Ухвала суду № 40927481, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/14495/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Чижевський М. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській областіна постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 рокуу справі№ 2а-1607/12/1370 (122862/12)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен»доДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській областіпровизнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-1607/12/1370 (122862/12), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000032341 від 18.01.2012 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Габен» з питань правильності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року складено акт № 3855/23-408/20832731 від 17.10.2011 року, яким зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032341 від 18.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 145 090,00 грн., з яких 916 072,00 грн. - за основним платежем, 229 018,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Габен» вимог податкового законодавства є необґрунтованим, оскільки матеріали справи свідчать про відсутність обов'язку позивача включити податкову накладну за № 1062 від 31.08.2011 року до Єдиного реєстру податкових накладних.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата аванс.

В обґрунтування висновку про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що 23.09.2011 року ТОВ фірмою «Габен» отримано лист № 286а від 21.09.2011 року від ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського», згідно з яким податкова накладна № 1062/2 від 31.08.2011 року на суму ПДВ 2 787 928,29 грн. анульована, оскільки помилково виписана на загальну суму попередніх оплат та не враховує те, що проплати здійснювались протягом місяця по різних договорах. На вказану суму сформовані інші податкові накладні. Даним листом для позивача був також наданий перелік сформованих податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Стверджуючи про відсутність порушень з боку платника, суди зазначили, що податковий кредит сформовано по податковим накладним, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки сума ПДВ по кожній з них окремо була меншою, ніж 100 000,00 грн.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року та копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року в електронному вигляді (вх. № 9008047643 від 20.09.2011 року). В реєстрі отриманих податкових накладних товариством відображено за номером запису 325 податкову накладну, отриману та виписану 31.08.2011 року за № 1062 від ПрАТ Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» (ІПН 253197717122, с. Зоря, пл. Жовтнева, 2, Рівненський район, Рівненська область) загальна сума становить 16 727 569,73 грн., в тому числі ПДВ - 2 787 928,29 грн. При цьому, податкова накладна № 1062 від ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Заперечуючи проти позову, податковий орган зазначає, що оскілки уточнюючий розрахунок податний товариством 05.10.2011 року, тобто після початку проведення перевірки, йому присвоєно статус «не визнано, як податкова декларація»).

Вищенаведене спростовує доводи позивача з якими, погодились суди першої та апеляційної інстанцій щодо включення до реєстру податкових накладних, які не підлягали реєстрації.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки вказаним доводам, не з'ясовано чи оскаржувались платником дії відповідача по невизнанню уточнення.

Крім того, суди при вирішенні спору не звернули увагу на посилання відповідача на лист Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області від 13.01.2012 року № 375/23-331, в якому вказано, що в реєстрі податкових накладних, виписаних ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» позивачу, наявна накладна від 31.08.2011 року за № 1062, не 41, що вказуються платником.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова місцевого адміністративного суду та ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, дослідити належним чином питання уточнюючого розрахунку щодо реєстру податкових накладних, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі № 2а-1607/12/1370 (122862/12) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак