Ухвала суду № 40927760, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/33886/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010

у справі № 2-а-11364/09

за позовом Закритого акціонерного товариства «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 17.11.2008 № 0000442305/0. В решті позову відмовлено.

ДПІ у м. Полтаві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 228, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закрите акціонерне товариство «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2008 № 0000442305/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 93603, 82 грн. слугували висновки позапланової невиїзної перевірки, викладені в акті від 05.11.2008 № 2177/23-2/00373907, про порушення вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірно заявленому до бюджетного відшкодування у травні 2008 року податку на додану вартість у сумі 93603, 82 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Новотрейд» щодо поставки преформ ПЕТФ та ковпачків полімерних для закупорювання ПЕТФ-пляшок стандарту Oil за договором від 08.02.2007 № 3 ПР/07.

Податковий орган вважає, що сторони, укладаючи вказаний договір, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування доходів.

Свою позицію відповідач обґрунтовує відсутністю основних фондів, господарських можливостей для ведення господарської діяльності у контрагента в другому ланцюгу постачання - ПП «Демол-Сервіс», що підтверджується відповіддю СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 02.10.2008 № 34401/8/08-03/2-09.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

В результаті дослідження питання щодо фактичної поставки товару за договором від 08.02.2007 № 3 ПР/07 судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договору поставки від 08.02.2007 № 3 ПР/07, видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень) встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер і здійснені у межах господарської діяльності позивача.

Відсутність у підприємства-контрагента у ланцюгу постачання певних основних засобів, складських та інших умов для ведення господарської діяльності, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства.

Відповідачем судам попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача та контрагентів у ланцюгу постачання щодо укладення договорів з метою незаконного отримання податкових вигод.

Зважаючи на викладені обставини та діючи в межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун