Вирок № 40919655, 18.07.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2014 Справа №607/3733/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Вербицькому Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12012210010000271 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лисова-Лисіївка Калинівського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого:

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю: прокурора - Пащенка В.В., представника потерпілої - ОСОБА_2, потерпілої - ОСОБА_3, захисника - ОСОБА_4, обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Так, 06 грудня 2012 року близько 17 год. 55 хв. обвинувачений ОСОБА_1, як водій, керуючи технічно справним автомобілем «Опель Віваро 1, 9ДТІ», д.н.з. НОМЕР_1, з одним пасажиром рухався по вул.С.Будного м.Тернополя у напрямку від вул.Об'їзної до вул.Львівської зі швидкістю приблизно 40 км/год, під час чого не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги п.п. 1.5 ч.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, унаслідок чого навпроти території авторинку «Мотор», обвинувачений ОСОБА_1, як водій, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва-направо по ходу руху керованого обвинуваченим вищевказаного автомобіля, відповідно до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України, за яким, виявивши небезпеку для свого руху, тобто, зміну дорожньої обстановки - появу рухомого об'єкту, який наближається до смуги його руху, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив рух.

Внаслідок порушення вищевказаних пунктів ПДР України, обвинувачений ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування екстреного гальмування позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «Опель Віваро 1, 9ДТІ», через що передньою правою його частиною скоїв наїзд на пішохода, а саме - на потерпілу ОСОБА_3, яка у результаті вищезазначеної ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому правих ребер 3-го по передній пахвовій анатомічній лінії (передня-бокова поверхня грудної клітки) та 7-го по лопатковій анатомічній лінії (задня поверхня грудної клітки), розриву лівої долі печінки по вісцеральній поверхні, синців та саден правих плеча і передпліччя, кистей і ніг, в тому числі на внутрішній поверхні правого стегна, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав та в судовому засіданні пояснив, що він, як водій, 06 грудня 2012 року близько 18 год. керував автомобілем «Опель Віваро 1, 9ДТІ», д.н.з. НОМЕР_1, з одним пасажиром та рухався по вул.С.Будного м.Тернополя у напрямку від вул.Об'їзної до вул.Львівської зі швидкістю близько 40-50 км/год біля ринку «Мотор». В той час на вулиці було темно, ліхтарі зовнішнього освітлення увімкнутими не були, у його, обвинуваченого, транспортному засобі було увімкнуте ближнє світло фар, а проїзна частина дороги була засніженою, де приблизно за 50 м він, ОСОБА_1, побачив потерпілу, яка вільним кроком переходила проїзну частину дороги і тоді він помітив, що ОСОБА_3 його побачила і десь, коли він був за 20-25 м, зупинилась, на що він, обвинувачений, подумав, що вона його пропускає, а тому продовжив рух керованим ним транспортним засобом, на що потерпіла почала знову йти, внаслідок чого сталася ДТП, тобто, він, ОСОБА_1, наїхав своїм транспортним засобом на потерпілу. Після цього, він, обвинувачений, зупинив керований ним автомобіль, вийшов із нього та побачив потерпілу, яка лежала на дорозі, в якої запитав чи з нею все добре та чи допомогти останній піднятися, на що вона відповіла ствердно, після чого до них підійшов невідомий йому чоловік, разом з яким вони підняли потерпілу і посадили в його, обвинуваченого, транспортний засіб. Надалі він, ОСОБА_1, викликав швидку медичну допомогу і міліцію. В подальшому, бригада ШМД госпіталізувала потерпілу, а працівники міліції на місці відбирали у нього, обвинуваченого, пояснення, проводили фотографування місця події, сказавши йому, обвинуваченому, про те, що останній в ДТП не винуватий. При цьому він, обвинувачений, доповнив, що знаки були, але з дороги їх видно не було, як і не було дорожньої розмітки, а тому йому, обвинуваченому, не було відомо про те, що там був пішохідний перехід, зважаючи також на те, що зустрічних автомобілів тоді не було. Також він, обвинувачений, доповнив, що намагався уникнути зіткнення, гальмував, але не було технічної можливості цього уникнути. Крім цього він, обвинувачений, заперечив те, що потерпіла могла його бачити за 70 м. Надалі, він, ОСОБА_1, цікавився станом здоров'я потерпілої у лікарів ШМД, але матеріально у лікуванні не допомагав.

Незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доводиться сукупністю доказів, що були зібрані під час досудового розслідування та судового розгляду, які були проаналізовані та оцінені судом у судовому засіданні, які повністю доводять його винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що 06 грудня 2012 року близько 18 год. вона поверталась із роботи, і підійшовши до пішохідного переходу, що розташований по вул.С.Будного м.Тернополя, подивилась на дорогу, де рухались автомобілі, а тому, дочекавшись поки всі автомобілі проїхали, почала переходити проїзну частину дороги по пішохідному переходу зліва-направо, тобто, зі сторони психоневрологічної лікарні до ринку «Мотор». У той час на дворі було темно, зовнішнє освітлення було на тій стороні дороги, звідки вона, потерпіла, почала переходити проїзну частину дороги, покриття якої було засніженим. Тоді ж вона, ОСОБА_3, побачила, що на великій відстані від неї їхав автомобіль «бус» і тоді вона, подумавши, що встигне перейти дорогу поки він під'їде до неї, однак будучи на переході та рухаючись по ньому, практично перейшовши проїзну частину дороги, де до тротуару залишалось 1-1, 5 м, повернула голову з метою подивитись, де саме знаходиться «бус», якого побачила дуже близько від себе - на відстані близько 1-1, 5 м, після чого відчула удар в область живота, від якого впала на проїзну частину дороги, а «бус» ще протягнув її. Після цього, до неї підійшов водій з «буса», тобто, обвинувачений, який подивився чи вона жива. Коли вона, потерпіла, відкрила очі, то побачила двох чоловіків, один з яких був ОСОБА_1, які її підняли і посадили в «бус» на заднє сидіння і вона попросила, щоб викликали швидку медичну допомогу, яка приїхала пізніше, після чого вона, ОСОБА_3, тривалий час лікувалась, перенесла операцію. При цьому, обвинувачений їй жодної шкоди не відшкодував. До моменту ДТП вона, потерпіла, працювала офіційно, проте на даний час нічого тяжкого не в змозі піднімати. При цьому вона, потерпіла, також доповнила, що водій, обвинувачений, їхав на великій швидкості та він її повинен був бачити на пішохідному переході;

- протоколом проведення слідчого експерименту зі схемою та таблицею ілюстрацій до нього від 08 лютого 2013 року за участю потерпілої ОСОБА_3, відповідно до якого остання на місці вчинення кримінального правопорушення показала яким чином ОСОБА_1 вчинив наїзд на неї керованим ним транспортним засобом 06 грудня 2012 року;

(т.2, а.м.к.п. 47-57)

- показаннями допитаних під час судового розгляду свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили обставини та обстановку проведення 08 лютого 2013 року слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_3;

- показаннями свідка ОСОБА_7, з яких слідує, що 06 грудня 2012 року близько 18 год. він їхав по дорозі з м.Тернополя в напрямку м.Львова. Це було в темну пору доби і світла не було. В той час була ожеледиця і тоді поблизу ринку «Мотор» він, свідок, побачив автомобіль - «бус», у якого були увімкнені аварійні сигнали, який стояв праворуч і тіло людини, яке лежало на проїзній частині дороги, біля якого стояла людина. Вийшовши на вулицю з керованого ним, свідком, автомобіля, помітив, що люди з «буса» відкрили задні його дверцята і посадили туди жінку, на що він, ОСОБА_7, запитав їх що сталося, на що жінка, яка ледь говорила, відповіла, що її болить правий бік. При цьому, самої ДТП він, свідок, не бачив та не був при ній присутній.

Крім наведених доказів, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, об'єктивно повністю стверджується також документами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону в Тернопільський МВ УМВСУ в Тернопільській області від 06 грудня 2012 року о 18 год. 10 хв., згідно якої тоді ОСОБА_7 повідомив працівникам міліції про те, що по вул.Будного в м.Тернополі поблизу ринку «Мотор» водій транспортного засобу «Опель», д.н.з. «НОМЕР_2», допустив наїзд на пішохода;

(т.2, а.м.к.п.14)

- рапортом інспектора з дізнання ВДАІ МГБ ТМВ ОСОБА_8 від 06 грудня 2012 року, яким він доповів начальнику Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області про те, що 06 грудня 2012 року під час несення служби в м.Тернополі о 18 год. 10 хв. від чергового УДАІ поступило повідомлення, згідно якого по вул.Будного ДТП з потерпілими. Виїздом на місце пригоди встановлено, що 06 грудня 2012 року близько 18 год. в м.Тернополі по вул.Будного водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Опель Віваро», д.н.з. «НОМЕР_2», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобілів та внаслідок ДТП остання з діагнозом: політравма, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки, забій хребта, каретою ШМД доставлена в Першу міську лікарню м.Тернополя;

(т.2, а.м.к.п.15)

- протоколом огляду місця події разом зі схемою та таблицею ілюстрацій до нього від 06 грудня 2012 року, за яким було оглянуто місце ДТП, а саме ділянку дорожнього покриття в м.Тернополі по вул.С.Будного, під час якого було зафіксовано обстановку на місці вчинення кримінального правопорушення;

(т.2, а.м.к.п. 16-29)

- довідкою Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №3442 від 22 грудня 2012 року, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в ТМКЛШД з 06 по 21 грудня 2012 року з діагнозом: Політравма. Закрита травма живота. Розрив лівої частки печінки, по вісцеральній поверхні. Внутрішня черевна кровотеча. Крововтрата 2-го ступеня. Забій грудної клітки. Закритий перелом 3-го, 4-го ребер справа. Забій м'яких тканин та осаднення шкіри правої верхньої кінцівки та обох нижніх кінцівок. Гематома правої верхньої кінцівки та обох нижніх кінцівок. Гіповолемічний шок 1-го ступеня. Посттравматична міжреберна невралгія справа;

(т.2, а.м.к.п.35)

- висновком судово-медичної експертизи №10 від 18 лютого 2013 року, з якого слідує, що в ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: переломів правих ребер - 3-го по передній пахвовій анатомічній лінії (переднє-бокова поверхня грудної клітки) та 7-го по лопатковій анатомічній лінії (задня поверхня грудної клітки); розриву лівої долі печінки по вісцеральній поверхні; синців та саден правих плеча і передпліччя, кистей і ніг, в тому числі на внутрішній поверхні правого стегна, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, належить до тяжких тілесних ушкоджень;

(т.2, а.м.к.п. 90-94)

- висновком судової автотехнічної експертизи №5-642/12 від 17 грудня 2012 року, згідно якого дослідженням рульового керування, приладів зовнішнього освітлення автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_1 виявлено несправності (невідповідності), які виникли під час ДТП - експлуатаційного характеру не носять, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП та в причинному зв'язку із настанням ДТП не перебувають;

(т.2, а.м.к.п. 100-110)

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5-643/12 від 14 грудня 2012 року, відповідно до якого первинний контакт тіла пішохода в даній ДТП проходив із передньою правою частиною автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_2, (правою частиною переднього бамперу, передньою правою фарою та правою частиною капоту моторного відсіку). В наступний момент відбувається закидання пішохода на капот автомобіля, проковзуючи по капоту, тіло пішохода контактує з передньою похилою планкою рамки скла передньої правої дверки. Виступаючі частини автомобіля «Опель Віваро», які контактували з пішоходом в первинний момент наїзду, розташовані на висоті наближено 42-119 см від рівня проїзної частини дороги. Наїзд автомобіля «Опель Віваро» на пішохода відбувся у поперековому напрямку по відношенню до елементів дороги - на транспортному потоці до м.Зборів. У повздовжньому напрямку - дещо передує розміщенню ділянки осипу різних предметів, які знаходились в момент наїзду у пішохода, якщо переміщатись в напрямку руху автомобіля;

(т.2, а.м.к.п. 116-126)

- висновком судової автотехнічної експертизи №5-63/13 від 14 лютого 2013 року, з якого слідує, що в умовах дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_2, повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Опель Віваро» з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзд на останнього. Невідповідність дій водія автомобіля «Опель Віваро» технічним вимогам п.п.1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.3 ПДР України призвело до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Опель Віваро» зазначеним вимогам пунктів Правил;

(т.2, а.м.к.п. 135-139)

- актом обстеження дорожніх умов на ділянці дороги, що в м.Тернополі по вул.С.Будного, за яким обстежено вказану ділянку, зафіксовано особливості дорожнього покриття, яке оброблено протиожеледними матеріалами;

(т.2, а.м.к.п.161)

- довідкою Тернопільського обласного центру з гідрометеорології №35-32/513 від 18 грудня 2012 року, відповідно до якої вказано особливості погодних умов станом на 17.40-18.20 год. 06 грудня 2012 року;

(т.2, а.м.к.п.163)

- довідкою КП електромереж зовнішнього освітлення «Тернопільміськсвітло» №448 від 19 грудня 2012 року, з якої слідує, що стан освітлення проїзної частини вул.С.Будного навпроти території ринку «Мотор» станом на 17 год. 40 хв. - 18 год. 20 хв. 06 грудня 2012 року функціонує з однієї сторони - міста і згідно графіка роботи вуличного освітлення міста затвердженого виконкомом, працювало в режимі 100%.

(т.2, а.м.к.п.165)

Таким чином, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб та таким чином уникнути ДТП, оскільки не знав, що у вказаному місці розташований нерегульований пішохідний перехід, оскільки вказані його показання, а також позиція під час досудового слідства спростовується матеріалами кримінального провадження.

Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту зі схемою та таблицею ілюстрацій до нього від 25 лютого 2013 року, проведеного за участю ОСОБА_1, де він на місці вчинення кримінального правопорушення показав яким чином трапилась ДТП (т.2, а.м.к.п. 64-71), фактично підтвердивши дані обставини в судовому засіданні, то вказані обставини були враховані експертом при проведенні автотехнічної експертизи, за висновком якої №5-77/13 від 26 лютого 2013 року, при заданих слідством вихідних даних, показання водія ОСОБА_9 щодо розташування місця наїзду відносно елементів проїзної частини дороги на відстані 9, 3 м від лівого краю проїзної частини дороги та на відстані 12, 4 м за базовою лінією, суперечать об'єктивним слідовим даним, що зафіксовані на ділянці ДТП, а тому є технічно неспроможними (т.2, а.м.к.п. 149-153).

Висновок судової автотехнічної експертизи №5-63/13 від 14 лютого 2013 року підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10, який проводив вказану експертизу, з пояснень якого в судовому засіданні слідує, що вказаний висновок ним, експертом, був ним зроблений на підставі наданих слідчим вихідних даних. Згідно п.7 даного висновку небезпека для руху водію автомобіля «Опель Віваро» ОСОБА_1 виникає з моменту настання конкретної видимості пішохода ОСОБА_3, яка розпочинає перехід проїзної частини дороги з лівого узбіччя. З моменту настання видимості пішохода з робочого місця водія автомобіля «Опель Віваро» пішохід ОСОБА_3 перпендикулярно по проїзній частині дороги подолала відстань до місця наїзду 7, 5 м за 4 с. Згідно Інструкцій про призначення та проведення експертиз у вихідних даних вказано місце виникнення небезпеки, але якщо експерт не погоджується із наведеними даними, то він сам повинен розрахувати вказаний момент, тобто, момент виникнення небезпеки для водія і пояснити те, чому він не згідний із вихідними даними. В даному випадку він, експерт, погодився із даними, що були вказані йому слідчим для проведення експертного дослідження, а тому склав відповідний висновок. Ним, експертом, при проведенні експертного дослідження було використано такі інформаційні джерела, як «Дорожньо-транспортні пригоди. Критерії оцінювання дій водія», відповідно до якого, коли пішохід проходить проїзну частину дороги з ліва направо, а дорога має по одній смузі руху в одному напрямку, небезпека для руху виникає з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги, при цьому в повноваження експерта автотехніка не входить обов'язок оцінювання дій пішохода. При проведенні експертного дослідження він, експерт, використовував постанову про призначення експертизи, в якій були вказані всі вихідні дані та інформаційні джерела, які перераховані у висновку, а також матеріали кримінального провадження в 1 томі. Всі вихідні дані він, експерт, брав із постанови про призначення експертизи, а покази потерпілих, свідків та порушника до уваги не брав. Так, у постанові про призначення експертизи не вказана загальна видимість пішохода, але він, експерт, ознайомлювався із матеріалами кримінального провадження, де в протоколі проведення слідчого експерименту від 08 лютого 2013 року вказано, що загальна видимість пішохода ОСОБА_3 складала 44, 4 м, тобто, відстань від передньої частини автомобіля «Опель Віваро» до місця наїзду на пішохода ОСОБА_3 складає 44, 4 м, а конкретна видимість пішохода, а саме його силуету, по якому можна розпізнати ще це - пішохід складає 66, 4 м, при цьому він, експерт, брав до уваги відомості, що були внесені у постанові про призначення експертизи, де вказано, що потерпіла ОСОБА_3 подолала відстань 7, 5 м за 4 с, а автомобіль ОСОБА_1 за 4 с подолав відстань 44, 4 м, при тому що у вихідних даних вказано, що пішохід ОСОБА_3 рухалась із швидкістю 1, 87 м/с. Відстань 66, 4 м при швидкості руху автомобіля 40 км/год він проїжджає - за 6с. Небезпека для водія виникає з моменту, коли пішохід вступила на пішохідний перехід. Так, він, експерт, враховував те, що водій, який рухався вул.С.Будного в напрямку м.Зборова, не мав можливості виявити дорожній знак, який свідчив про те, що там знаходиться нерегульований пішохідний перехід, оскільки дорожній знак був повернутий в бік м.Зборова, а також те, що дорожня розмітка була відсутня у зв'язку з погодними умовами. Коли водій проінформований про наявність знаку нерегульований пішохідний перехід, то він мав діяти у відповідності до п.18.1 ПДР України, а коли попереджувальний знак відсутній, то він, експерт, не використовував цього пункту ПДР, а лише вказав за пунктами 1.10, 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України.

Так, суд, проаналізувавши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приймає до уваги вказаний висновок судово-автотехнічної експертизи №5-63/13 від 14 лютого 2013 року, як такий, що є науково обґрунтованими та зробленими на підставі ретельного аналізу наданого на експертне дослідження матеріалу, а також узгоджується з іншими зібраними в процесі провадження досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі з незмінними показаннями потерпілої ОСОБА_3, протоколом проведеного із останньою слідчого експерименту, що повністю об'єктивно узгоджується з протоколом огляду місця події та зафіксованим у ньому даним.

З аналогічних підстав, суд критично оцінює позицію захисника щодо невірної вказівки слідчим у постановах про призначення експертиз вихідних даних в тій частині, що загальна ширина проїзної частини дороги складає 8, 4 м, а не 11, 7, як це зазначено у додатку-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 грудня 2012 року (т.2, а.м.к.п.21), оскільки наведене спростовується самою схемою-додатком, де 11, 7 м - це величина з урахуванням узбіччя, ширина якого складає 3, 3 м, з урахуванням чого: 11, 7 м - 3, 3 м = 8, 4 м, про що вірно зазначено слідчим у наведених постановах.

Крім цього, суд також критично оцінює посилання захисника на те, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування було позбавлено права скористатись послугами захисника, оскільки це повністю спростовується матеріалами кримінального провадження, де ОСОБА_1 таке його право роз'яснювалось письмово і жодних клопотань щодо цього він не заявляв.

Відповідно до ч.2 ст.101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Так суд, вважає, що надані захисником під час судового розгляду у якості доказів висновок за результатами проведення автотехнічного, траспортно-трасологічного дослідження №1242/13-21 від 08 липня 2013 року та висновок експертного дослідження за результатами автотехнічного дослідження обставин ДТП №844/13-21 від 11 листопада 2013 року є недопустимими доказами, які не можуть бути використаними при прийнятті процесуальних рішень, а виходячи із наведено - в тому числі і показання по результатах допиту за клопотанням сторони захисту експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи наведене, висновок за результатами проведення автотехнічного, траспортно-трасологічного дослідження №1242/13-21 від 08 липня 2013 року не є процесуальним джерелом доказу.

Крім цього, згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

За ч.10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи чи органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку.

Як слідує з висновку експертного дослідження за результатами автотехнічного дослідження обставин ДТП №844/13-21 від 11 листопада 2013 року, вказане дослідження проведено на підставі запиту захисника - адвоката ОСОБА_4, яке він самостійно подав в процесі судового розгляду до ТОВ «Експертно-юридична фірма «Соломон», надавши ксерокопії матеріалів ДТП на 15 арк., про що зазначено у висновку експертизи, з вказівкою, що це є вихідні дані.

За висновком вказаної експертизи в даній дорожній ситуації небезпека для руху водію автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 виникає з моменту початку перетину пішоходом проїзної частини дороги шириною 4, 8 м з накатаним снігом, що відповідає схемі ДТП, яка є додатком до протоколу огляду місця події від 06 грудня 2012 року, але не пізніше входу пішохода у коридор небезпеки цього автомобіля, який складає згідно розрахунків - 1, 0 м. З визначеного моменту виникнення небезпеки для руху водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями зупинити керований ним автомобіль, при виконанні ним вимог п.12.3 ПДР України.

Допитаний у судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_11 суду повідомив, що даний висновок він підтримує в повному обсязі, вказавши, що небезпека для руху виникає, коли пішохід рухається справа наліво, з моменту виходу пішохода на проїзну частину, тобто, на смугу руху автомобіля, а коли рух пішохода зліва на право, то небезпека виникає не пізніше «коридору небезпеки», за умови якщо смуга руху автомобілів, куди рухається автомобіль більша за 4 м, а якщо смуга руху менша, то тоді цей «коридор небезпеки» до уваги не береться, а береться тоді, коли пішохід вийшов на смугу руху автомобіля, тобто, конструктивно будь-який автомобіль під час прямого гальмування може відхилятись від свого напрямку руху, змінювати траєкторію руху. «Коридор небезпеки» визначається метром по обидві сторони бортів автомобіля. В даній ситуації з копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що пішохід перетинає проїзну частину зліва праворуч і небезпека для руху наступає з моменту її перетинання, тобто, гори снігу, а закінчується не пізніше ніж за 1 м від габаритів автомобіля. Якщо порахувати момент наїзду автомобілем на пішохода з моменту виникнення небезпеки, коли пішохід перетинала проїзну частину і проходила «коридор небезпеки», при швидкості автомобіля 40-50 км/год, при цій швидкості з врахуванням стану дороги, визначається повний зупиночний час і порівнюється ці дві величини. Якщо в момент виникнення небезпеки водій знаходиться далі ніж виникне небезпека, то в такому випадку водій буде мати можливість зупинити керований ним автомобіль, а якщо повний зупиночний шлях буде менший, то водій не буде мати такої можливості. Повний зупиночний шлях складається з двох частин: підготовка автомобіля до гальмування і саме гальмування і, оскільки фізіологічний стан водія не може бути фотоелементом, тобто, коли він побачить небезпеку, унаслідок чого не може одразу ж гальмувати, то певний відрізок шляху автомобіль стає некерованим і це не залежить від дій водія, а тому проходить певний час від того моменту, коли водій побачив небезпеку і коли він натиснув на гальма, а в цей же час автомобіль продовжує рух. Перешкода для руху - це нерухомий об'єкт, або об'єкт який рухається в попутному напрямку, а небезпека для руху - це, коли транспортний засіб чи пішохід перетинає смугу руху, а тому водій має гальмувати, внаслідок чого він, експерт, прийшов до висновку, що водій в даному випадку не мав технічної можливості зупинися, а небезпека виникла з моменту вступу пішохода в зону небезпеки. Водій не міг своїми односторонніми діями запобігти ДТП, про що свідчать розрахунки. При проведенні дослідження він, експерт, використовував копії протоколу огляду місця події, пояснення учасників ДТП, схему ДТП, протокол огляду транспортного засобу. Вказав, що момент виникнення небезпеки вираховувався ним, експертом. Протокол слідчого експерименту йому наданий був, але він його не враховував, оскільки видимість пішохода не може бути більшою від видимості водія, який рухається із увімкненим ближнім світлом фар, видимість яких складає не більше 40 м. Знаку пішохідний перехід там не було і водій не мав фізичної змоги бачити те, що там знаходиться нерегульований пішохідний перехід. Він, експерт, розраховував технічну можливість водія зупинити автомобіль, коли він об'єктивно не знав про наявність нерегульованого пішохідного переходу. В даному випадку пішохід створював небезпеку для водія, оскільки перевагу для руху має автомобіль. На його, експерта, думку причиною ДПТ було невиконання пішоходом Розділу 4 ПДР України.

Водночас, допитаний я кості спеціаліста з приводу наведеної експертизи експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив те, що для проведення оцінки дій пішохода не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки, а це - виключно правове питання, яке виходить за межі компетенції експерта автотехніка. Йому, ОСОБА_10, відоме поняття «коридор небезпеки», але вказаний коридор визначається в тій ситуації, коли здійснюється об'їзд перешкоди, а тому вказав, що в даному випадку вказане поняття не потрібне. Коли пішохід рухається в одному напрямку, то тут немає можливості вираховувати вказаний «коридор небезпеки», оскільки пішохід - це рухомий об'єкт, в той час, коли «коридор небезпеки» вираховується тоді, коли об'єкт нерухомий.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 п.1.1.3 Розділу ІІ «Інженерно-транспортні експертизи» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз, затверджених Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи. Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв'язання поставленого питання.

З урахування цього, суд не бере приймає вказаний висновок експерта у якості доказу, оскільки експерт особисто визначив момент виникнення небезпеки для руху, без даних про це у адвокатському запиті, без наявності, як слідує з його показань в суді, всіх необхідних матеріалів справи, з урахуванням попередніх вже проведених у кримінальному провадженні аналогічних експертиз, як того вимагають вказані положення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ті вихідні дані, в тому числі і щодо моменту виникнення небезпеки для руху, що були вказані слідчим у постанові про призначення судової автотехнічної експертизи від 09 лютого 2013 року є вірними і суд з ними погоджується як з такими, що відповідають встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам кримінального провадження, які свідчать про те, що причиною ДТП було порушення обвинуваченим ОСОБА_1, як водієм, вимог п.1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог) та п.12.3 ПДР України, унаслідок чого він скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, сторона захисту мала можливість, в разі виникнення відповідної необхідності, згідно ч.1 ст.332 КПК України ініціювати проведення відповідної (повторної) автотехнічної експертизи, де суд, за наявності підстав, передбачених ст.242 КПК України, мав право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 судом вказана експертиза під час судового розгляду не призначалась, оскільки клопотання про її призначення сторонами не заявлялось (за винятком клопотання захисника - про призначення комісійної автотехнічної експертизи, в якому суд своєю ухвалою від 16 липня 2014 року відмовив унаслідок недоцільності її проведення), матеріали кримінального провадження експерту ОСОБА_11 не надавались, а ті, що надавались захисником, не приєднані до експертного висновку №844/13-21 від 11 листопада 2013 року, що унеможливлює визначення того питання, які це були ксерокопії документів, а тому суд не вправі брати до уваги вказаний висновок, при тому також, що відповідно до ч.ч. 9, 11, 12 ст.290 КПК України вказаний висновок експерта не був належним чином відкритим як матеріал кримінального провадження як прокурору так і потерпілій та її представнику.

Зважаючи на наведене, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні 1 малолітню дитину, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, яких судом не встановлено.

Водночас, суд враховує і думку потерпілої, яка в судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання, що пов'язане з позбавленням волі та позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки вказала, що обвинувачений зовсім не відшкодував заподіяну їй шкоду та не допомагав у лікуванні, а тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, з урахуванням того, що він протягом березня 2009 року - травня 2012 року аж 20 разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, що свідчить про систематичність вказаних правопорушень, а тому вважає, що йому слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк ближче до нижчої межі її санкції з позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1, а саме про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину на загальну суму 15 890, 04 грн. і моральної - 147 730, 51 грн., а також старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Нестера М.Б. в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину на суму 2 874, 29 грн., які слід вирішити наступним чином.

Так, згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь місцевого бюджету в особі фінуправління ТМР слід стягнути 2 874, 29 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, що також стверджуються довідкою ТМКЛШД №314 від 22 лютого 2013 року, за наступними реквізитами: р/р 31414544700002, код 23588119, МФО 838012, одержувач - ГУДКУ в Тернопільській області, міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як слідує з положень ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що остаточно заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 в її користь матеріальної шкоди загальну суму 15 890, 04 грн. і моральної - 147 730, 51 грн. - підлягає до часткового задоволення.

Частково задовольняючи позов потерпілої ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходить з того, що матеріально підтвердженими відповідними доказами, а саме квитанціями, що містяться у матеріалах кримінального провадження, є грошові кошти, затрачені потерпілою на лікування від наслідків вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, згідно яких витрати на лікування та придбання ліків, а також медичних препаратів становить загалом суму 6 322, 07 грн., яка і підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди.

При визначенні суми на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, а також враховує моральні страждання потерпілої, що мали місце внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень через ДТП, що вказані тілесні ушкодження виникли в результаті прямого причинно-наслідкового зв'язку із діями обвинуваченого, а також перенесений потерпілою фізичний біль та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді тривалого лікування потерпілої, порушенні звичних життєвих зв'язків, неможливості працювати, створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, необхідності в подальшому покращувати стан здоров'я.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 слід стягнути заподіяну внаслідок кримінального правопорушення моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Що ж стосується решти позовних вимог в частині стягнення сум заподіяних потерпілій матеріальної та моральної шкоди, то в цих частинах позову слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судово автотехнічних експертиз №5-642/12 від 17 грудня 2012 року та №5-63/13 від 14 лютого 2013 року в сумі по 490, 4 грн. за кожну та №5-77/13 від 26 лютого 2013 року в сумі 489, 44 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №5-643/12 від 14 грудня 2012 року в сумі 490, 4 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м.Тернополі /м.Тернопіль/ 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726), з відповідними призначеннями платежів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк відбування призначеного судом ОСОБА_1 покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Нестера М.Б. в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР про стягнення з ОСОБА_1 в користь місцевого бюджету в особі фінуправління ТМР - задовольнити повністю - стягнути із ОСОБА_1 2 874, 29 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в користь місцевого бюджету: р/р 31414544700002, код 23588119, МФО 838012, одержувач - ГУДКУ в Тернопільській області, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 6 322, 07 грн. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної, а також 50 000 грн. - моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення: за проведення: судово автотехнічних експертиз №5-642/12 від 17 грудня 2012 року та №5-63/13 від 14 лютого 2013 року в сумі по 490, 4 грн. за кожну та №5-77/13 від 26 лютого 2013 року в сумі 489, 44 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №5-643/12 від 14 грудня 2012 року в сумі 490, 4 грн., в користь держави (УК у м.Тернополі /м.Тернопіль/ 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726), з відповідними призначеннями платежів.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан