Постанова № 40927158, 15.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 920/935/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Міщенка П.К.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах на постановувід 07.08.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/935/14 господарського суду Сумської області

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумахдо боржникапублічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш", м. Сумипростягнення 5 507 грн. 18 коп.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.06.2014 року (суддя - Ю.А. Джепа) провадження у справі № 920/935/14 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах (далі-Позивач, Фонд) до публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" (далі - Відповідач, Товариство) про стягнення 5 507 грн. 18 коп. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій припинено за відсутності предмету спору - на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 10.06.2014 року та припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді: Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 10.06.2014 року скасовано, а провадження у даній справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року, а ухвалу господарського суду Сумської області від 10.06.14 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство), а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припиняючи провадження у справі, місцевий суд встановив, що заявлена Фондом до стягнення сума заборгованості Товариства була повністю погашена останнім після порушення провадження у даній справі, а тому у справі відсутній предмет спору. Стосовно підсудності даного спору місцевий суд зазначив, що справа про банкрутство Відповідача була порушена ухвалою від 14.12.2012 року, тобто до набрання чинності з 19.01.2013 року положень Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, а тому до спірних правовідносин не застосовуються правила підсудності, передбачені змінами, внесеними в ГПК України положеннями Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року.

Скасовуючи вказане рішення суду та припиняючи провадження у справі на тій підставі, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам України, апеляційний суд вказав, що за вимогами у даній справі звернувся Фонд, як суб'єкт владних повноважень стосовно виконання ним управлінських функцій в галузі контролю за додержанням законодавства про сплату збору та внесків до Фонду. На цій підставі апеляційний суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року щодо порядку заявлення майнових вимог до боржника, стосовно якого порушена справа про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені всупереч норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом, ухвалою господарського суду Сумської області від 14.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства. При цьому також був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, виходячи з приписів п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VІ, місцевий суд дійшов вірного висновку, що провадження у вказаній справі здійснюється відповідно до норм вказаного закону в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в цей закон змін. Обставин щодо визнання Товариства банкрутом жодним із судів встановлено не було.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та було встановлено, зокрема, місцевим судом, вимоги Фонду до Товариства складають заборгованість по невідшкодованих пільгових пенсіях в сумі 5 507 грн. 18 коп., яка була нарахована за травень 2014 року, тобто за період після порушення згаданої справи про банкрутство. А тому, виходячи з приписів ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, вказані вимоги Фонду, заявлені ним, як такі, що відносяться до вимог поточного кредитора у справі про банкрутство.

Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до норм ст. 1 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в цей закон змін) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, на вимоги, що виникли до боржника після порушення справи про банкрутство, обмеження, визначені при застосуванні мораторію на задоволення вимог кредиторів, не застосовуються.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку про відсутність правових обмежень для звернення Фонду із вищезгаданими вимогами до Товариства в позовному порядку та про відсутність правових заборон для розгляду відповідного спору саме господарським судом у межах позовного провадження. У зв'язку із цим протилежний висновок апеляційного суду з цього приводу та рішення про припинення провадження у справі на тій підставі, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам України, є незаконним та не відповідає наведеним нормам законодавства.

При цьому, у зв'язку із вищенаведеним та встановленим місцевим судом на підставі доказів у справі факту погашення Відповідачем згаданого боргу перед Фондом після порушення провадження у даній справі (а.с. 15-16, 19), колегія суддів погоджується із правомірним висновком суду першої інстанцій про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору - на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Скасування ж апеляційним судом такого рішення місцевого суду та припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як вже було зазначено вище, є незаконним.

За таких обставин та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі, як така, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VІ) та ст.ст. 80, 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 р. у справі № 920/935/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Сумської області від 10.06.2014 р. у справі № 920/935/14 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

П.К. Міщенко

Постанова виготовлена та підписана 15.10.2014 року.