Ухвала суду № 40927691, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/31838/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Тракало В.В., Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой про стягнення витрат, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим звернулося до суду із позовом про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та державної адресної допомоги за період з жовтня по грудень 2012 року в розмірі 2636,49 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013, позов задоволено частково, стягнуто витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з жовтня по грудень 2012 року в розмірі 457, 02 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до положення статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Судами встановлено, що відповідачем не було прийнято до заліку витрати понесені позивачем на виплату та доставку державної адресної допомоги та пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування позивачу суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Відмовляючи у задоволенні решти позову, апеляційний суд, виходив із того, що згідно положень статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» державна адресна допомога, передбачена постановою КМ України №265, не відноситься до страхових виплат, передбачених загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинна виплачуватись за рахунок коштів відповідача.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки щомісячна державна адресна допомога, призначена та виплачена Управлінням Пенсійного фонду України відповідно до постанови КМ України від 26.03.2008 № 265 не є виплатою, що підлягає фінансуванню згідно статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 у даній справі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.В. Тракало

І.В. Штульман