Ухвала суду № 40928573, 14.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №214/8679/13-ц Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/1677/К/14 Попов В.В.

Категорія - 27(І) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участю: представника позивача за основним позовом - Ридоша Миколи Миколайовича, відповідача за основним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 17 червня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання припиненим договору поруки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (ПАТ «КБ «Надра») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та просили суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 146682 грн. 16 коп. у рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №8/2006/980-МК-22/7 від 15.03.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що 15.03.2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №8/2006/980-МК-22/7, згідно умов якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 45000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних строком до 14.03.2011 року.

15.03.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого останній поручився перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе кредитних зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором станом на 22.04.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 146682 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 37812 грн. 22 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 46646 грн. 62 коп., заборгованості по пені в розмірі 12727 грн. 35 коп., заборгованості по комісії в розмірі 15002 грн. 23 коп., заборгованості по індексу інфляції в розмірі 9620 грн. 49 коп. та заборгованості по штрафу в розмірі 24873 грн. 25 коп., як позивач просив солідарно стягнути на його користь з відповідачів.

У квітні 2014 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра», в якому просив суд визнати припиненим укладений між ними 15.03.2006 року договір поруки.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначив, що строк дії кредитного договору було встановлено до 14.03.2011 року, Банк протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, до 14.09.2001 року, не пред'явив до нього вимог про його виконання та до серпня 2013 року не повідомив його про невиконання відповідачем за основним позовом ОСОБА_4 умов кредитного договору, у зв'язку з чим, договір поруки є припиненим.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 17 червня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №8/2006/980-МК-22/7 від 15.03.2006 року в сумі 146682 грн. 16 коп. та 1466 грн. 82 коп. судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненим договір поруки №7/3, укладений 15.03.2006 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», назва якого змінилась на «Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що у п. 5.3. договору поруки встановлено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами договору. Оскільки відповідачем ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконано, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване на його думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.03.2006 року між ВАТ КБ «Надра», який надалі змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №8/2006/980-МК-22/7, згідно умов якого ОСОБА_4 було надано кредит у сумі 45000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних строком до 14.03.2011 року, ОСОБА_4 зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати проценти на умовах, визначених у Кредитному договорі.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 15.03.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №7/3, згідно умов якого останній поручився перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе кредитних зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором станом на 22.04.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 146682 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 37812 грн. 22 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 46646 грн. 62 коп., заборгованості по пені в розмірі 12727 грн. 35 коп., заборгованості по комісії в розмірі 15002 грн. 23 коп., заборгованості по індексу інфляції в розмірі 9620 грн. 49 коп. та заборгованості по штрафу в розмірі 24873 грн. 25 коп.

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що відповідачем ОСОБА_4 неналежно виконувалися умови кредитного договору, у зв'язку з чим, у неї перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 22.04.2013 року становила 146682,16 грн. та яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що у зв'язку з непред'явленням своєчасно до нього, як поручителя, вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, договір поруки є припиненим.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_4 не виконано умови кредитного договору, у зв'язку з чим у неї перед Банком утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, а також з наявності правових підстав для визнання договору поруки припиненим.

У частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованості за кредитним договором рішення суду сторонами не оскаржено, у зв'язку з чим, на підставі частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., згідно яких під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій частині не перевіряє.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та визнання договору поруки припиненим з огляду на наступне.

Види забезпечення виконання зобовязання визначені у статті 546 ЦК України, відповідно до якої виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №8/2006/980-МК-22/7, згідно умов якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 45000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних строком до 14.03.2011 року.

Згідно п.1.3 кредитного договору, кредит надається позичальнику строком по 14 березня 2011 року включно.

15.03.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого останній поручився перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе кредитних зобов'язань.

Пунктом 1.1. договору поруки, поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 8/2006/980-МК-22/7 від 15.03.2006 року, а саме: повернути до 14.03.2011 року кредит у сумі 45000 грн.; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 15% річних та плату за управління кредитом.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому.

Пунктом 5.3 договору поруки обумовлено, що його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору.

Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 14.03.2011 року, що відповідає п. 5.3. договору поруки.

Таким чином, у Банку виникло право на пред'явлення вимоги до ОСОБА_3, як поручителя, за договором поруки з 14.03.2011 року по 14.09.2011 року.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази про те, що банк звертався до поручителя з вимогами протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, таку вимогу Банк пред'явив лише звернувшись з даним позовом, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 559 ЦК України.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та визнання договору поруки припиненим.

Доводи апеляційної скарги про те, що у п. 5.3. договору поруки встановлено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами договору, в той час, як відповідачем ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконано, у зв'язку з чим, відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст.308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: