Рішення № 40932413, 13.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/885/14-ц 13.10.2014 13.10.2014 13.10.2014

Провадження №22-ц/784/2619/14

Провадження №22-ц/784/2619/2014 Головуючий у першій інстанції Савін О.І.

Категорія 45 Доповідач апеляційної інстанції Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

13 жовтня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Орельською Н.М.,

за участю представника позивача Лосєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року, ухваленого за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання» (далі - КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання») пред'явило вищевказаний позов до ОСОБА_4, який обґрунтовувало наступним.

Відповідач ОСОБА_4 проживає в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг.

Вказаний будинок знаходиться на балансі позивача, який надає мешканцям будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Посилаючись на те, що відповідач, як споживач вказаних послуг, належним чином не сплачує витрати по утриманню зазначеного жилого приміщення та у нього за період з березня 2013 року по травень 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 947 грн. 14 коп., позивач просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 вказану заборгованість, а також 243 грн. 60 коп. судового збору.

В подальшому, представник позивача уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на користь КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» 270 грн. 19 коп. заборгованості за житлово - комунальні послуги, що виникла за період з 01 березня 2013 року по 01 травня 2014 року (включно), посилаючись на те, що відповідачем частково сплачена заборгованість за комунальні послуги, зокрема 17 червня 2014 року в розмірі 470 грн. 31 коп. і 25 липня 2014 року в розмірі 206 грн. 46 коп.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 лютого 2014 року скасований судовий наказ, виданий вищевказаним судом 30 вересня 2013 року за заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «Житлово - експлуатаційне об'єднання» заборгованості по комунальним послугам за період з березня 2013 року по серпень 2013 року в загальному розмірі 631 грн. 92 коп. та судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року позов КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Житлово - експлуатаційне об'єднання» заборгованість по житлово-комунальним послугам за період з березня 2013 року по травень 2014 року (включно) в розмірі 270 грн. 19 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги посилався на необґрунтований розмір заборгованості та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до яких сторони взяли на себе певні зобов'язання, але відповідач неналежно виконував свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати за надані КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» послуги за тарифами, які затверджувалися органом міської ради.

Колегія суддів погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними. Водночас, вважає, що розмір заборгованості визначено судом не вірно та без врахування обставин справи.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією також є реальне надання позивачем послуг та їх отримання відповідачем.

В силу ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875- IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України) питання надання житлово-комунальних послуг регулюються договором та законодавством.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 вказаного Закону України на споживача покладено обов'язок укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору) на основі типового договору, а виконавець згідно п.3 ч.2 ст.21 даного Закону, зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У разі відсутності укладених договорів з комунальними підприємствами, обсяг прав та обов'язків сторін, які, відповідно до ст.11 ЦК України виникають також з дії та вчинків осіб, визначається чинним законодавством, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно до ст.13 Закону України залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно положень ч.ч.1,3 ст.18 Закону України у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст.18 Закону України передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.1 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Міністерством регіональної політики.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено міським судом, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, та споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання», на балансі якого знаходиться вказаний будинок.

Договір про надання послуг з обслуговування будинку, в якому розташована належна відповідачу квартира, та прибудинкової території між сторонами не укладався (в матеріалах справи відсутній), але позивач як балансоутримувач виконує роботи з утримання будинку.

Нарахування позивачем споживачу ОСОБА_4 за цей вид послуг, здійснювалося відповідно до тарифів, які встановлювалися рішеннями виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Відповідач не здійснював своєчасно та в повному обсязі оплату вказаних послуг з березня 2013 року по травень 2014 року (включно), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку та сплачених відповідачем сум становить 270 грн. 19 коп.

Встановивши такі обставини справи та правильно застосувавши законодавство України про житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами фактично склались правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг належним чином, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення зі споживача ОСОБА_4 на користь вищевказаного комунального підприємства заборгованості за надані комунальні послуги.

Доводи відповідача стосовно неналежної якості наданих позивачем послуг та надання послуг не в повному обсязі ніж це визначено рішеннями виконавчого комітету міської ради не підтверджені доказами відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (акти, складені у встановленому порядку, щодо ненадання послуг відсутні), а тому є безпідставними.

За такого, міський суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення зі споживача ОСОБА_4 на користь КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованості за надані комунальні послуги.

Разом з цим, суд першої інстанції стягуючи заборгованість за комунальні послуги не звернув уваги на те, що її розмір визначено не вірно та без врахування фактичних обставин справи.

При визначені розміру заборгованості за комунальні послуги, колегія суддів враховує період, за який утворилась заборгованість по комунальним платежам (з 01 березня 2013 року по 01 травня 2014 року (включно)), часткові проплати відповідача за вказаний період в загальному розмірі 1 320 грн.07 коп. та раніше ухвалене апеляційним судом Миколаївської області судове рішення, на виконання якого відповідачем сплачено 1 255 грн. 94 коп.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення загального розміру заборгованості слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 130 грн. 65 коп. (1 450 грн. 72 коп. - 1 320 грн. 07 коп.) заборгованості за комунальні послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Будь - яких інших допустимих та належних доказів щодо необґрунтованості розміру нарахованої заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідач не надав, хоча згідно ст.60 ЦПК України, то є його обов'язком.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, а також переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

До того ж, наведені в скарзі доводи щодо порушення судом норм процесуального права не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного судового рішення.

З врахуванням викладеного, на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного загального розміру заборгованості, з вкладенням резолютивної частини рішення у новій редакції.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» на користь ОСОБА_4 слід стягнути 58 грн. 46 коп. судових витрат на розгляд справи в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року в частині стягнення загального розміру заборгованості змінити та викласти в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» 130 (сто тридцять) грн. 65 коп. заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 березня 2013 року по 01 травня 2014 року (включно).

Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» на користь ОСОБА_4 58 (п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. на відшкодування судових витрат, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: