Постанова № 40921341, 27.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/2255/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.08.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року (повний текст підписано 17.03.2014 року)

у справі № 910/2255/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Технова»

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 977 377,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 року у справі №910/2255/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 10 610,40 грн. три проценти річних з простроченої суми, 55 683,37 грн. пені, 1 325,88 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позов задовольнити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 11.04.2014 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/2255/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року у зв'язку з участю судді Авдеєва П.В. в іншому судовому засіданні, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Під час розгляду справи №910/2255/14 в судових засіданнях апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.

Представники відповідача брали участь у судових засіданнях та надали свої пояснення, в яких заперечили проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - без задоволення.

Представник позивача брав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського Києва від 11.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» (покупець) укладено договір №06/10-2392ТЕ-39 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом 2011 року природний газ в обсязі до 122 500 000 м3 згідно погодженого графіку, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування.

За умовами п. 3.1 договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу встановлена у розмірі 1 309,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки газу з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору у період з січня по вересень 2011 року позивачем було передано відповідачу у власність природний газ в обсязі 80665,385 тис.куб.м. на суму 105 607 122,06 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами, які долучені до матеріалів справи (а.с. 19-23, 25-29).

Проте відповідач у встановлений п. 4.1 договору строк не оплачував переданий позивачем газ, частковий розрахунок здійснював з простроченням, внаслідок чого, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Технова» про стягнення 1 354 518,92 грн. пені, 622 858,84 грн. 3% річних.

Згідно з доводами відповідача, порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою.

Під час розгляду справи було встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені договори №112/517-ГУ від 15.08.2012 року про організацію взаєморозрахунків та №517/517з-ГУ від 05.12.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині пені в сумі 55 683,37 грн. та 3 % річних в сумі 10 610,40 грн. В іншій частині позову, а саме в частині стягнення пені в сумі 1 298 835,55 грн. та 3% річних в сумі 612 248,44 грн. - відмовлено.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а саме те, що новація не відбулася, оскільки зобов'язання відповідача за договором про закупівлю природного газу від 20.12.2010 року №06/10-2392ТЕ-39 щодо оплати отриманого за договором газу на рахунки позивача залишилося незмінним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з червня по грудень 2012 року позивачем було передано відповідачу у власність природний газ обсягом 80665,385 тис.куб.м. на суму 105 607 122,06 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані позивачем і відповідачем.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ, при цьому з порушенням строків, обумовлених сторонами в договорі, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідками позивача.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені договори №112/517-ГУ від 15.08.2012 року про організацію взаєморозрахунків та №517/517з-ГУ від 05.12.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Предметом вказаних договорів була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012 року «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

За умовами вказаних договорів сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у загальному розмірі 16 755 279,13 грн. (1 000 000+15 755 279,13) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету обласному бюджету Чернігівської області для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №517, зокрема, пп. 5 ч. 4, визначено, що відповідно до даних договорів проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що зобов'язання з оплати природного газу в заявленому розмірі, на умовах спірного договору закупівлі природного газу за державні кошти припинено за домовленістю сторін, а прострочення перерахування коштів на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а отже, позовні вимоги правомірно були частково задоволені судом першої інстанції, лише в частині прострочення зобов'язань відповідача, щодо яких сторони не встановили інших умов їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 13.08.2014 року №925/208/14.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Згідно наявних у справі платіжних доручень №11 від 01.10.2012 року, №17 від 07.12.2012 року грошові кошти на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків у розмірі 16 755 279,13 грн. сплачені відповідачем на користь позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 298 835,55 грн. та 3% річних в сумі 612 248,44 грн. - є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, штрафу та розміру процентів, нарахованих позивачем за прострочення оплати товару, погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 610,40 грн. 3% річних та 55683,37 грн. пені за час прострочення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем - дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 11.03.2014 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Таким чином, апеляційна скарга дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року у справі №910/2255/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Києва від 11.03.2014 року у справі №910/2255/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2255/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук