Ухвала суду № 40932987, 08.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 814/3015/13-а

Категорія: 8.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Сузір'я Стрільця" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,–

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ПП "Сузір'я Стрільця" звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.08 №0000172360/3 у повному обсязі та №0000182370/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 5 346грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 673грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки, відповідачем неправильно застосована ст.264 ЦК України, яка переривання перебігу строку позовної давності, також позивач неправильно розуміє, що безнадійна дебіторська заборгованість не може бути класифікована як безповоротна фінансова допомога за визначенням наведеним у п.п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94 р. Позивач правомірно, у відповідності до вимог відніс на валові витрати вартість товару, та правомірно відповідно Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 3.04.97 р. відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.08.08 №0000172360/3.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.08.08 №0000182360/3, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5 124грн., та в сумі застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 562грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП ”Сузір’я Стрільця” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

З 20.11.07 р. по 17.12.07 р. податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.06 по 30.06.07.

25.12.07 за наслідками перевірки податковим органом було складено акт №1633/23-600/24059297, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено ст.3, п.5.10 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 364грн.; п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 8 904грн.

12.01.08 на підставі даного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000172360/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 13 364грн. та штрафними санкціями на суму 6 682грн.

№0000182360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 8 904грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 452грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА у Миколаївській області від 05.06.08 №1536/10/25-014 ”Про результати розгляду повторної скарги” податкове повідомлення-рішення від 12.01.08 №0000172360/0 було скасоване в частині донарахування податку на прибуток у сумі 2 990грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 495грн., податкове повідомлення-рішення від 12.01.08 №0000182360/0 було скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 3 299грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1650грн.

28.08.08 на підставі даного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000172360/3, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 10 374грн. та штрафними санкціями на суму 5 187грн.

№0000182360/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 5 604грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 802грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки податкового органу про те, що нестягнуті суми здійсненої позивачем попередньої оплати за товари, які обліковуються як дебіторська заборгованість, яка виникла більш, ніж 1095 днів, вважаються наданою позивачем безповоротною фінансовою допомогою, тобто для позивача, який здійснив попередню оплату за товари, яка набула статусу безповоротної фінансової допомоги, виникає зміна суми компенсації за товари, яка дорівнює «0», оскільки безповоротна фінансова допомога не передбачає відповідної компенсації.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми коштів сплачених контрагентам у вигляді передплати.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість".

За змістом п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За змістом п.п. 5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

На підставі п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійною є, зокрема, заборгованість, по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Водночас, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить будь-яких обмежень стосовно визнання заборгованості безнадійною залежно від підстав її виникнення (у тому числі у зв’язку зі здійсненням компенсації вартості товарів у порядку передплати).

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем укладались договори купівлі-продажу товарів з контрагентами, по яким він здійснював передплату за непоставлений товар та відносив суми передплат до валових витрат.

У майбутньому товар не було поставлено на повну суму і станом на 30.06.07, за позивачем рахується нестягнута дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Вказана дебіторська заборгованість виникла по ТОВ НПТК ”Аксонт”, ПП ”Надар”, ПСВП ”Нектар”.

Позивачем надано суду картки рахунків 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, сальдо на 01.01.12, з яких вбачається, що за вказаними контрагентами рахується безнадійна заборгованість.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми коштів сплачених контрагентам у вигляді передплати, та не повинен відкориговувати ці валові витрати, у зв’язку з тим, що така заборгованість стала безнадійною.

Щодо зменшення відшкодування з ПДВ 5 604грн., варто зазначити таке.

До вказаної суми входить 5 124грн. податкового кредиту отриманого позивачем від угод з вищевказаними контрагентами.

На думку податкового органу, позивач повинен був відкоригувати вказаний податковий кредит, в зв’язку з тим, що заборгованість яка рахується за контрагентами стала безповоротною фінансовою допомогою.

За змістом п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачає коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому податковий кредит та податкові зобов’язання з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості не підлягають коригуванню.

До того ж позивачем витрачено кошти на поліпшення та утримання квартири у м. Алушта, та відповідно отримано податковий кредит від оплати вартості робіт, в сумі 480грн.

Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерського обліку у позивача по рахунку 103 ”Будівлі, споруди”, рахується квартира у м. Алушта, амортизація по якій не відображається в податковому обліку.

За правилами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено вказану норму, та завищено податковий кредит в сумі 480грн. від придбання матеріалів та послуг для квартири в м. Алушта, яка не використовується у господарській діяльності позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.08 №0000182360/3, підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5 124грн., та частково в сумі застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 562грн.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Сузір'я Стрільця" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 814/3015/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян