Постанова № 40935311, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 804/10323/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстекло»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. у справі №804/10323/13-аза позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстекло»до: про:Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

31.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзстекло» (далі - ТОВ «Союзстекло») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-6 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №804/10323/13-а та справу було призначено до судового розгляду /а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем у справі було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Алеко Груп» за лютий 2013р., за результатами якої було складено акт №248/221/33905824 від 12.07.2013р., у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по правочину, який здійснено з ТОВ «Лігран», що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) у лютому 2013р. від ПП «Алеко Груп» на загальну суму 58071,60 грн., в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 58071,60 грн. грн., та за результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем 23.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі 72 589,50грн., у тому числі за основним платежем - 58 071,6грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -14 517,9 грн., позивач вважає дії відповідача щодо встановлення правопорушень у правовідносинах позивача з ПП «Алеко Груп» протиправними, висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення необґрунтованими з огляду на те, що контрагент позивача - ПП «Алеко Груп», на момент укладення договору з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань за цим договором, був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ, позивачем та його контрагентом зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, та які наявні у позивача та були ним надані податковому органу під час проведення перевірки, що на думку позивача свідчить про те, що угода з ПП «Алеко Груп» була укладені свідомо з метою настання певних наслідків та отримані товари та послуги від контрагента були використані позивачем в його власній господарській діяльності , і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000942202 від 23.07.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. у справі №804/10323/13-а в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Союзстекло» до Новомосковської ОДПІ визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено (суддя Кальник В.В.) /а.с. 246-249 том 1/.

Позивач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 3-3-8 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 27.08.2013р. у даній справі та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 37-40 том 2/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі під час її розгляду, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 27.08.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 27.08.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях відповідача на апеляційну скаргу, та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 27.08.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Союзстекло», ідентифікаційний код 33905824, зареєстровано як юридична особа 01.12.2005р. рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради, підприємство зареєстровано платником ПДВ з 01.12.2005р. у Новомосковській ОДПІ.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 01.07.2013р. по 05.07.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Алеко Груп» за лютий 2013р., за результатами якої було складено акт №248/221/33905824 від 12.07.2013р. /а.с.8-61 /.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки №248/221/33905824 від 12.07.2013р. податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ТОВ «Союзстекло»:

- ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7 п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому 2013р. від ПП «Алеко Груп» на загальну суму ПДВ 58 071,6грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплату до бюджету на загальну суму 58 071,6грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №248/221/33905824 від 12.07.2013р. податковим органом 23.07.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0000942202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі 72 589,50грн., у тому числі за основним платежем -58 071,6грн., за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) -14 517,9грн./а.с. 7/.

З акту перевірки №248/221/33905824 від 12.07.2013р. /а.с.8-61 / вбачається, що вищезазначені висновки за результатами проведеної перевірки позивача податковим органом (відповідачем у справі) було зроблено з урахуванням акту перевірки контрагента позивача - ПП «Алеко Груп» №3352/22-6/34498795 від 18.06.2013р., який було складено ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, та в якому податковим органом зроблено висновок про недодержання в момент вчинення правочину вимог цивільного законодавства та про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі 29.10.2012р. було укладено з ПП «Алеко Груп» договір №31 поставки склобою. Контрагент позивача за цим договором під час укладення договору з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрованим у якості юридичної особи та платників податків, у тому числі ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цим правочином, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем товарів покупцю, оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит . Зазначені обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, які позивачем були надані як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.198.1,198.2,198.6 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від свого контрагента товару, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товару , який позивачем було отримано від свого контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулюють спірні правовідносини, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з контрагентом є безпідставним.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 27.08.2013р. про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягаю задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, вирішуючи по суті позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000942202 від 23.07.2013р., колегія суддів вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню і податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем за висновками акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи, необхідно визнати протиправним та скасувати .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,202,205,207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстекло» - задовольнити .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. у справі №804/10323/13-а - скасувати.

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000942202 від 23.07.2013р., яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзстекло» грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 72 589,5грн.(сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривен п'ятдесят копійок) та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 14 517,9грн.(чотирнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривен дев'яносто копійок).

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 01.10.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко