Ухвала суду № 40933435, 14.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3563/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Південь" до Відділу Держземагентства у Баштанському районі Миколаївської області та Реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року задоволено позов та визнано протиправним дії Відділу Держземагентства у Баштанському районі Миколаївської області щодо проведення 11.07.2012 року державної реєстрації договорів оренди землі за №482060004003627 і №482060004003628 та скасовано дані записи у Державному реєстрі земель.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування даних записів, оскільки, у зв'язку зі змінами у законодавстві не передбачено скасування судовим рішенням записів в Державному реєстрі земель.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договори оренди земельних ділянок, які знаходиться на території Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, строком на 15 років, та вказані договори зареєстровано у Баштанському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 21.01.2010 року №041048500037 та №041048500038.

Земельні ділянки прийнято орендарем, що підтверджено відповідними актами приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому 11.07.2012 року відділом Держкомзему у Баштанському районі Миколаївської області зареєстровано нові договори оренди цих же земельних ділянок, які укладено 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_1, про що у Державному реєстрі земель вчинено оскаржувані записи №482060004003628 та №482060004003627, тобто фактично на одні й ті ж самі земельні ділянки зареєстровано два договори оренди з різними особами.

Не погоджуючись з вказаними діями Відділу Держкомзему, позивачем оскаржено їх до суду.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч.5 ст.126 Земельного кодексу України - право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.202 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент внесення оскаржуваних записів) - державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Пунктом 4 та 8 "Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (чинному на момент внесення оскаржуваних записів) встановлено, що книга записів відкривається та ведеться у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Записи із зазначенням дати вносяться до розділів Книги записів у паперовому вигляді посадовою особою територіального органу Держземагентства, яка має вищу освіту за спеціальністю "землевпорядкування та кадастр" і уповноважена в установленому Держземагентством порядку вести державний реєстр земель на рівні району.

Пунктами 10, 11 та 13 цього ж Порядку визначено, що записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є, зокрема, договір оренди землі. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

Судовою колегією встановлено, що у 2008 році між позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори оренди їх земельних ділянок, які зареєстровано у Державному реєстрі земель 21.01.2010 року за №041048500037 та №041048500038, проте 11.07.2012 року відповідачем зареєстровано нові договори оренди цих же земельних ділянок, які укладено 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_1, про що у Державному реєстрі земель вчинено оскаржувані записи №482060004003628 та №482060004003627.

Станом на момент внесення оскаржуваних записів у 2012 році - первинні договори оренди між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивачем є чинними, тобто підприємство позивача є єдиним законним орендарем даних земельних ділянок, а реєстрація нових договорів оренди з іншими особами можлива лише після розірвання попередніх договорів з позивачем, а тому такі дії відділу Держкомзему є порушенням вимог закону та прав позивача, що є підставою для визнання їх протиправними та задоволення позову в цій частині.

Посилання ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28.04.2014 року про визнання первинних договорів оренди з позивачем недійсними, як на обґрунтування правомірності дій відділу Держкомзему у 2012 році при реєстрації нових договорів оренди - не приймається судом до уваги, оскільки суд перевіряє правомірність дій суб'єкта владних повноважень, станом на момент їх вчинення. Крім того суд, у даній справі не вирішує право тої чи іншої особи на оренду земельних ділянок, а лише перевіряє процедуру реєстрації договорів оренди відповідним органом.

Позивачем, з метою відновлення свого порушеного права, також заявлено вимогу про скасування оскаржуваних записів в Державному реєстрі земель.

При розгляді даної позовної вимоги, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п.22 "Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" - запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується посадовою особою на підставі рішення суду.

Вказаний Порядок діяв до 01.01.2013 року та у зв'язку зі змінами в законодавстві, станом на момент розгляду справи в суді, правовідносини щодо реєстрації договорів оренди врегульовані "Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Згідно з п.1 цього Порядку - він визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.41 даного Порядку - державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Як встановлено вище судовою колегією - оскаржувану реєстрацію нових договорів оренди проведено відповідачем 11.07.2012 року, а тому судове рішення про скасування запису в Державному реєстрі земель, є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки таке рішення суду є підставою для внесення державним реєстратором відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі заяви позивача, у спосіб встановлений "Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло