Ухвала суду № 40923519, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року

справа № 804/12681/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд будівельні технології" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд будівельні технології" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року за №0003002206 про стягнення суми заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 564 672 грн., штрафної санкції у сумі 282 336 грн. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі службового посвідчення від 19.04.2013 року №15993/10/04-021, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, наказу від 30.04.2013 року №811, уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідно до положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ТБМ-Буд будівельні технології" (код ЄДРПОУ 8239950) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Будконструкція-2012" (код ЄДРПОУ 38239950) за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт № 2700/22-6/35396818 від 20.05.2013 року.

Перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Будконструкція-2012" (код ЄДРПОУ 38239950), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме - не встановлено ділової мети здійснення платником тих чи інших господарських операцій та неможливість реального здійснення платником податків операцій по даному ланцюгу постачання.

В акті перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "ТБМ-Буд будівельні технології": пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 - 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 - 201.3, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого позивач сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядком та формою і не підтверджені первинними документами (актами), у результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за грудень 2012 року на загальну суму 564672,21 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за грудень 2012 року на 564672 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року за №0003002206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 564672,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 282336,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року №0003002206 прийняте відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Будконструкція-2012".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ТБМ-Буд будівельні технології" та ТОВ "Будконструкція-2012" було укладено договори підряду від 03.09.2012р. за №СК 0912-1, від 01.12.2012р. за №СК 1212-29, від 03.12.2012р. за №СК 1212-31, від 03.09.2012р. за №СК 0912-2, від 03.12.2012р. за №СК 1212-30.

Факт укладення правочину і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів:

- договірними цінами № 4 від 03.12.2012р., № 1 від 03.12.2012р.;

- локальними сметами № 2-4 (ВДЦ № 4), № 2-3 (ВДЦ № 1), № 2-5 (ВДЦ № 4), № 1-1 (ВДЦ № 1), № 2-1 (ВДЦ № 1), № 2-2;

- довідки про загальновиробничі витрати по видам робіт до локальної смети № 2-4 (ВДЦ № 4), № 2-3 (ВДЦ № 1);

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2012р.;

- відомостями ресурсів до локальної смети № 2-4 (ВДЦ № 4), № 2-3 (ВДЦ № 1), № 3-1, № 2-5 (ВДЦ № 4), № 26-1, № 25-1, № 24-1, № 23-1, № 22-1, № 21-1, № 20-1, № 19-1, № 18-1, № 17-1, № 16-1, № 15-1, № 14-1, № 13-1, № 12-1, № 11-1, № 10-1, № 9-1, № 7-1, № 6-1, №5-1, № 2-1, № 2-2;

- актами приймання-сдачі виконаних робіт № 03-12 за грудень 2012р., № 02-12 за грудень 2012р., № 01-12 за грудень 2012р., № 06-12 за грудень 2012р., № 05-12 за грудень 2012р., № 2 за грудень 2012р., № 3 за грудень 2012 року, № 4 грудень 2012 року, № 5 грудень 2012 року, № 1 за грудень 2012 року, № 3-12 за грудень 2012 року, № 4-12 за грудень 2012 року, № 2-12 за грудень 2012 року, № 2-12, № 6 за грудень 2012 року, № 7 за грудень 2012 року, № 8 за грудень 2012 року, № 9 за грудень 2012 року, № 10 за грудень 2012 року, № 11 за грудень 2012 року, № 12 за грудень 2012 року, № 13 за грудень 2012 року, № 14 за грудень 2012 року, № 15 за грудень 2012 року, № 16 за грудень 2012 року, № 19 за грудень 2012 року, № 18 за грудень 2012 року, № 17 за грудень 2012 року, № 04-12 за грудень 2012 року, № 26-12, № 25-12, № 24-12, № 23-12, № 23-12, № 21-12, № 20-12, № 19-12, № 18-12, № 17-12, № 16-12, № 15-12, № 14-12, № 13-12, № 12-12, № 11-12, № 10-12, № 9-12, № 9-12, № 8-12, № 7-12, № 6-12, № 5-12, № 01-12, № 02-12, № 01-12, № 04-12, № 03-12, № 22, № 21, №20;

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року;

- підсумкова відомість за грудень 2012 року;

- податкові накладні від 27.12.2012р. за № 307, від 28.12.2012р. за № 325, від 29.12.2012р. за № 338, від 30.12.2012р. за № 351, від 31.12.2012р. за № 358, від 26.12.2012р. за № 296, від 26.12.2012р. за № 797, від 26.12.2012р. за № 298, від 26.12.2012р. за № 299, від 26.12.2012р. за № 300, від 27.12.2012р. за № 302, від 27.12.2012р. за № 303, від 27.12.2012р. за № 304, від 27.12.2012р. за № 305, від 27.12.2012р. за № 306, від 28.12.2012р. за № 314, від 28.12.2012р. за № 315, від 28.12.2012р. за № 316, від 28.12.2012р.за № 317, від 28.12.2012р. за № 318, від 29.12.2012р.за № 327, від 29.12.2012р. за № 328, від 29.12.2012р. за № 329, від 29.12.2012р. за № 330, від 29.12.2012р. за № 331, від 30.12.2012р. за № 340, від 30.12.2012р. за № 341, від 30.12.2012р. за № 342, від 30.12.2012р. за № 343, від 30.12.2012р. за № 343, від 30.12.2012р. за № 344, від 31.12.2012р. за № 353, від 27.12.2012р. за № 310, від 27.12.2012р. за № 311, від 27.12.2012р. за № 312, від 27.12.2012р. за № 313, від 28.12.2012р. за № 319, від 28.12.2012р. за № 320, від 28.12.2012р. за № 321, від 28.12.2012р. за № 322, від 28.12.2012р. за № 323, від 29.12.2012р. за № 332, від 29.12.2012р. за № 333, від 29.12.2012р. за № 334, від 29.12.2012р. за № 335, від 29.12.2012р. за № 336, від 30.12.2012р. за № 345, від 30.12.2012р. за № 346, від 30.12.2012р. за № 347, від 30.12.2012р. за № 348, від 30.12.2012р. за № 349, від 31.12.2012р. за № 354, від 31.12.2012р. за № 355, від 31.12.2012р. за № 356, від 27.12.2012р. за № 308, від 28.12.2012р. за № 326, від 29.12.2012р. за № 339, від 30.12.2012р. за № 352, від 27.12.2012р. за № 301, від 28.12.2012р. за № 324, від 30.12.2012р. за № 350.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у справі первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем і його контрагентом та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до досліджених судом первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0003002206 від 15 липня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко