Рішення № 40923132, 07.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1706/13-ц Головуючий у І інстанції Рева О.І.Провадження № 22-ц/780/5477/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 1 07.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І,, Березовенко Р.В.,

за участю секретаря: Ромашини І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя, мотивуючи тим, що за час шлюбу з відповідачкою ними було набуте наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, промислові магазини пл. 38,5 кв.м. та 93,22 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, автомобіль марки Mercedes-Benz S-350. У зв'язку з припиненням шлюбних відносин з відповідачем просив поділити між ним та відповідачем майно, визнавши за ним право власності на житловий будинок, автомобіль та промисловий магазин пл. 93,22 кв.м., за ОСОБА_3 визнати право власності на промисловий магазин пл. 38,5 кв.м. Збільшивши вимоги, остаточно просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, автомобіля, промислових магазинів, грошових коштів, які знаходяться на рахунках ФОП «ОСОБА_3.», товаро-матеріальних цінностей ФОП «ОСОБА_3.», стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1/2 частину боргу відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року в сумі 57304,45 грн.

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 ними було набуто будинок за адресою АДРЕСА_1, автомобіль Mercedes-Benz S-350. Будинок на даний час є предметом іпотеки, який забезпечує кредитний договір, і рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу було вирішено стягнути із відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 114608,90 грн. Просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок за адресою АДРЕСА_1, автомобіль Mercedes-Benz S-350, визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 90000 грн. грошової компенсації за 1/2 частини автомобіля, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину боргового зобов'язання в сумі 57304,45 грн.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 та 1/2 частину автомобіля Mercedes-Benz S-350, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2014 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину промислових магазинів та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 за кожним право власності на 1/2 частину промислового магазину загальною площею 38,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та промислового магазину з мансардними спорудами загальною площею 93,22 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2014 року в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на ? частину промислових магазинів скасовано та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 28 лютого 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 грудня 2004 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, а саме промисловий магазин 1-а загальною площею 38,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2008 року задоволено позов ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: промисловий магазин пл. 93,22 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, та зобов'язано відповідача провести реєстрацію права власності на дане майно та виготовити відповідну технічну документацію; право власності зареєстроване за ОСОБА_3 19 лютого 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення спірних магазинів використовується ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою - підприємцем та належить їй як фізичній особі - підприємцю (а.с.25 - 32, 66 - 67, 143 - 153, 156 - 170).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поділ магазинів, суд першої інстанції посилався на ст.ст. 57, 61 СК України та ст. 52 ЦК України та зазначив, що майно фізичної особи-підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому розділено бути не може.

Однак з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не враховано, що у разі, якщо майно придбане за спільні кошти, то це майно відноситься до правового режиму спільної сумісної власності подружжя, при якому при передачі майна для здійснення підприємницької діяльності воно належить ОСОБА_3, як приватному підприємцю, але другий з подружжя має право вимоги (майнове право) щодо виплати сум у разі поділу майна між подружжям. Це майно при поділі між подружжям має включатись до спільної майнової маси і враховуватись при поділі. Визнання за кожним із подружжя права власності по 1\2 частці на майна, яке належить приватному підприємцю та використовується для підприємницької діяльності, суперечить зазначеним нормам матеріального права та порушає права підприємця й унеможливлює здійснення ним своєї підприємницької діяльності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на ? частину спірних магазинів, проте при цьому не врахував, що позивач має право вимоги (майнове право) на виплату йому грошової компенсації за частку спірного майна у разі пред»явлення такого позову та доведеності, що це майно було придбане за спільні кошти подружжя.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з підстав, наведених вище.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину промислового магазину загальною площею 38, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та промислового магазину з мансардними спорудами загальною площею 93, 22 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину промислового магазину загальною площею 38, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та промислового магазину з мансардними спорудами загальною площею 93, 22 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: