Постанова № 40927221, 15.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 921/504/13-г/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю: прокурора Боднарчука В.М. посв. № 023013 від 22 листопада 2013 року та представника ТОВ "Агрополіс" - Голованова С.А. дов. № 2023 від 23 вересня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Агрополіс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2014 року у справі Господарського суду Тернопільської області за позовом Першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду до ТОВ "Агрополіс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року перший заступник прокурора Тернопільської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду до ТОВ "Агрополіс" (далі - відповідач) про стягнення 3492144 гривень 96 коп., з яких: 2001229 гривень 20 коп. - 20% штрафу, 730448гривень 66 коп. - 0,1 % пені, 700430 гривень 22 коп. - 7% штрафу, 60036гривень 88 коп. - 3% річних за порушення умов форвардного біржового контракту №727 - Ф, укладеного між сторонами 24 травня 2012 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2014 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а касаційну скаргу ТОВ "Агрополіс" задоволено частково.

Скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 січня 2014 року і рішення господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року в частині стягнення з ТОВ "Агрополіс" 3 відсотків річних.

У цій частині справу направлено до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд в іншому складі суду.

У решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 січня 2014 року і рішення господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року залишено без зміни.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2014 року позовні вимоги в частині стягнення 42765 гривень 99 коп. - 3 відсотків річних - задоволено.

З ТОВ "Агрополіс" на користь Аграрного фонду стягнуто 42765 гривень 99 коп. - 3 відсотки річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2014 року рішення господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрополіс" просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2014 року в частині стягнення з ТОВ "Агрополіс" 3% річних у сумі 42765 гривень 99коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 року №227/95.

Наполягає на тому, що строк повернення авансового платежу не визначений ні контрактом, ні чинним законодавством, відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення авансового платежу і, відтак, вважає, що суд безпідставно стягнув 3% річних.

Представник Аграрного фонду у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2012 року між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд та ТОВ "Агрополіс" укладено форвардний біржовий контракт №727Ф, за умовами якого відповідач передає позивачу у власність товар: пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, у кількості 5558, 970 тонн, за ціною 1800гривень 00 коп. за тонну, загальною вартістю 10006146 гривень 00 коп. в термін до 1 листопада 2012 року, на базисі поставки EXW ДП "Чортківський КХП", а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його (п.п. 1.1 - 1.6 договору).

Пунктом 5.1 контракту сторони погодили, що позивач впродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту зобов'язується перерахувати Аграрній біржі кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок в розмірі 50% від суми контракту.

Відповідно до п. 6.7 контракту у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі.

Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі до 1 грудня 2012 року (п. 10.3 контракту).

Так, за умовами контракту позивач зобов'язався перерахувати відповідачу авансовий платіж до 29 травня 2012 року.

Судами встановлено, що авансовий платіж перераховано Аграрною біржею лише 20 липня 2012 року, тобто, із значним порушенням строків.

У зв'язку із простроченням позивачем обов'язку з попередньої оплати відповідач повідомленнями №347 від 20 липня 2012 року та №361 від 24 липня 2012 року відмовився від виконання своїх зобов'язань за контрактом.

Встановлено, що сторони не визначили в договорі строку повернення авансового платежу, зазначено, що законодавчо це питання також не врегульовано.

У матеріалах справи відсутні докази пред'явлення Аграрним фондом вимоги до ТОВ "Агрополіс" про повернення авансового платежу.

Також судами встановлено, що 7 листопада 2012 року відповідач повернув суму авансового платежу на рахунок Аграрного фонду.

Задовольняючи позов в частині стягнення 3 відсотків річних з суми попередньої оплати (авансу) за період з 26 липня 2012 року по 7 листопада 2012 року, господарський суд Тернопільської області, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та, за аналогією закону, положення п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 року №227/95.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року №227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Суди, застосувавши вказаний Указ за аналогією закону для визначення строку повернення авансу, прийшли до висновку, що у відповідача виникло прострочене грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати за договором, від якого сторони фактично відмовились.

Проте, з даними висновками судів погодитись не можна, оскільки попередня оплата (аванс) за своєю правовою природою відмінна від простроченого грошового зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов:

- відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами;

- вказані цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором;

- існують норми, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини.

Проте, Указ Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 року №227/95 відповідно до своєї преамбули прийнятий з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань, тобто, регулює питання відповідальності за порушення фінансової дисципліни в народному господарстві.

Пункт 6 Указу, застосований судами до спірних правовідносин як аналогія закону, регулює питання фінансової відповідальності керівника підприємства і головного бухгалтера, тобто, посадових осіб, за несвоєчасне повернення помилково зарахованих коштів у строк, встановлений цим Указом.

Враховуючи, що предмети спору та правового регулювання за названим Указом Президента України різні, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин вказані приписи Указу Президента України та помилково не врахували, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми саме Цивільного кодексу України щодо визначення строку настання грошового зобов'язання та наслідків його невиконання, отже, неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 8 Цивільного кодексу України.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування вказаних норм матеріального права суди попередніх інстанцій хибно визначили строк повернення передоплати (авансу), а тому помилково нарахували 3 проценти річних на суму авансу.

Відтак, враховуючи відсутність простроченого грошового зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, рішення господарського суду Тернопільської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду не можна визнати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові.

Враховуючи вимоги ст. 49, п. 11 ч. 2 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне здійснити новий розподіл судового збору і стягнути з позивача на користь відповідача відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за апеляційний та касаційний перегляд справи за платіжними дорученнями № 10592 від 23.06.2014 року та № 13094 від 16.09.2014 року.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2014 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2014 року.

У позові відмовити.

Стягнути з Аграрного фонду України (м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855, р/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) на користь ТОВ "Аргополіс" (Тернопільська обл., Чортківський район, смт. Заводське, вул. І. Франка, 1, код ЄДРПОУ 30834410) відшкодування судового збору в сумі 1827 гривень 00 коп., що його було сплачено за платіжними дорученнями №10592 від 23 червня 2014 року та № 13094 від 16 вересня 2014 року.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир