В судовому засіданні 23 липня 2014 р. представник позивача просив прийняти заяву про збільшення позовних вимог та задовольнити позов в повному обсязі з її урахуванням.

Представник відповідача в судовому засіданні 23 липня 2014 р. проти позову заперечив в повному обсязі.

Суд, дослідивши надану заяву представника позивача про збільшення позовних вимог (вх. №23412 від 09.07.2014 р.), зазначає наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Згідно ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В даному випадку позивачем до заяви про збільшення позовних вимог взагалі не було надано доказів про доплату судового збору, що також підтверджується актом відділу документального забезпечення та контролю по справі 922/2140/13 від 23 липня 2014 р.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, заява ТОВ "Українська ферросплавна компанія" про збільшення позовних вимог (вх. №23412 від 09.07.2014 р.) підлягає поверненню без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 лютого 2012 року між ДП "Електроважмаш" (замовник) до ТОВ "Українська ферросплавна компанія" (учасник) було укладено договір № 238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого ТОВ "Українська ферросплавна компанія" зобов'язалось поставити ДП "Електроважмаш" товари, зазначені в специфікаціях, що є додатками до договору, а ДП "Електроважмаш" зобов'язалось прийняти та оплатити такі товари.

Сторонами договору підписано специфікацію №1 на поставку сталі листової Ст.390-10ХСНД-2 лист Б-ПВ-О-4х700x2100 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) загальною кількістю 421 т. на загальну суму 6138180,00 грн. та специфікацію №2 на поставку сталі листової 325-10Г2С1-3 лист ПН-О 60х2000х6000 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) загальною кількістю 120 т. на загальну суму 1584000,00 грн.

Згідно п. 1.1 договору замовлення на поставку кожної окремої партії товарів повинно бути оформлено замовником в формі листа або заявки, що містить в собі найменування, номенклатуру, асортимент та кількість товарів.

Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору строк поставки товару - 45 календарних днів з моменту отримання учасником (відповідачем) від замовника (позивача) замовлення на поставку кожної конкретної партії товару.

Згідно п. 2.3 договору учасник зобов'язаний направити замовнику документи, які засвідчують якість та комплектність товару (сертифікат, паспорт якості, висновок ДСГЕ, карту даних небезпечного фактору, копію дозволу на перевезення). За відсутності таких оригіналів, учасник направляє замовнику нотаріально засвідчені або завірені заводом-виробником копії документів.

Відповідно до п. 7.1 даного договору приймання товарів з якості здійснюється згідно Інструкції Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1966 р. „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості".

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається, такий товар:

- в якому хоча б один із параметрів не відповідає вимогам нормативної документації;

- який поступив без супровідних документів, що засвідчують якість, комплектність;

- на який нормативна документація з замовником не узгоджена, прострочена або скасована на момент поставки товару;

- результатом застосування якого, в цілях, встановлених цим договором, є брак кінцевого товару, заготівля, в результаті прихованого дефекту, який не можна визначити методами контролю, якому вказані в ДСТУ, ТУ.

З матеріалів справи вбачається, що за договором № 238/16-22-Т від 10.02.12р. ТОВ "Українська ферросплавна компанія" було поставлено ДП "Електроважмаш" сталь листову, лист 60x2000x6000, марки 10Г2С1 в кількості 39,89300 тон на загальну суму 526587,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000715 від 23.10.2012 р. Також було поставлено сталь листову, лист 4,0 мм марки 10ХСНД у кількості 64,63000 тон на загальну суму 942305,40 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000718 від 24.10.2012 р.

Таким чином, ТОВ "Українська ферросплавна компанія" було поставлено ДП "Електроважмаш" товар за договором № 238/16-22-Т від 10 лютого 2012 року на загальну суму 1468893,00 грн. (один мільйон чотириста шістдесят, вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 00 коп.).

Однак ДП "Електроважмаш" зобов'язання перед ТОВ "Українська ферросплавна компанія" по оплаті фактично поставленого товару згідно договору № 238/16-22-Т від 10 лютого 2012 року не виконано, у зв"язку з чим заборгованість ДП "Електроважмаш" перед ТОВ "Українська ферросплавна компанія" за поставлений товар складає 1468893,00 грн. (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 00 коп.)

22.07.2014 р. ДП "Електроважмаш" надав через канцелярію суду пояснення з приводу того, що лист зі сталі марки 10Г2С1 в кількості 39,893 т., поставлений за видатковою накладною № РН-0000715 від 23.10.2012 р., ДП "Електроважмаш" за результатами власних досліджень вважає листами зі сталі марки 09Г2С. При цьому ДП "Електроважмаш" посилається тільки на самостійно складений ним Акт № 208-20-145а від 05.11.2012 р., без участі представника ТОВ "Українська ферросплавна компанія".

Представник ДП "Електроважмаш" підтвердив у судовому засіданні, що ДП "Електроважмаш" вже повністю використано поставлену за договором № 238/16-22-Т від 10 лютого 2012 року сталь марки 10Г2С1. На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано до суду докази щодо направлення ТОВ "Українська ферросплавна компанія" листа №248-84 від 28.01.2013 р. з приводу неналежної якості цієї сталі. Але суд вважає, що ДП "Електроважмаш" не надано суду ніяких належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що поставлена за договором № 238/16-22-Т від 10 лютого 2012 року сталь лист 60x2000x6000, марки 10Г2С1 в кількості 39,89300 тон на загальну суму 526587,60 грн. фактично являє собою сталь марки 09Г2С.

Статтею 33 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуюче вказане, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на нижчу якість поставленої сталі марки 10Г2С1 вже після її використання, як не доведені та не підтверджені належними доказами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2014 р. по справі № 5023/5504/12 , яке набрало законної чинності 02.04.2014р., з ТОВ "Українська ферросплавна компанія" було стягнуто штраф в розмірі 20% вартості товару неналежної якості в сумі 188461,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 р. ТОВ "Українська ферросплавна компанія" звернулась до ДП "Електроважмаш" з претензією № 106/1, якою вимагала повернути протягом трьох календарних днів листи сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД у кількості 64,630 тон на загальну суму 942305,40 грн. у тій самій кількості листів та в тому самому стані, в якому їх було поставлено на ДП "Електроважмаш".

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2014 р. комісія ТОВ "Українська ферросплавна компанія" у складі трьох осіб здійснила виїзд за місцезнаходженням ДП "Електроважмаш" з вимогою про отримання листів сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД у кількості 64,630 тон, однак товар не було повернуто, про що комісією складено відповідний акт від 07.07.2014 р. Крім цього, у відповідь на претензію № 106/1 від 01.07.2014 р. ДП "Електроважмаш" надано лист № 248-364 від 07.07.2014 р., яким повідомлено про відхилення вимоги щодо повернення сталі марки 10ХСНД на підставі того, що на майно ТОВ "Українська ферросплавна компанія", що знаходиться на території ДП "Електроважмаш", а саме сталь листову 10ХСНД кількістю 64,63 тон, постановою державного виконавця від 26.06.2014 р. було накладено арешт.

10.07.2014 р. ТОВ "Українська ферросплавна компанія" було подано до ДП "Електроважмаш" повторну претензію № 107 від 10.07.2014 р. про повернення листів сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД у кількості 64,630 тон. Але в матеріалах справи відсутня відповідь на цю претензію.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2014 р. комісія ТОВ "Українська ферросплавна компанія" у складі трьох осіб здійснила повторний виїзд за місцезнаходженням ДП "Електроважмаш" з вимогою про отримання листів сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД у кількості 64,630 тон, однак товар знову не було повернуто, про що комісією складено відповідний акт від 16.07.2014 р.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів того, що він взагалі намагався повернути спірне майно.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Суд звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом на відмову від договору, ДП "Електроважмаш" не вимагало від ТОВ "Українська ферросплавна компанія" ні пропорційного зменшення ціни сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД, ні безоплатного усунення недоліків, ні заміни товару на товар належної якості. Відповідачем не оплачено вартість поставленої сталі марки 10ХСНД, та при цьому не повернуто її ТОВ "Українська ферросплавна компанія", незважаючи на неодноразові вимоги останнього. Таким чином, відповідачем ДП "Електроважмаш" не було ні повернуто товар неналежної якості постачальнику, ні сплачено за нього грошові кошти. При цьому, рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.14р. по справі № 5504/12 було стягнуто з ТОВ "Українська ферросплавна компанія" штрафні санкції за поставку цього товару неналежної якості.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що оскільки ДП "Електроважмаш" не оплатив вартість поставленого товару за договором № 238/16-22-Т від 10 лютого 2012 року, не відмовився від договору, не вимагав усунення недоліків товару або заміни його на товар належної якості, не повернув товар , та при цьому отримав компенсацію за поставку неякісного товару згідно рішення суду, а також частково скористав спірну сталь (10Г2С1), позовні вимоги про стягнення вартості поставленого товару в розмірі 1468893,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.3. договору, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань при оплаті товару замовник сплачує учаснику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені за період з 09.12.12р. по 20.05.13р. в сумі 98126,87 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збільшення заборгованості з урахуванням індексів інфляції, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.12 р., суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з 09.12.12р. по 20.05.13р. в сумі 4406,67 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 19677,36 грн., оскільки наданий розрахунок є невірним, тому нарахована сума 3% річних за спірний період підлягає стягненню з відповідача частково, а саме в розмірі 19671,55 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 31821,96 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський, 299; код ЄДРПОУ 00213121; р/р 26000805612400 в ХОФ ПАТ "Укросбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" (62406, Харківська обл., Харківський р-н., с. Затишшя, вул. Харківському, 5; код ЄДРПОУ 35350616; р/р 260010110061200 у відділенні "Харківська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) суму основної заборгованості в розмірі 1468893,00 грн., сума пені за порушення грошового зобов'язання в розмірі 98126,87 грн., 3% річних в розмірі 19671,55 грн., суму збільшення заборгованості з урахуванням індексів інфляції, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.12 р. в розмірі 4406,67 грн. та судовий збір в розмірі 31821,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Г.І. Сальнікова Т.А. Лавренюк Л.В. Шарко