Постанова № 40937463, 01.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2014 року № 826/13121/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання дій протиправними

за участю:

представника позивача - Невмержицького В.І. (довіреність б/н від 01.10.2014),

представника відповідача - Лузи Л.О. (довіреність № 4/26-50-10-12 від 12.01.2014),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.10.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем на запит податкового органу було надано відповідні пояснення та наявна в нього первинна документація. Також позивач посилався на те, що висновки викладені в акті № 665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014 є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсності.

У судовому засіданні 01.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 25.09.2014 надав письмові заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що перевірку позивача було призначено та проведено, а акт № 665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014 складено в порядку та у спосіб встановлені чинним законодавством. Також відповідач посилався на те, що у відповідь на запит 4762/10/26-50-22-03 від 16.04.2014 позивачем не було надано податкових накладних та будь - яких інших документів на підтвердження податкових зобов'язань про необхідність надання яких було зазначено у вказаному запиті.

У судовому засіданні 01.10.2014 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2014 заступником начальником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" складено запит № 4762/10/26-50-22-03 "Про надання інформації" в якому викладено прохання надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку формування і відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з контрагентами - постачальниками - ПП "АТК" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Листом № 17 від 13.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" надало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у відповідь на запит № 4762/10/26-50-22-03 від 16.04.2014 пояснення та їх документальне підтвердження щодо правовідносин з ПП "АТК".

21.07.2014 начальником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видано наказ № 1851 "Про проведення документальної позапланової перевірки", яким з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" з питань повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з ПП "АТК" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Наказ № 1851 від 21.07.2014 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" рекомендованою поштовою кореспонденцією 21.07.2014.

21.07.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" з питань повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з ПП "АТК" за період лютий 2014 року за результатами якої складено акт № 665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014.

На сторінках 12 - 13 зазначеного акту вказано наступне: "У зв'язку з тим, первинні документи, отримані ТОВ «Віадук Компані» від ПП «АТК» податковий номер 30453441 оформлені з порушенням, то згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В даному випадку податкові накладні виписані з порушеннями, а саме не підтверджене місцезнаходження постачальника.

Згідно п. 187.1 ст. 187 податкові накладні отримані ТОВ «Віадук Компані» від ПП "АТК" виписані з порушенням, а саме - деякі податкові накладні та акти виконаних робіт не співпадають по датам виписки."

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук Компані" вважаючи протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки та визначення в акті № 665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014 допущення ним порушень чинного законодавства звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у випадку якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та платники податку зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті та її документальне підтвердження податковому органу, та звільняється від цього обов'язку тільки у випадку, якщо запит не відповідає вимогам викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що на отриманий запит № 4762/10/26-50-22-03 від 16.04.2014 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ним було надано супровідним листом вих. № 17 від 13.06.2014 пояснення та їх документальне підтвердження щодо правовідносин з ПП "АТК"

У запиті №№ 4762/10/26-50-22-03 від 16.04.2014 відповідач просив позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин із ПП "АТК" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 та визначив перелік інформації та документів, які мають бути надані позивачем.

З аналізу супровідного листа вих. № 17 від 13.06.2014, яким було надано податковому органу пояснення та їх документальне підтвердження та копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що позивачем не було надано відповідачу всього переліку документів, які йому було запропоновано надати, зокрема, не було надано розрахункові документи.

Таким чином, позивачем не було надано у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не було надано на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження щодо правовідносин з ПП "АТК" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Перевірку за результатами якої було складено акт № 665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014 було проведено на підставі наказу № 1851 від 21.07.2014 факт направлення якого на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення21.07.2014 підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу "01602 0194013 0".

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з ПП "АТК" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Дії працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що дії працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків та самі по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов'язки суб'єкта господарювання, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки за результатами якої складено акт №665/3-26-50-22-03-38919339 від 23.07.2014 та щодо формування в зазначеному акті висновків щодо допущення позивачем порушень положень Податкового кодексу України не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а отже не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2014.