Ухвала суду № 40927548, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/26234/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами «Національний резерв» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі № 826/16370/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами

«Національний резерв»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Компанія з управляння активами «Національний резерв» (надалі за текстом - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року № 00041831520, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Компанія з управляння активами «Національний резерв» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року № 00041831520, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170 грн., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки від 20 травня 2013 року № 313/15.2-11-22904759, про неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, чим порушено вимоги підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 , пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 48.2 названої статті ПК України визначає обов'язкові реквізити, як інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з вимогами пункту 46.1 статті 46 ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 13 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 14 зазначеного Порядку визначено, що додатками до декларації є:

14.1. Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1).

14.2. Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

14.3. Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3).

14.4. Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4).

14.5. Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).

14.6. Довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів.

14.7. Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) (додаток 7).

14.8. Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Згідно з абзацом 4 пункту 4.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство подало до ДПІ додатки № 2, 5, 6 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року лише 30 травня 2013 року, тобто після прийняття оскаржуваного у вказаній справі податкового повідомлення-рішення, із порушенням встановленого строку.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірне прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилань позивача про неправомірне не повідомлення ДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, яка подавалась позивачем у березні 2012 року слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте у зв'язку із неподанням (несвоєчасним поданням) податкової звітності, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав для прийняття рішення суб'єкта владних повноважень, тобто встановлення факту допущення порушень платником податків при поданні звітності.

При цьому, питання правомірності дій ДПІ щодо неповідомлення платника податку про факт неприйняття звітності не може бути предметом доказування у межах даного позову, адже позивач не заявив такої позовної вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Національний резерв» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко