Ухвала суду № 40921417, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16511/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 жовтня 2013 року ПАТ «Ерде Банк» звернулось до суду з позовом в якому просило: визнати протиправними дій відповідача по поверненню виконавчого документа стягувачеві; визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2013 ВП № 33063663.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

03 квітня 2014 року за результатами розгляду зазначеної скарги, Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В ході касаційного перегляду наведених судових актів, Вищим адміністративним судом України встановлено порушення судами апеляційної інстанції норм права, в результаті чого 08.07.2014 прийнято ухвалу, якою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, які у свою чергу, відповідно до ст. 277 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-VI (КАС України) є обов'язковими, колегія суддів вважає, що така скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 15.06.2012 державним виконавцем ВДВС Бориславського МУЮ Львівської області на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 165 від 15.05.2012 було відкрито виконавче провадження № 33063663.

Так, за даним виконавчим написом було звернено стягнення на нежиле приміщення майстерні 1Г, загальною площею 1010,9 кв.м., що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Братів Лисиків,1, яке належить ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659»; на нежиле приміщення адмінкорпусу 2В, загальною площею 296,7 кв.м, що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Братів Лисиків,1, яке належить ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659».

За рахунок коштів виручених від реалізації у встановленому порядку предмета стягнення, задовольнити наступні вимоги стягувача - ПАТ «Ерде Банк» в сумі 652 187 грн.

Виходячи з того, що боржником в добровільний строк борг не було сплачено, державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659», лише в межах суми боргу.

03 липня 2012 року державним виконавцем призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 для роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження та оцінки описаного майна. Оцінювач - ОСОБА_2 оцінив вартість описаного та арештованого майна - нежилих приміщень майстерні літ. « 1-Г» та адмінкорпусу літ. « 2-Б», що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Борислава, вул. Братів Лисиків, № 1 без врахування ПДВ може становити 700 2670 грн.

04 березня 2013 року були призначені перші прилюдні торги, початкова ціна лоту -700 260 грн, які не відбулись у зв'язку із відсутністю покупців.

Враховуючи, що 14.06.2013 повторні торги з реалізації предмета іпотеки - нежиле приміщення майстерні 1Г, загальною площею 1010,9 кв. м., що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Братів Лисиків,1, яке належить ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659»; нежиле приміщення адмінкорпусу 2В, загальною площею 296,7 кв. м, що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Братів Лисиків,1, яке належить ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659», ВДВС Бориславського МУЮ Львівської області направило на адресу ПАТ «Ерде Банк» лист від 01.07.2013 № 09-21/2403 щодо можливості залишення за відповідачем нереалізованого на торгах майна на підставі ст.62 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, заявою від 26.07.2013 ПАТ «Ерде Банк» виявило бажання залишити за собою нереалізоване майно на торгах, проте вказувало на помилку в розрахунках суми відповідачем, оскільки вважає, що сума коштів повинна розраховуватись не від початкової суми нереалізованого майна - 700 260 грн, а від другої суми - 525 195 грн.

Однак, 10.10.2013 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.3 частини першої ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи порушенням своїх прав з боку виконавчого органу та з метою їх відновлення ПАТ «Ерде Банк» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому постанову Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2013 ВП № 33063663 слід визнати протиправною та скасувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (Закон № 898-IV) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно положень статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі написи нотаріусів.

Частиною восьмою статті 54 Закону № 606-XIV визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно із частиною першою ст. 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої та другої ст. 43 Закону № 898-IV прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Разом з тим, частина перша та друга ст. 49 Закону № 898-IV визначають, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Частиною четвертою ст. 47 Закону № 898-IV визначено, що державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалась відповідно до вимог вказаного Закону.

Положеннями частини третьої ст. 21 Закону України «Про заставу» передбачено, що якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах).

Водночас, частина дев'ята ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Положення частини п'ятої наведеної норми визначає, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Таким чином, згідно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 165 від 15.05.2012, розмір заборгованості ТзОВ «Бориславське автотранспортне підприємство 24659» перед позивачем становить 652 187 грн Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах відповідно становила 525 195 грн.

Враховуючи наведене та положення ст. 47 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом, державний виконавець після передачі позивачу відповідних документів для оформлення прав власності на предмет іпотеки повинен був продовжити стягнення.

Отже, підсумовуючи наведені норми та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що правових підстав для повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачеві на підставі п.3 частини першої ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» немає, а тому, дана постанова підлягає скасуванню, як така, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.