Ухвала суду № 40923539, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 804/10627/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 р. у справі № 804/10627/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Транс-Сервіс-Групп"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області

про скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю"Транс-Сервіс-Групп" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати акт №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., складений Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2013 року №0001582250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., є безпідставними, поверхневими та ґрунтуються лише на припущеннях, тому такий акт є протиправним та підлягає скасуванню. Так, відповідачем безпідставно зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" з контрагентом ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" по ланцюгу постачання, оскільки укладений між ними правочин є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки. При цьому, означений правочин недійсним в судовому порядку не визнавався. Єдиною підставою для визнання недійсним господарської операції позивача з вказаним контрагентом, стали висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність цього підприємства за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності та документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року. Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013р., дії ДПІ у Київському районі міста Харкова з проведення заходів зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", за результатами якої складено акт від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, були визнані протиправними, а податковий орган зобов'язано відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту дані податкових декларацій ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", відкориговані на підставі акту від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185. Зважаючи на наведене, позивач правомірно відніс до складу витрат І кварталу 2012 року відповідні суми за правочином з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", витрачені в ході реального виконання господарської операції за укладеним між ними договором.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська форми "Р" від 26.07.2013р. №0001582250. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначив, що позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств за І квартал 2012 року на загальну суму 3178,00грн. у зв'язку із неправомірним віднесенням до складу витрат цього періоду коштів, витрачених за господарськими операціями з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", оскільки господарські операції з цим контрагентом є нереальними, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента позивача за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби для здійснення будь-якого виду господарської діяльності), а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Групп" зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 16.05.2005р, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі податку на прибуток приватних підприємств. Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., яким встановлено порушення позивачем приписів ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року у сумі 3178,00грн. Висновок Акту обґрунтований тим, що позивач неправомірно відніс до складу витрат цього періоду кошти, витрачені ним за господарськими операціями з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента позивача за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби для здійснення будь-якого виду господарської діяльності), а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання. На підставі Акту перевірки відповідачем від 26.07.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001582250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", а також про реальність та повноту відображення податкової звітності за січень 2012 року, а відтак про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.09.2011р. між ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" та ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" було укладено договір (виконання робіт, надання послуг) №ОУ-30/9, згідно якого ТОВ "Транс-Сервіс-Групп", як замовник, доручає, а ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", як виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати роботи (послуги) згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору (а.с.24). Згідно п.2.1 цього Договору ціна робіт визначається сумою протоколів узгодження ціни із специфікаціями до даного договору. Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 16.01.2012р. та специфікації №1 від 16.01.2012р., які є невід'ємною частиною договору від 30.09.2011р. №ОУ-30/9, ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" на виконання умов означеного договору надавало ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" послуги з перевезення товару, а саме: відсіву у кількості 349,3т., вартість яких склала 18163,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 3027,17грн.) (а.с.25,26).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору поставки (виконання робіт, надання послуг) №ОУ-30/9 від 30.09.2011р., а також специфікації №1 від 16.01.2012р. та протоколу узгодження договірної ціни від 16.01.2012р. до цього договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0116/01 від 16.01.2012р., рахунку-фактури №СФ-0116/01 від 16.01.2012р., податкової накладної №5 від 16.01.2012р., товарно-транспортних накладних №15115, №15116, №15117, №15118, №15119, №15120, №15121, №15122, №1515123, №15124, №15125, №15126 від 16.01.2012р. (а.с.24-41). Розрахунки за договором з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" були здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №978 від 23.01.2012р. Згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", як автопідприємство здійснило перевезення товару замовника та вантажовідправника - ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" до вантажоодержувача - ВП "ПВК" ВАТ "Миронівський хлібопродукт".

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати отриманих послуг.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач неправомірно занизив податок на прибуток приватних підприємств за І квартал 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, судом до уваги не приймаються, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру своїх витрат. Крім того, чинне законодавство не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно сформував витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" у І кварталі 2012 року на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 р. у справі № 804/10627/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко