Ухвала суду № 40927278, 07.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Приндюк М.В., Беця О.В.

з участю секретаря Ковби А.В.

представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Стацюка М.А., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Київської області Процишеним В., про накладення арешту на майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2, а саме грошові кошти в сумі 20 000 гривень.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим клопотання слідчого і було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції про накладення арешту на вилучені грошові кошти ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2014 року та повернути йому вилучені грошові кошти у розмірі 20 000 гривень.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу апелянт зазначає, що постановлена слідчим суддею ухвала від 21.08.2014 року є незаконною та необґрунтованою, винесеною без належної перевірки та з'ясування всіх обставин та фактів. Вищевказане майно було вилучено під час проведення обшуку 20.08.2014 року. Слідчим суддею не обґрунтовано на підставі чого він дійшов висновку про те, що грошові кошти відповідають критеріям п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України. Окрім цього, розгляд справи проводився за відсутності апелянта, що на його думку, є грубим порушенням вимог ст. 172 КПК України, власник майна не повідомляється лише у випадку, коли дане майно не було тимчасово вилученим. Розгляд клопотання без участі власника майна можливий лише з підстав його неприбуття у судове засідання, але за його належного повідомлення. В порушення викладеного апелянт про день та час розгляду клопотання повідомлений не був. Такі дії слідчого судді, на думку апелянта, є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. У порушеному кримінальному провадженні він перебуває у статусі свідка.

При цьому враховуючи те, що розгляд справи проводився у його відсутність, про постановлене рішення апелянт вже дізнався після сплину строк на оскарження, тому керуючись ст. 395 КПК України, він просить поновити йому строк на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2014 року.

Заслухавши доповідь судді, поясненняпредставника особи, яка подала скаргу, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді не пропустив і його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 21 серпня 2014 року без виклику ОСОБА_2, копію даної ухвали останній отримав 10 вересня 2014 року безпосередньо у слідчого, а 12 вересня 2014 року направив поштою до суду апеляційної інстанції свою апеляційну скаргу.

Таким чином, ОСОБА_2 не пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги ОСОБА_2, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом ГУ СБ України у місті Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000041, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

20 серпня 2014 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року в автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2, було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено пакет з грошовими коштами в сумі 20 000 гривень.

21 серпня 2014 року слідчий в ОВС СВ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області СтецюкМ.А., за погодженням із старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва Процишеним В.М., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 20 серпня 2014 року під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2.

Це клопотання того ж числа ухвалою слідчого судді було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 2014101110000041, про накладення арешту на майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARUFORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2, слідчий суддя прийшов до висновку, що є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

З цим рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ ГУ СБ України у місті Києві та Київській областізнаходяться матеріали досудового розслідування № 22014101110000041, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, як зазначено в клопотанні слідчого, розслідування ведеться за фактом того, що директор ТОВ «Ліберком» ОСОБА_6, зловживаючи своїми повноваженнями, з метою надання діяльності товариства вигляду законної і отримання неправомірної вигоди у вигляді готівкових коштів за реалізацію скетч-карток поповнення рахунків номерів мобільних операторів, укладала від імені товариства фіктивні договори стосовно продажу скетч-карток з фіктивними підприємствами ТОВ «Плавт Сервіс», ПП «Женевьєва», ТОВ «Конект-Плюс», ТОВ «Гонорій» та іншими, що спричинило тяжкі наслідки.

Далі слідчий у клопотанні вказує, що виконаним дорученням в порядку ст. 40 КПК України отримані дані, що невстановлені особи організували незаконну схему, метою якої було отримання неправомірної вигоди у вигляді готівкових коштів за реалізацію скетч-карток поповнення рахунків номерів мобільних операторів, а саме від імені підприємств уклали фіктивні договори з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, зокрема, з ТОВ «Конект-Плюс», ТОВ «Укрпрофбіз», ТОВ «Матадор Трейдінг», ТОВ «Дрім Білдінг», рахунки яких відкриті в ПАТ «Пройм-Банк» МФО 300669.

За оперативними даними, як викладено у клопотанні слідчого, зазначені невстановлені особи спільно із ОСОБА_7, можливо через ПАТ «Пройм-Банк», взяли під контроль низку підприємств, які задіяні в економічному механізмі мінімізації доходів суб'єктів господарювання, одержаних шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, незаконним переведенням безготівкових коштів у готівку. Встановлені також оперативним шляхом і суб'єкти підприємницької діяльності, які використовуються вищевказаними невстановленими особами та ОСОБА_7, а саме ТОВ «Картал Голд», ТОВ «Оніс ФСБ», ТОВ «Обіо», ТОВ «Евентіс» та інші, всього 47 підприємств. За тими ж оперативними даними ОСОБА_7 спільно з невстановленими особами організував та координує питання, які безпосередньо стосуються суб'єктів господарювання у контролюючих органах, здійснює юридичне супроводження незаконної діяльності, а саме наймає адвокатів, що представляють їх інтереси в судових органах, надає вказівки бухгалтерам та розподіляє незаконні прибутки, а йому та ОСОБА_6 у цій незаконній діяльності надають допомогу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_8, для чого останнім використовується приміщення по АДРЕСА_1, в якому зберігалися документи та печатки підприємств, задіяних у злочинній схемі, і грошові кошти, отримані внаслідок незаконної діяльності.

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність арештувати майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за місцем поживання ОСОБА_7, а саме печатку з написом «Агентство Лакмівест», ідентифікаційний код 34349594, - 1 шт., печатку з написом «ОСОБА_7, реєстраційний номер 524909497» - 1 шт., грошові кошти в розмірі 140000 гривень, 4600 доларів США, 2465 Євро, як таке, що є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, але чим саме так і не визначився.

Разом з тим, з викладених в ухвалі слідчого судді та в клопотанні слідчого фактичних обставин кримінального провадження, в рамках якого ставиться питання про накладення арешту на майно ОСОБА_2, взагалі неможливо віднайти логічного і правового взаємозв'язку між об'єктивною стороною злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України, та майном ОСОБА_2

Зокрема, ні в ухвалі слідчого судді, ні в клопотанні слідчого при викладенні обставин кримінального провадження не згадується взагалі про вищезазначені грошові кошти і яке відношення вони мають до матеріалів кримінального провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не підтверджує факту вчинення ним будь-яких протиправних дій, а повідомляє, що директора ТОВ «Ліберком» ОСОБА_6 він взагалі не знає, а вилучені грошові кошти не вважає засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Зі змісту ухвали слідчого судді та клопотання слідчого спростувати ці твердження не видається можливим, тому існування обґрунтованої підозри, що грошові кошти, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку у автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, в ухвалі слідчого судді, як то визначено ст. 132 КПК України, є недоведеним.

Вимоги закону стосовно перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочинів, слідчим суддею взагалі залишені поза увагою, чим також порушено вимоги ст. ст. 132, 173 КПК України. В ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності і майна ОСОБА_2

В результаті такого підходу до вирішення клопотання залишилося не з'ясованим слідчим суддею і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином, та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України. В свою чергу, в клопотанні слідчого, крім посилання на те, що незаконна діяльність спричинила тяжкі наслідки, відсутні будь-які дані, в чому полягають такі наслідки і як вони визначені в контексті примітки до ст. 364-1 КК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження і місця ОСОБА_2 у ньому, то слід зазначити, що в клопотанні слідчого не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатності доказів, що вказують на вчинення злочину, а містяться лише посилання на оперативні дані, які не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України. В свою чергу, до ЄРДР взагалі не внесено даних про вчинення ОСОБА_2 будь-яких протиправних дій чи про його сприяння у вчиненні таких дій, а тому слідчий взагалі не мав права вносити клопотання про арешт майна, яке було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за місцем поживання ОСОБА_2

Більш того, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який взагалі не дозволяє дійти висновку, що грошові кошти, виявлені та вилучені під час проведення обшуку у автомобілі марки «SUBARUFORESTER», номерний знак НОМЕР_1, має якесь відношення до події вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Той факт, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю в тому числі і власника майна. Неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Отже, слідчий суддя має право розглянути клопотання за відсутності власника майна, однак при цьому в матеріалах провадження мають міститися дані про належне повідомлення цієї особи про дату та час розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів судової справи, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника грошових коштів та за відсутності даних про те, що власник грошових коштів був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання. В матеріалах судового провадження навіть не міститься повідомлення в адресу ОСОБА_2, що 21 серпня 2014 року відбудеться судове засідання по розгляду клопотання. Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням прав власника грошових коштів на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга власника грошових коштів задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2014 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Стацюка М.А., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Київської області Процишеним В., про накладення арешту на майно що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARUFORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2, а саме грошові кошти в сумі 20 000 гривень - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Стацюка М.А., погодженого старшим прокурором відділу прокуратури Київської області Процишеним В., про накладення арешту на майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в автомобілі марки «SUBARU FORESTER», номерний знак НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_2, а саме грошових коштів в сумі 20 000 гривень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ПриндюкМ.В. Бець О.В.

Справа № 11-сс/796/1813/2014 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Підпалий В.В.

Доповідач: Рибак І.О.