Ухвала суду № 40921797, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/4530/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Товкала П.О.

представника відповідача: Джголика Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Агро ЛТД" до Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Агро ЛТД" (далі - ТзОВ "Квант-Агро ЛТД" ) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому, просило визнати протиправними податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000632301 від 02.08.2012 р., яким товариству було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 696 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000642301 від 02.08.2012 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ за основним платежем 58 209 грн. та 14 552 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000622301 від 02.08.2012 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 76 239 грн. та 19 060 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. позов було задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржила Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ в Косівському районі). Апеляційну скаргу мотивує тим, що господарська діяльність контрагента позивача Приватного підприємства (далі - ПП) «Екоенергобуд», за період липень-серпень, жовтень 2010 року мала ознаки нереальності здійснення (Посилається на акт неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Екоенергобуд»). У ТзОВ «Квант-Агро-ЛТД» відсутні трудові ресурси, складські приміщення і транспортних засобів. Крім того, відсутні приміщення, транспорт, обладнання, власні та орендовані земельні ділянки для здійснення господарських операцій з купівлі-продажк будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, відсутні наймані працівники для здійснення відповідної діяльності. Тобто, правочини, що укладені між позивачем та його контрагентом могли бути такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків. Крім того, в даному випадку наявні операції без мети настання реальних наслідків. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Джголика Ю.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача Товкала П.О., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що в період з 13.07.2012 р. по 16.07.2012 р. ДПІ в Косівському районі проводила документальну невиїзну перевірку ТзОВ "Квант-Агро ЛТД" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків ПП «Екоенергобуд» за липень-серпень, жовтень 2010 р.

За результатами перевірки було складено акт №521/22-0/30760570 від 23.07.2012 р. та встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 с. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

02.08.2012 р. ДПІ в Косівському районі на підставі вказаного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000642301, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 72 761,00 грн.. в тому числі 58 209,00 грн. за основним платежем та 14 552,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000622301, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 95 299,00 грн.. в тому числі 76 239,00 грн. за основним платежем та 19 060,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000632301, яким товариству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 696 грн.

Передумовою для проведення перевірки слугував зміст акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 508/2204/35009599 від 11.06.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Екоенергобуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень - серпень, жовтень 2010 року. Окрім того, було встановлено що правочини ПП "Екоенергобуд" із ТзОВ "Квант-Агро ЛТД" відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України є нікчемним і в силу ст.218 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів, для перевірки контролюючим органом надані видаткові та податкові накладні та дані бухгалтерського обліку. За отримані послуги позивачем здійснено повний розрахунок, що підтверджується платіжними дорученнями. Укладені між позивачем та його контрагентом угоди виконані в повному обсязі, наявність умислу на укладення договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

В частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування реальності здійснення господарських операцій було представлено суду копії наступних документів: договір купівлі - продажу №ДГ-00076 від 03.05.2010 р. та договір купівлі - продажу № ДГ-000117 від 01.07.2010 р., видаткові накладні та податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились перерахунком коштів на розрахунковий рахунок ПП "Екоенергобуд", що стверджується платіжними дорученнями.

Зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Отже, укладені між позивачем та його контрагентом угода виконана у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Окрім того, в п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі № 2а-2478/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текс ухвали виготовлений та підписаний 14.10.2014 р.