Ухвала суду № 40923627, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 0870/6463/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 р. по справі № 0870/6463/12

за позовом Приватного підприємства "Промет"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Промет» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, від 16.12.2011 №0000702301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353587,75 грн., та № 0000712301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 553885,44 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки податкового органу щодо неправомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості придбаних товарів у ТОВ "ТБ "ВЗТО" і ПП "Аркада Люкс" не відповідають дійсності, оскільки усі операції між позивачем та вказаними підприємствами підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Крім того, всі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів. Також, реальність придбання товарів та виконання робіт підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та податковими накладними. Акт перевірки не містить доказів безтоварності наведених операцій. На момент вчинення правочинів всі вказані юридичні особи були зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками податку на додану вартість. Позивач вважає також безпідставними висновки податкового органу щодо нестачі товарів і використання їх не у господарській діяльності, а відповідно і нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. В ході проведеної перевірки встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду не здійснювалось зменшення залишків запасів на початок звітного періоду за рахунок запасів, які використані не у господарській діяльності, а саме на суму нестач товарів які виявлені інвентаризацією, як різниця між фактичною наявністю товарів на складі та даними "залишків товарів", які використовуються при розрахунку приросту/убутку Додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Промет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 20.09.2011. За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.11.2011 № 2083/23-023/32260965. В ході проведеної перевірки встановлено, що в порушення вимог порядку складання податкової декларації з податку на прибуток підприємства (затверджено наказом ДПА України) підприємством у декларації з податку за прибуток за 3 квартали 2010 року не відображено валові доходи та валові витрати, задекларовані в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 року, що призвело до заниження валового доходу за З квартали 2010 року на 362785 грн. та до заниження валових витрат за 3 квартали 2010 року на 362 785 грн. Перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ПП „Промет" мало взаємовідносини з ПП „Аркада Люкс" та ТОВ „ТД „ВЗТО" на підставі усних домовленостей про поставку будівельних матеріалів та лісу. Загальна сума поставок від вказаних підприємств за 2009 рік та лютий 2010 року становить 1 357 783,26 грн., у т.ч. ПДВ - 226297,21 грн. Товарно - транспортні накладні та інші документи, які підтверджують поставку товару, до перевірки не надані. За результатами відпрацювання підприємств - контрагентів (акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 10.11.2011 № 769/23-2/33377919 про неможливість проведення звірки ПП „Аркада Люкс"), з'ясовано, що ПП „Аркада Люкс" за юридичною адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63 не знаходиться з 24.10.2006 року. Станом на дату надання інформації пошукові заходи тривають, підприємству присвоєно стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Остання подана податкова звітність: податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року - з нульовими показниками про суми податкових зобов'язань та податкового кредиту; податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року - з нульовими показниками про суми скоригованих валових доходів та валових витрат; податковий розрахунок комунального податку - з нульовими показниками про суми нарахованого податку за базовий податковий період. Згідно з даними акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 11.11.11 №971/23-2/33820809 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „ТБ ВЗТО", вказане підприємство за юридичною адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, б. 6, кв. 12 не знаходиться. До ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ТОВ „ТБ ВЗТО" звітує засобами електронного зв'язку. Станом на звітну дату підприємству присвоєний стан 16 - припинено, ліквідовано, закрито ( дата закриття 05.01.2011р.). В акті перевірки ДПІ у Заводському районі від 30.11.2011 №2083/23-023/32260965 зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП „Аркада Люкс" та ТОВ „ТБ ВЗТО" у періоді з січня 2009 року по грудень 2009 року та лютий 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ПП „Промет" та ПП „Аркада Люкс", ТОВ „ТБ ВЗТО" здійснені без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч. 1,3,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тихг що пов'язані з їх недійсністю. Операції по перерахуванню коштів ПП „Промет" на ПП „Аркада Люкс" та ТОВ „ТБ ВЗТО" без подальшої поставки товарів не можливо розцінювати, як поставу товарів в розумінні п. 1.4 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість". На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 16.12.2011 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000702301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353587,75 грн., № 0000712301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 553885,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 № 0000702301 та № 0000712301.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.

Досліджені колегією суддів первинні документи складені у відповідності до вимог діючого законодавства. При цьому, податковим органом не доведено, яким саме вимогам щодо форми та змісту не відповідають зазначені вище первинні бухгалтерські документи. Посилання відповідача на акти, складені іншими податковими органами щодо контрагентів, не є, на думку колегії суддів, беззаперечними доказами неможливості виконання укладених угод. У справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. У справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейський суд з прав людини ще раз підтвердив свої висновки, викладені у справі «Булвес» АД проти Болгарії. Практика Європейського суду з прав людини стверджує, що платник податку на додану вартість не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару. Виняток складають лише ситуації, де платника податку на додану вартість було залучено до таких зловживань або йому було відомо чи могло бути відомо про них.

Зважаючи на підтвердження позивачем належними та допустимими доказами реальності здійснених господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність бази та об'єкту оподаткування за цими угодами, а також помилковістю висновків суду, викладених в оскарженому рішенні.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Пунктом 1.43 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартними) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Продаж товару нижче ціни придбання не суперечить чинному законодавству і відповідає принципам п. 1 ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні".

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вартість придбаних (для їх подальшого використання у власній господарській діяльності) товарів повністю відноситься на валові витрати незалежно від ціни, по якій ці товари реалізовані. Закон не містить норм щодо коригування валових витрат при продажі товарів за ціною нижче ціни придбання.

Рух даних ТМЦ відображений в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках, а отже, використаний у господарській діяльності підприємства, підлягає включенню до складу валових витрат у відповідності з п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, ПП "Промет" мало право відобразити в Додатку К 1/1 (гр.6) та рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства убуток балансової вартості запасів, що призводить до збільшення розміру валових витрат, у відповідних періодах у сумі 1093679 грн.

Витрати пов'язані з придбанням у ТОВ "ТБ "ВЗТО" І ПП "Акада Люкс" товару, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується самим актом перевірки та валовим доходом, задекларованим ним. Відтак,у господарській діяльності позивача мали місце правочини між ним та вказаними підприємствами, виконання таких послуг підтверджується договором, видатковими та податковими накладними.

Крім того, реальність придбання товарів підтверджується первинними документами з отримання товару. Акт перевірки не містить доказів безтоварності наведених операцій. Використання придбаного у вищевказаних контрагентів товарів у власній господарській діяльності ПП "ПРОМЕТ" зумовлено видами діяльності, що здійснювалося товариством у період, який підлягав перевірці податковим органом.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання податкового органу на нікчемність угод не можна вважати правильними. Так, статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Жодних обставин, які б свідчили про нікчемніть договорів, недійсність якого встановлена законом, податковим органом не наведено, і під час розгляду справи судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач дійшов хибного висновків про порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 № 0000702301 та № 0000712301.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 р. по справі № 0870/6463/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко