Постанова № 4091943, 03.06.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                    справа № 2а-5702/08/1770

3  червня  2009 року      18 год. 30 хв.                        м. Рівне    

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді                       Боймиструка С.В

за участю секретаря судового засідання                                                                          Пушкової О.В.

представника позивача                                                                                                                            Чучаліна В.І.

представників відповідача                                                                

                                   Оніщука В.П., Прищепи О.С.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

            Позивач-Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001132342/0/23-121  та   № 0001142342/0/23-121  від 06 травня 2008 року.

В судовому засіданні позивач подав заяву про зміну предмету позову та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001132342/2/23-121 від 07 серпня 2008 року, яким  було донараховано основного платежу з податку на прибуток в сумі 8854,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3345,43 грн. прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001132342/0/23-121 від 06.05.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача названі позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач здійснюючи господарську діяльність правомірно формував витрати та доходи підприємства, а відтак донарахування податку на прибуток є неправомірними. Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001142342/0/23-121  від 06 травня 2008 року, яким було донараховано податок на додану вартість та застосовані фінансові санкції, представник позивача зазначив, що ДП «Облавтодор», здійснючи формування податкового кредиту, за наслідками витрачання капітальних трансфертів на придбання основних засобів, діяло відповідно до наданого йому податковим органом роз’яснення, як наслідок, податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне не можна вважати таким, що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість». Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

            В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову та пояснили, що витрати на придбання основних засобів за рахунок коштів капітальних трансфертів не включаються до складу валових витрат платника податків, придбані основні засоби не підлягають амортизації як наслідок, вважають що податковий кредит сформовано неправомірно. Стосовно донарахування податку на прибуток зазначають, що під час проведення перевірки було встановлено заниження валових доходів та завищення валових витрат. Вказали, що детально порушення відображенні в акті перевірки № 509/23-100/31994540 від 23.04.2008 р. ДП «Рівненський облавтодор». Просять в задоволенні позову відмовити повністю.

            Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.

            Щодо донарахування податку на додану вартість

Згідно ч. 1, ст. 133 Господарського кодексу України – основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Відповідно до ст. 140 Господарського кодексу України – одним із джерел формування майна суб'єктів господарювання  є капітальні вкладення і дотації з бюджетів.

Наказ Державного казначейства України від 25.11.2008 року  № 495 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2009 року за  № 79/16095  «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» визнає капітальні трансферти  як – невідплатні односторонні платежі органів управління,  які не ведуть  до  виникнення  або  погашення фінансових   вимог.  Вони  передбачені  на  придбання  капітальних активів,  компенсацію втрат,  пов'язаних з пошкодженням  основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для  покриття  збитків,  акумульованих ними протягом кількох років або  таких,  які  виникли  в  результаті  надзвичайних   обставин. Капітальними  трансфертами  вважаються  невідплатні,  безповоротні платежі,  які мають одноразовий і  нерегулярний  характер  як  для надавача (донора),  так і для їх отримувача (бенефіціара).  Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти,  мають  цільове призначення.

В другому півріччі 2006 року ДП «Рівненський облавтодор» отримувало кошти з Державного бюджету за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти» для придбання основних фондів в сумі 8 167 989 грн.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави стверджувати, що вищезазначені кошти після їх надходження стали власністю  ДП «Рівненський облавтодор».

Відповідно до ст. 1.7, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»,  податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно приписів пп. 7.4.1, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» –    податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки за бюджетні кошти надані ДП «Рівненський облавтодор» останній придбавав техніку необхідну для виробничої діяльності підприємства, тобто кошти використалися в рамках господарської діяльності.

Факту використання коштів не за цільовим призначенням або не в рамках господарської діяльності позивача ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки встановлено не було.

Законом України «Про податок на додану вартість» не визначається спеціальний порядок відображення в податковому обліку та оподаткування операцій здійснених підприємствами за рахунок державних коштів.

За правилом визначеним п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» – датою виникнення податкового  кредиту є одна з перших подій або дата списання коштів з банківського рахунку або дата отримання  податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару.

В момент виникнення права покупця  на податковий кредит у продавця виникає обов’язок щодо відображення  та сплати податкового зобов’язання.

Пп. 7.3.5 ст.  7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою  виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»  не встановлено будь-яких обмежень щодо формування податкового кредиту  внаслідок придбання підприємствами основних засобів за рахунок коштів, які підприємством попередньо було отримано з бюджету. Виходячи із аналізу згаданих норм слід відмітити одну особливість – формування податкового кредиту  підприємством у зв’язку з придбанням основних засобів за рахунок бюджетних коштів повинно відбуватися по факту перерахування коштів на рахунок постачальника (коли в останнього виникає податкове зобов’язання).

Вищезазначені особливості працівниками ДПІ у м. Рівне не було враховано.

Згідно ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» система оподаткування в України ґрунтується на таких принципах як:

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи той факт, що спеціальним Законом України «Про податок на додану вартість» не визначається обмежень щодо формування податкового кредиту підприємством під час ведення господарської діяльності із залученням коштів з бюджету, податкове повідомлення - рішення про донарахування податку на додану вартість суперечить та порушує вищезазначений принцип. Як наслідок, відбувається певна дискримінація платника податків, що фінансується за рахунок державних коштів.

Крім того, прийняте ДПІ у м. Рівне податкове повідомлення рішення суперечить сутності податку на додану вартість.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» – платником податку  є особа,  яка  згідно  з  цим  Законом зобов'язана  здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується  покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. По операціях з придбання техніки за рахунок коштів, які були отриманні ДП «Рівненський облавтодор» з бюджету,  останній виступав в якості покупця. Особами, уповноваженими сплачувати податок до бюджету відповідно виступали продавці основних засобів.

Фактів несплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість до бюджету контрагентами ДП «Рівненський облавтодор» під час перевірки встановлено не було.

Наявність оспорюваного податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне з податку на додану вартість фактично призводить до подвійного оподаткування однієї господарської операції: вперше – коли продавцем основних засобів сплачується податкове зобов’язання по факту отримання доходу; повторно – коли обмежується право  ДП «Рівненський облавтодор» на формування податкового кредиту.

За таких обставин податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне не можна вважати таким, що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічна позиція Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (№ 8688 від 18.12.2007 року) , який зазначає щодо дати виникнення права на податковий кредит, то спеціальної норми Закону про ПДВ, якою б встановлювалися різні правила відображення податкового кредиту по товарах, придбаних за бюджетні чи за власні кошти, немає, тому слід керуватися загальним положенням з визначенням податкового кредиту. 

            Крім того, на свій запит, Позивач отримав від ДПА в Рівненській області лист № 15972/31-27 від 23 листопада 2006 року, підписаний заступником голови ДПА в Рівненській області Садовою Л.М., в якому підтверджується викладена вище позиція платника податків (а.с.70).

            Аналогічне роз’яснення було надано ДПА України, в особі директора Департаменту податку на додану вартість Ю.В.Лапшина, листом № 5493/6/16-1515-26 від 16.05.2006 року на запит ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якому зокрема було вичерпно зазначено, що «дочірні підприємства Компанії, за умови виконання законодавчо встановлених вимог, мають право на податковий кредит при придбанні основних засобів за рахунок коштів,одержаних з Державного чи місцевого бюджету» (а.с.71).

            Відповідно до п.п.“д” п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими   фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями), не може бути притягнутим до вiдповiдальностi платник податкiв, який дiяв вiдповiдно до наданого йому податкового роз'яснення (за вiдсутностi податкових роз'яснень з цього питання, що мають прiоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тiльки на пiдставi того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змiнено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податкiв або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (вiдкликано).

            Враховуючи наведене вище, донарахування податкового зобо’язання з податку на додану вартість в цій частині є неправомірними та підлягають скасуванню.

            Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову  накладну, що має мiстити зазначенi окремими рядками:

            а) порядковий номер податкової накладної;

            б) дату виписування податкової накладної;

            в) назву юридичної особи або прiзвище,  iм'я  та  по  батьковi  фiзичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартiсть;

            г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

            д) мiсце  розташування  юридичної  особи  або  мiсце  податкової  адреси фiзичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартiсть;

            е) опис (номенклатуру) товарiв (робiт, послуг) та їх  кiлькiсть  (обсяг, об'єм);

            є) повну назву отримувача;

            ж) цiну продажу без врахування податку;

            з) ставку податку та вiдповiдну суму податку у цифровому значеннi;

            и) загальну суму коштiв, що пiдлягають сплатi з урахуванням податку.

            На сторінках 33-34 акту перевірки № 509/23-100/31994540 від 23.04.2008 року ДП «Рівненський облавтодор» посадовими особами зазначається про невідповідність, податкових накладних вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

            Зокрема порушення виявлено в наступних податкових накладних:

-          № 006233 від 09.08.2006 року ТОВ «Укравтозапчастина» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 44 від 10.08.2006 року ДП «Будшляхмаш» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 354 від 10.08.2006 року ВАТ КМЗ «Магістраль» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 006385 від 23.08.2006 року ТОВ «Укравтозапчастина» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 006900 від 13.10.2006 року ТОВ «Укравтозапчастина» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 4797 від 31.10.2006 року Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (невірно вказана адреса покупця);

-          № 517 від 13.11.2006 року ВАТ КМЗ «Магістраль» (невірно вказана адреса покупця) (а.с.49,50);

 Позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії відповідних податкових накладних. Судом в процесі розгляду справи було досліджено вищезазначені документи та встановлено, що суть порушення полягає в тому що в податкових накладних не зазначено поштовий індекс ДП «Рівненський облавтодор».

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що відсутність поштового індексу є порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В кожній з досліджених податкових накладних чітко зазначено місто, та вулиця знаходження покупця, що є достатнім для встановлення фактичного місцезнаходження. За таких обставин висновки ревізорів, що здійснювали перевірку є надуманими та такими що не відповідають приписам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

На сторінці 34 акту перевірки № 509/23-100/31994540 від 23.04.2008 року ДП «Рівненський облавтодор» відповідачем зазначається, що під час перевірки Філією «Доркомплект» ДП «Рівненський облавтодор»  було надано факсокопію податкової накладної № 251 від 04.12.2007 року  отриманої від ТОВ «Компанія Ніка-Транс» (а.с.50). В судовому засіданні представником позивача було надано оригінал вищезазначеної податкової накладної для огляду та долучено копію до матеріалів справи. За таких обставин, висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівне спростовуються фактичними обставинами справи та долученими до матеріалів справи доказами.

            На сторінці 36 акту перевірки № 509/23-100/31994540 від 23.04.2008 року ДП «Рівненський облавтодор» відповідачем зазначається про невідповідність податкової накладної № 86 від 29.10.2004 року отриманої від ТОВ «Рівнешляхбуд» приписам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В судовому засіданні представником позивача надано для огляду оригінал вищезазначеної податкової накладної, копія долучена до матеріалів справи. За наслідками дослідження вищезазначеного доказу судом не виявлено порушень пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» під час заповнення податкової накладної ТОВ «Рівнешляхбуд». За таких обставин, висновки ДПІ у м. Рівне в цій частині є надуманими та такими що спростовуються належними та допустими доказами.

            На сторінці 37 акту перевірки зазначається, що філією «Дубенський ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітсть». Суть порушення полягає в тому, що до складу податкових зобов’язань не було включено суму авансової плати отриманої 28.07.2006 року в сумі 50 000 грн. від в/ч А 1519.

            З такими висновками ревізорів не можна погодитися з наступних підстав. Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітсть» визначає, що податкова накладна складається  у  момент  виникнення  податкових зобов'язань продавця  у  двох  примiрниках.  Оригiнал  податкової  накладної надається покупцю, копiя залишається у  продавця  товарiв  (робiт,  послуг). Як свідчать фактичні обставини справи, філією «Дубенський ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» податкові накладні на суму проданих матеріалів виписувалися для в/ч А 1519  наступним чином:

- 30.10.2006 року № 147/20 на суму 2624,10 грн. в т.ч. ПДВ 437, 35 грн.;

- 30.11.2006 року № 163/20 на суму 5940 грн. в т.ч. ПДВ 990 грн.;

- 30.11.2006 року № 164/20 на суму 39246,68 грн. в т.ч. ПДВ 6541,11 грн.;

- 30.11 2006 року № 167/20 на суму 2189,22 грн. в т.ч. ПДВ 364,87 грн.

Кожна з виписаних податкових накладних позивачем відображалася в складі податкових зобов’язань з податку на додану вартість відповідного звітного періоду. Вищезазначені обставини підтверджуються перевіряючими в акті перевірки. Таким чином, відсутнє порушення приписів Закону України «Про податок на додану вартість». Додатково слід зазначити, що  аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»  дає підстави стверджувати, що приписи пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону (щодо визначення першої події) слід застосовувати в комплексі з приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону при визначенні дати формування податкового зобов’язання під час виписання податкової накладної. Посадовими особами ДПІ у м. Рівне не було враховано вищенаведене під час проведення перевірки.

За таких обставин податкове повідомлення рішення про донарахування податку на додану вартість в сумі  1 792 412 грн. в т.ч. 1 194 912 грн. основного платежу та 597 500 грн. застосованих штрафних санкцій є неправомірним та підлягає в цій частині скасуванню.

На сторінці 34-35 акту перевірки зазначається, що філією «Дубровицький райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» не включено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми коштів отриманих від фізичних та юридичних осіб за реалізовані матеріали та надані послуги оренди приміщень на загальну суму 10 949,67 грн. в т.ч. ПДВ 1 824,95 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану варітсть» об’єктом оподаткування є операції з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй  територiї  України,  в тому числi операцiї з оплати вартостi послуг за договорами оренди  (лiзингу) та операцiї з передачi  права  власностi  на  об'єкти  застави  позичальнику (кредитору)  для  погашення  кредиторської   заборгованостi    заставодавця.

Під час розгляду справи по суті позвачем не надано доказів на спростування доводів відповідача щодо заниження податкового зобов’язання філією «Дубровицький райавтодор».

На сторінці 36 акту перевірки зазначається, що філією «Демидівський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 117 від 20.07.2007 р. отриману від СВК «Агро-сервіс» виписану з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Під час розгляду справи по суті позивачем не було надано суду для огляду оригінал вищезазначеної податкової накладної. Таким чином, суд погоджується в цій частині з висновками податкового органу.

З урахуванням вищенаведеного, податкове повідомлення рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 4 243 грн. в т. ч. 2 858 грн. основного платежу та 1385 грн. застосованих штрафних санкцій є правомірним.

Щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

             На сторінці 24 перевіряючими встановлено завищення валових витрат філією «Володимирецький райавтодор» на суму 4875,00 грн., в зв’язку із віднесенням витрат на виконання проектно-вишукувальних та земельно-кадастрових робіт щодо відведення земельної ділянки в постійне користування до складу валових витрат.

Відповідно до ч.1 п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у п.п.8.3.3 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Зміст права власності на майно викладений у ч.1 ст. 317 Цивільного Кодексу України.

Власниковi належать права володiння, користування та розпоряджання своїм майном. Право користування є лише  однією з правомочностей власника, оскільки користування реалізується шляхом видобування з речі її корисних (споживних) властивостей. Тобто, поняття «власність» і «користування» не є тотожними.

            Статтею 401 Цивільного Кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервiтут) може бути встановлене щодо земельної дiлянки, iнших природних ресурсiв (земельний сервiтут) або iншого нерухомого майна для задоволення потреб iнших осiб, якi не можуть бути задоволенi iншим способом. Сервiтут може належати власниковi (володiльцевi) сусiдньої земельної дiлянки, а також iншiй, конкретно визначенiй особi (особистий сервiтут).

            Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обмеження права платника податку на включення до валових витрат сум, сплачених на користь інших осіб у зв’язку із виконанням проектно-вишукувальних та земельно-кадастрових робіт щодо відведення земельної ділянки в постійне користування.

            Визначальним фактором при формуванні платником податку валових витрат по сумам, сплаченим за проектно-вишукувальні та земельно-кадастрові роботи щодо відведення земельної ділянки є  відведення такої земельної ділянки у власність такого платника податку. 

            За таких обставин, висновки посадових осіб про порушення Закону України «Про  оподаткування підприємств» є надуманими не узгоджуються вищенаведеним. Таким чином, донарахування податку на прибуток на суму 1 585 грн. в т.ч. 1219 грн. основного платежу та 366 грн. застосованих штрафних санкцій є неправомірними.

Філією «Острозький райавтодор» віднесено до складу валових витрат на придбання бензопили в розмірі 3042 грн. Ревізори дійшли вірного висновку, про порушення підприємством пп. 5.3.2,ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правомірні висновки інпекторів, щодо необхідності включення до складу валових доходів, доходів отриманих від надання послуг.

По філії «Березнівський райавтодор» до складу валових витрат віднесено 7780 грн. пов’язаних із здійсненням капітального ремонту Автогрейдера ДЗ – 99 ; В той же час по бухгалтерському та податковому обліку збільшено балансову вартість основного засобу на суму 7780 грн.

Такий порядок відображення  витрат матиме наслідок подвійного зменшення суми валових доходів на одну й ту ж саму суму: шляхом віднесення до складу валових витрат та шляхом здійснення амортизаційних відрахувань, що прямо суперечить  приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, ревізори дійшли правомірного висновку щодо порушення пп. 5.3.2 Закону.

            В 4 кв. 2006 року філією «Березнівський райавтодор» включено до валових витрат:

-          53 339 грн. витрат  пов’язаних  з будівництвом площадки;

-          2966 грн. витрат на оплату праці пов’язаної з будівництвом площадки;

-          1256 грн. витрат на оплату страхового збору.

Одночасно, по бухгалтерському та податковому обліку збільшено балансову вартість площадки. 

Такий порядок відображення  витрат матиме наслідок подвійного зменшення суми валових доходів на одну й ту ж саму суму: шляхом віднесення до складу валових витрат та шляхом здійснення амортизаційних відрахувань, що прямо суперечить  приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, ревізори дійшли правомірного висновку щодо порушення пп. 5.3.2 Закону.

Філією «Здолбунівський райавтодор» віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 13 478 грн., що не підтверджені відповідними первинними документами. Відповідно до приписів пп. 5.3.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» – не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Філією «Демидівський райавтодор»  у вересні 2006 року не включено до складу валового доходу кредиторську заборгованість перед ПП Асатрян С.А. в сумі 2020 грн. Ревізори, що здійснювали перевірку правомірно, у відповідності до приписів пп.  4.1.6, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  збільшили валові доходи на суму 2020 грн.

            За таких обставин, оспорюване податкове повідомлення рішення по податку на прибуток підприємств слід скасувати на суму 1 585 грн. в т.ч. 1219 грн. основного платежу та 366 грн. застосованих штрафних санкцій, а в решті позовних вимог слід відмовити, за їх безпідставністю.

            Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Позивачем доведено неправомірність донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1 792 412 грн. в т.ч. 1 194 912 грн. основного платежу та 597 500 грн. застосованих штрафних санкцій та податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств на суму 1 585 грн. в т.ч. 1219 грн. основного платежу та 366 грн. застосованих штрафних санкцій.

            Керуючись статтями 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України,суд-

                                                     П О С Т А Н О В И В :

Позов Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Визнати нечинними:

- податкове повідомлення-рішення № 0001132342/2/23-121 від 7 серпня 2008 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0001142342/0/23-121 від 06 травня 2008 року в частині донарахування 1 792 412,00 грн., в т.ч. 1 194 912,00 грн. основного платежу і 597 500,00 грн. штрафних санкцій, в решті позовних вимог - ВІДМОВИТИ. .

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесені  судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Головуючий                                                                                 С.В.Боймиструк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.06.2009 року