Постанова № 40921779, 09.10.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 жовтня 2014 р. м. Чернівці справа № 824/2672/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Червоняк У.С.,

від позивача - Дзюбак В.Р., Янчук Р.О.,

від відповідача - Іліка Р.І., Бажанський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним чином.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області за наслідками перевірок позивача з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. прийнято податкові наступні повідомлення-рішення:

- №0002312201 від 16.05.2014р., яким донараховано 77.426,00 грн. податку на прибуток;

- №0003312201 від 23.07.2014р., яким збільшено суму податку на прибуток на 8.498,00 грн.,

- №000212202 від 22.07.2014р., яким нарахована штрафна санкція в сумі 1.780.787,23 грн. відповідно до абзацу 5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р.;

- №0000232201 від 22.07.2014р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1.064.722 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими з наступних причин.

Підставою для донарахування податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік стало те, що ТОВ "Денисівка-1" безпідставно віднесено до складу витрат суму ПДВ, який отримано при купівлі пального, запасних частин, мастил і т. ін. Саме така думка, як вказує позивач, була викладена у актах планової та позапланової перевірки.

ТОВ "Денисівка-1" на підтвердження правоти своїх дій звертає увагу на те, що підприємство здійснює міські та приміські пасажирські перевезення. Частка міських пасажирських перевезень становить понад 98 відсотків. При цьому відповідно до пп.197.1.8 Податкового кодексу України постачання послуг з перевезення пасажирів міським і пасажирським трапспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку, звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Як пояснює позивач, бухгалтерський облік ТОВ "Денисівка-1" застосовується із ведення бухгалтерської програми "Акцент", яка налаштована таким чином, що дає чітку відповідь на питання: які транспортні засоби підприємства задіяні на оподаткованих операціях, а які на операціях, що звільнені від оподаткування ПДВ. На підприємстві облік побудовано так, що дає чітку відповідь на наступні питання:

- на якому маршруті перебував автобус протягом періоду;

- у якого постачальника заправлявся автобус;

- скільки рейсів виконав;

- які запасні частини та мастильні матеріали списані на автобус;

- ряд інших питань, які виникають в процесі діяльності.

Отже, бухгалтерський облік підприємства дає можливість чітко визначити які ТМЦ (пальне, запасні частини, послуги з автомийки і т.д.) були задіяні в операціях, що оподатковуються, а які у тих, що звільнені від оподаткування. При заправці автобуса перед виїздом на маршрут відомо в яких операціях він буде задіяний (в оподаткованих чи звільнених від оподаткування).

Відповідно, отриману суму ПДВ позивач чітко може віднести до складу витрат або податкового кредиту.

Позивач вказує на пункт 199.1 стаття 199 розділу V Податкового кодексу, який передбачає, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці ористання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Таким чином, стверджує позивач, даний пункт відноситься до випадків, коли платник податку не може визначити в яких операціях будуть задіяні ті чи інші придбані товарно-матеріальні цінності.

Жоден нормативний акт не вказує на зв'язок податкової накладної та суми ПДВ, яка відноситься до складу витрат. Більше того, зазначає позивач, пунктом 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу прямо передбачено неможливість віднесення до складу податкового кредиту отриманого ПДВ відповідним чином оформленої податкової накладної. При цьому неможливість віднесення отриманих сум ПДВ до складу витрат відсутня.

Позивач повідомляє, що на ТОВ "Денисівка-1" також є такі операції з придбання товарів, робіт послуг, які підлягають розподілу а саме:

- придбання основних засобів;

- придбання електроенергії;

- послуги зі стоянки;

- послуги з оренди канав і т.д.

По зазначеним операціям ТОВ "Денисівка-1" веде облік всіх необхідних первинних документів (податкові накладні, касові чеки і т.д.).

Відповідач позов не визнав, аргументуючи свої письмові заперечення надані суду тим, що позивачем в порушення підпункту 138.2 ст. 138., абз.1) пп.139.1.6 п.139.1 ст. 139 ПК України завищено собівартість придбаних товарів (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг на загальну суму 1438303,0 грн., в тому числі: за ІІ - ІV квартали 2011 року в сумі 373581,00 грн., за 2012 рік в сумі 486130,00 грн., за 2013 рік в сумі 578592,00 грн. по операціях з віднесення до витрат податку на додану вартість з отриманого палива по касовим чекам, що за день перевищують 200 гривень.

Крім того, встановлено порушення товариством вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, а саме - перевищення підзвітними особами встановлених строків використання виданої їм під звіт готівки на суму 685531,42 грн. та видачу готівкових коштів під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів на суму 6726844,81 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представники відповідача проти позову заперечили, наполягали на його безпідставності та відмові в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі та оцінивши докази на їх підтвердження, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Зокрема, суд задовольняє позов в частині визнання не чинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях №000212202 від 22.07.2014 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 1 780 787,23 грн. відповідно до абз. 5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р., а в задоволенні решти частини позовних вимог - відмовляє.

Так, судом встановлено, що позивач - ТОВ «Денисівна-1» - зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 29.11.2001р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.12.2001 року та є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати за землю та збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

Підприємство здійснює міські та міжміські пасажирські перевезення.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року та позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

Вказаними перевірками встановлено порушення підпункту 138.2 ст. 138., абз.1) пп.139.1.6 п.139.1 ст. 139 ПК України, порушення товариством вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

За результатами розгляду актів перевірок відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0002312201 від 16.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 77 426,0 грн., №0003312201 від 23.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8498,0 грн., №0000232201 від 22.07.2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 064722,0 грн., №000212202 від 22.07.2014 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 1 780 787,23 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Підпунктом 197.1.8. п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Разом з тим, згідно з пунктом 201.14 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

У відповідності до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума достачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (п.199.1 ст.199 ПК України).

Пунктом 199.2 цієї ж статті втановлено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції (п.199.3 ст.199 ПК України).

Тобто, хибним являється твердження позивача, що якщо його звільнено від оподаткування податком на додану вартість - в нього відсутній обов'язок належним чином вести бухгалтерський облік.

Згідно пункту 4.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 та наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (далі - Порядок №1492) у рядку "15" (колонка А) вказується обсяг придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, ввезення) з податком на додану вартість та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до п.п. 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території У країни).

Так, перевіркою позивача за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. встановлено, що в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2011 року - квітень 2013 року Товариство не заповнювало показник рядка 15 колонки А "Придбання (виготовлення, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу) та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до п.п. 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України. Крім того, в податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2011 року, травень 2011 року показник рядка 15 колонки А не відповідає даним зазначеним товариством у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 1.1 розділу IV "Порядок заповнення розділу II Реєстру" Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340 (далі - Порядок №1340) передбачено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у т.ч. при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. в зв'язку з придбання та/або ввезенням таких активів як внеску до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), на митній територіїї України відображається на підтставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, МД, а також, зокрема, касових чеків, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номеру та податкового номера постачальника), на загальну суму отриманих товарів/послуг не більше 200 гривень за день (без урахування податку).

Відповідно до п.п. 2.4, 2.10 розділу IV "Порядок заповнення розділу ІІ Реєстру" Порядку №1340 у разі якщо загальна сума отриманих товарів/послуг за касовим чеком перевищує 200 грн., платник податку не має права віднести до складу податкового кредиту ні всю суму ПДВ, сплачену при придбанні таких товарів/послуг, ні її частину, платник податку у графі 5 проставляє позначення "ЧК" - касовий чек та заповнює графи 13 та 14 Реєстру (суми, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності); у разі якщо платником проводиться розподіл сум податкового кредиту відповідно до п. 199.1 ст. 199 розділу V ПК України в день отримання податкової накладної у графах 9, 10 Реєстру записується сума, що відповідає частці використання в операціях, звільнених від оподаткування.

Перевіркою первинних документів встановлено, що на порушення п. 2.10 Порядку №1340 касові чеки на придбання палива, що за день перевищують 200 грн. позивач відображав:

- за період з квітня 2011 року - по лютий 2013 року тільки в графах 9, 10 - суми, що відповідають частці використаних товарів, послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях Розділу ІІ "Отримані податкові накладні" Реєстрів;

- за березень-грудень 2013 року відображено в графах 9, 10, 11, 12 - суми, що відповідають частці використаних товарів, послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та в операціях, що звільнені від ПДВ Розділу ІІ "Отримані податкові накладні" Реєстрів.

Крім того, в порушення п. 2.3 Порядку №1340 за весь період, що перевірявся показники граф 13, 14 Розділу ІІ Реєстру позивачем не заповнено.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про наявність порушень чинного законодавства з боку ТОВ "Денисівка-1", а тому позовні вимоги в частині визнання не чинними податкових повідомлень-рішень №0002312201 від 16.05.2014р., яким донараховано 77.426,00 грн. податку на прибуток; №0003312201 від 23.07.2014р., яким збільшено суму податку на прибуток на 8.498,00 грн., №0000232201 від 22.07.2014р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1.064.722 грн. - не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000212202 від 22.07.2014 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 1 780 787,23 грн. необхідно зазначити наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 р.(далі - Положення ).

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7.39 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, враховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням встановлених термінів може дозволятися лише у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Висновку про порушення позивачем пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні податковий орган дійшов через встановлене ним перевищення підзвітними особами позивача встановлених строків використання виданої їм під звіт готівки на суму 685531,42 грн. на видачу готівкових коштів під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів на суму 6726844,81 грн.

Натомість, позивачем надано докази, які підтверджують звітування працівниками підприємства за пальне при поверненні в гараж шляхом надання диспетчеру шляхового лист, чека на заправку, книги КОРО та грошові кошти в сумі, яка є різницею між вирученими коштами та сумою зазначеною у чеку на заправку пального. Отже, водії заправляються перед заїздом в гараж по закінченню зміни з коштів, які вони виручили за перевезення пасажирів, що підтверджується відповідними чеками та одразу звітує за витрачені кошти. Проте, дана обставина відповідачем проігнорована, а тому порушення позивачем строку в розумінні п. 2.11 Положення є, на переконання, сумнівним та непідтвердженим.

У відповідності до частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною третьою статті 94 передбачено: якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно платіжного доручення №1219 від 20.08.2014 року, наявного у матеріалах справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за позов майнового характеру в розмірі 4 872,00 грн.

Вимоги позивача можна умовно поділити на 4 майнових частини, а тому сума розміром 4 872 грн. відповідно також поділяється на 4, що дорівнює 1218 грн.

Оскільки, пропорційне співвідношення заявлених вимог до задоволених становить 4:1, поверненню на користь позивача з Державного бюджету України у відповідності до ст. 94 КАС України підлягає 1218 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях №000212202 від 22.07.2014 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 1 780 787,23 грн. відповідно до абз. 5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити повністю.

4. Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору в розмірі 1218 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 13 жовтня 2014 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка