Постанова № 40937472, 06.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 жовтня 2014 року 13 год. 15 хв. № 826/12923/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 вересня 2014 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа: комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - третя особа), про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та третьої особи, зобов'язання відповідача здійснити демонтаж пристроїв фіксації паркувальних місць, розташованих біля під'їздів будинку АДРЕСА_1, а також здійснювати належний контроль за прибудинковою територією вказаного будинку щодо недопущення у подальшому встановлення зазначених пристроїв без відповідних погоджень та документації.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що заявлені вимоги підлягають скасуванню, оскільки встановлення пристроїв фіксації паркувальних місць біля під'їздів будинку АДРЕСА_1 є протиправним.

Ухвалою суду від 04 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи позивач підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 15 вересня 2014 року не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача та третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, біля під'їздів будинку АДРЕСА_1 встановлено пристрої фіксації паркувальних місць.

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 4 ст. 20, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: технічні засоби регулювання дорожнього руху.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Згідно з пп. 15.2.10 п. 15.2 розділу XV Правил благоустрою міста Києва, затверджених до рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, види робіт, які не потребують оформлення контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою, якщо інше не передбачено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але потребують завчасного повідомлення Головного управління контролю за благоустроєм: встановлення пристроїв фіксації паркувального місця (замкових пристроїв) згідно з договором КП "Київтранспарксервіс".

Відповідно до п.п. 7, 8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342, майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що пристрої фіксації паркувальних місць біля під'їздів будинку АДРЕСА_1 встановлено не санкціоновано.

Згідно зі ст. 38, ч.ч. 1-3 ст. 40, ч. 5 ст. 24 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, у тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

У судовому засіданні 15 вересня 2014 року позивач стверджувала, що на неодноразові звернення та прохання мешканців будинку АДРЕСА_1 до керівництва третьої особи щодо виявлення осіб, які самовільно здійснили встановлення пристроїв фіксації паркувальних місць, жодних дій по встановленню таких місць, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та зобов'язання їх здійснити демонтаж, не вчинено.

Слід зазначити, що у ході судового розгляду справи як відповідачем, так і третьою особою будь-яких заперечень (пояснень) щодо позову та доказів на їх обґрунтування до суду не подано.

При цьому, у матеріалах справи міститься копія листа третьої особи від 09 січня 2014 року № 48-44/Л, згідно з яким, працівниками ЖЕК-306 третьої особи на 27 грудня 2013 року заплановано проведення заходів по демонтажу встановлених пристроїв фіксації паркувальних місць. До Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві направлено лист від 23 грудня 2013 року № 48-1721 щодо забезпечення громадського порядку під час проведення демонтажних робіт, але представники міліції на місце проведення робіт не прибули.

У разі забезпечення працівниками Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві громадського порядку та безпеки працівниками ЖЕК-306 під час виконання ними службових обов'язків, пристрої фіксації паркувальних місць у дворі будинку АДРЕСА_1 будуть повністю демонтовані.

Тобто, як вбачається з вище викладених обставин, факт протиправності встановлення пристроїв фіксації паркувальних місць не заперечується. До того ж, третьою особою вчинялися дії, направлені на демонтаж самовільно встановлених пристроїв фіксації паркувальних місць.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити демонтаж пристроїв фіксації паркувальних місць, розташованих біля під'їздів будинку АДРЕСА_1, а також здійснювати належний контроль за прибудинковою територією вказаного будинку щодо недопущення у подальшому встановлення зазначених пристроїв без відповідних погоджень та документації.

Поряд з цим, суд не вбачає ознак протиправності у діяннях відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з відсутністю судових витрат, здійснених позивачем, такі витрати їй відповідно до задоволених вимог не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити демонтаж пристроїв фіксації паркувальних місць, розташованих біля під'їздів будинку АДРЕСА_1, а також здійснювати належний контроль за прибудинковою територією вказаного будинку щодо недопущення у подальшому встановлення зазначених пристроїв без відповідних погоджень та документації.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин