Ухвала суду № 40926091, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13126/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ганечко О.М., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Верланова С.О., Шмаль О.В., Процюка О.О., Благодушка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522330/1 від 12.08.2010 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 824 799,00 грн. за основним платежем та 281 007,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2008 по 31.12.2009.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.05.2010 №173/23-304/36048094, згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, пунктів 16.4, 16.15, 16.16 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України №143 від 29.03.2003 «Про затвердження декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 1 799 441,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки №173/23-304/36048094, за результатом розгляду якого частково враховані зауваження позивача та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 №0000522330/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 943 863,00 грн., в т.ч. 1 695 292,00 грн. основного платежу та 1 248 571,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 №0000522330/0 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Рішенням ДПІ у Подільському районі міста Києва від 09.08.2010 №13755/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги, скарга позивача задоволена частково та податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 №0000522330/0 скасоване в частині 1 623 756,00 грн., в т.ч. основного платежу - 671 658,00 грн. та 951 798,00 штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі зазначеного рішення, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 №0000522330/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 320 107,00 грн., в т.ч. 1 023 334,00 грн. основного платежу та 296 773,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 №0000522330/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 824 799,00 грн. за основним платежем та 281 007,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, позивач оскаржив його у вказаній частині до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення в частині, яка оскаржується позивачем є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник) та компанією Samsung SDS Europe Ltd (Виконавець) укладено три ідентичних за змістом договори, а саме: Договір №ESIC_10 від 02.10.2008, Договір №ESIC_10/2 від 02.02.2009 та Договір №ESIC 0900_07 від 01.06.2009.

Предметом вказаних договорів є надання консультаційних послуг, а також послуг монтажу, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж, серверного обладнання, електронних баз даних (програмне забезпечення SAP) та інших подібних послуг.

На підтвердження здійснення господарських операцій з надання Samsung SDS Europe Ltd послуг, позивач надав акти передачі та приймання послуг.

Так, позивач зазначив, що згідно вказаних актів передачі та приймання послуг ним було отримано від компанії Samsung SDS Europe Ltd наступні послуги:

- послуги зі зберігання та обробки даних, визначені у актах від 30.07.2009, 16.10.2009 та 03.12.2009 як «Налаштування програмного забезпечення»;

- збільшення обсягів оперативної пам'яті на чотирьох робочих станціях, що обробляли запити позивача, з 16 до 64Гб, визначені у акті від 02.07.2009 як «Налаштування модуля пам'яті 16 Гб»;

- послуги зі зберігання даних позивача, які зазначені в актах від 10.03.2009, 16.10.2009 та 03.12.2009 як «CIS-SEUC:File/Domain Srv (S/W оренда)», «CIS-SEUC:File/Технічна підтримка сервера (3YR)» та «Оплата за користування файловим сервером»;

- консультаційні послуги з впровадження системи SАР, використання окремих функцій SАР відповідно до потреб позивача, тестування системи, тощо, про що зазначено в акті від 10.03.2009 як «RDW Консалтингова підтримка»;

- збільшення обсягів дискового простору на робочих станціях на 2 400 Гб, зазначені в акті від 02.07.2009 як «Налаштування диску»;

- послуги з поновлення системи попередження щодо загроз україномовному корпоративному сайту позивача, спостереження та захист від хакерських та вірусних атак зазначені в акті від 16.10.2009 як «Оновлення Системи аварійного попередження».

Згідно умов Договорів №ESIC_10 від 02.10.2008, №ESIC_10/2 від 02.02.2009 та №ESIC 0900_07 від 01.06.2009, у рахунках сторонами узгоджується детальний перелік послуг (пункт 1.2 Договору) та вартість послуг (пункт 4.1 Договору).

Однак, позивач не надав суду рахунків, передбачених умовами вищенаведених договорів та про поважність причин неможливості їх надання не повідомив.

При цьому, на підтвердження ведення бухгалтерського та податкового обліку з використанням програмного забезпечення SАР позивач надав копії наступних документів: листів Samsung SDS Еurоре Ltd, листів аудиторських компаній, наказів про прийняття на роботу та трудових книжок, інвойсів та рахунків.

Так, у листах від 15.06.2010 №15-1/06/А від 01.11.2010 №SEVC10/11/02 компанія Samsung SDS Еurоре Ltd підтверджує надання послуг позивачу на виконання Договорів №ESIC_10 від 02.10.2008, №ESIC_10/2 від 02.02.2009 та №ESIC 0900_07 від 01.06.2009.

Крім того, згідно наданих позивачем копій наказів по особовому складу та трудових книжок позивач прийняв осіб на посади менеджера з системи SАР та спеціаліста з підтримки системи SАР. Також, позивач посилався на листи ТОВ «Аудиторська група «Гарантія-Аудит» від 27.03.2004 №2703 та ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)», у яких зазначено про використання ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» системи SАР.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з вказаних наказів і трудових книжок, а також зі змісту листів не вбачається, що Samsung SDS Еurоре Ltd надавало позивачу спірні послуги на виконання вищезазначених договорів.

Листом від 08.04.2014 №SEUC14/04/189 компанія Samsung SDS Еurоре Ltd підтверджує надання послуг з впровадження системи SАР. Позивач звернувся до вказаної компанії з запитом щодо надання офіційного прейскуранту цін по придбанню ліцензій на становлення програми САП та цінові тарифи на впровадження сказаної системи. Однак, компанія Samsung SDS Еurоре Ltd листом від 08.04.2014 №69 відмовила у наданні такого прейскуранту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його доводів щодо значної економії коштів, яка досягається внаслідок непридбання програмного забезпечення та технічного обладнання, а отримання спірних послуг зі зберігання та обробки даних, використання системи SАР, поновлення системи попередження щодо загроз україномовному корпоративному сайту позивача, тощо.

Крім того, позивач не надав доказів використання у власній господарській діяльності робочих станцій, модернізація яких була замовлена у компанії Samsung SDS Еurоре Ltd.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано копії інвойсів, рахунків, розкладів відряджень, чеків оплати, дозволів на виконання робіт, паспортів. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, всі вони складені протягом 2008 року, водночас, спірні послуги, згідно первинних документів, надавались компанією Samsung SDS Еurоре Ltd у 2009 році.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено економічну доцільність замовлення у компанії Samsung SDS Еurоре Ltd послуг згідно зазначених договорів, а також реальність отримання таких послуг.

Крім того, між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» (Замовник) та компанією «Самсунг Нетворкс Інк» (Виконавець) укладено Договір №А/123/27-0209 від 06.02.2009, згідно умов якого, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику наступні послуги: послуги з встановлення та налагодження комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4М system circuit installation» та послуги підтримання функціонування комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4М system circuit management service».

Додатковою угодою №1 від 02.11.2009 до Договору №А/123/27-0209 від 06.02.2009 статтю 1 Договору «Предмет Договору» доповнено пунктом, яким додано наступний вид послуг: послуги цифрового захисту комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4М system».

Позивач на підтвердження оплати послуг за вказаним Договором надав копії платіжних доручень в іноземній валюті.

На виконання Договору №А/123/27-0209 від 06.02.2009 також було складено та підписано акти передачі та приймання послуг, на загальну суму 748 679,00 грн.

При цьому, гідно даних реєстру основних засобів, наданих позивачем, 01.05.2009 ним віднесено до 4 групи основних засобів програмне забезпечення «G-Metro для складського приміщення» в сумі 103 072,20 грн., а послуги з підтримання функціонування комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4M system circuit management service» віднесені до складу валових витрат за 2009 рік в розмірі 755 013,00 грн.

Таким чином, витрати, що виникли на підставі господарських операцій, здійснених між позивачем та компанією «Cамсунг Нетворкс Інк» щодо надання послуг з встановлення та налагодження комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4M system circuit installation», послуги підтримання функціонування комп'ютерного обладнання під загальною робочою назвою «G-Metro 4M system circuit management service» являються витратами на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів (в даному випадку 4 групи основних засобів).

У відповідності до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем первинних документах відсутні відомості про те, яким чином сторонами були узгоджені обсяг, вартість, термін, періодичність, умови надання послуг, попри те, що, зокрема, у пункті 3.1.1 зазначеного договору встановлено, що Замовник зобов'язаний надати Виконавцю точні вимоги щодо встановлення та налагодження комп'ютерного обладнання.

Так, відсутність вказаної інформації свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, оскільки, надання послуг без узгодження зазначених критеріїв є неможливим.

При цьому, позивач не навів обґрунтування економічної доцільності замовлення вказаних послуг у компанії-нерезидента та неможливість виконання власними силами встановлення і налаштування комп'ютерного обладнання, підтримання його функціонування та цифрового захисту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідності до положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не мав правових підстав для формування валових витрат за результатами здійснення вказаної господарської операції з компанією «Cамсунг Нетворкс Інк» у зв'язку з відсутністю факту отримання послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» (Замовник) та ТОВ «Турман «експрес» (Виконавець) укладено Договір №120/08 від 28.11.2008 про надання послуг кур'єрської експрес-доставки.

У Додатках №1, №2 та №3 до вказаного договору сторонами узгоджені умови, ставки і тарифи на оплату послуг кур'єрської експрес-доставки.

Додатковими угодами №1 та №2 до Договору №120/08 від 28.11.2008 сторонами вносились зміни до тарифів послуг кур'єрської експрес-доставки.

ТОВ «Турман «експрес» виставив позивачу рахунок-фактуру від 30.06.2009 №1585-09 стосовно надання послуг з кур'єрської експрес-доставки 1286 відправлень на загальну суму 121 652,16 грн., в т.ч. ПДВ - 20 275,36 грн.

Позивач надав до матеріалів справи дві копії вказаного рахунку-фактури, дані у яких є ідентичними, однак відрізняється порядок викладення інформації про відправлення.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи також копії видаткових накладних з відтиском штампу ТОВ «Турман «експрес» про прийняття до перевезення (Додатки №1-9 до справи). Згідно пояснень позивача, передавання вантажу на відправлення здійснювалось за такими видатковими накладними, які були складені позивачем про передачу товару адресатам.

Проте, видаткові накладні не містять відміток про отримання адресатами зазначених у них вантажів. Таким чином, такі видаткові накладні не можуть бути належним та допустимим доказом надання ТОВ «Турман «експрес» послуг кур'єрської доставки, а саме: завершення операції шляхом вручення вантажу адресату.

При цьому, на виконання Договору №120/08 від 28.11.2008 сторонами було складено та підписано акт №1585-09 від 30.06.2009 щодо надання ТОВ «Турман «експрес» позивачу послуг кур'єрської експрес-доставки на суму 121 652,16 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на те, що вказаний акт не містить обсягу, назви та одиниці виміру господарської операції, тобто не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що акт №1585-09 від 30.06.2009 містив усі передбачені законодавством реквізити, зокрема, назва господарської операції - «послуги кур'єрської доставки», обсяг - «на суму 101 376,80 грн.» та одиниця виміру - «грн.», оскільки зі змісту Додатків №№ 1, 2, 3 до Договору №120/08 від 28.11.2008 вбачається, що вартість послуг кур'єрської доставки залежить від виду послуги (VIP, терміново, експрес, економ), ваги відправлення (кг) та віддаленості пункту призначення (зони 1-5).

Разом з тим, жодного з наведених критеріїв, які мають безпосередній вплив на вартість послуг, акт №1585-09 від 30.06.2009 не містить.

Таким чином, наданий позивачем акт №1585-09 від 30.06.2009 складений з порушенням положень законодавства, не відображає відомостей про господарську операцію та, відповідно, не підтверджує її здійснення.

Вказані недоліки наданих позивачем документи та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

О.М. Ганечко

Ю.А.Ісаєнко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 13.10.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ганечко О.М.

Ісаєнко Ю.А.