Постанова № 40917231, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року № 876/12693/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Прикарпатбуд» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства «Прикарпатбуд» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

19.08.2013 позивач - УПФУ в м. Івано-Франківську звернувся в суд із адміністративним позовом в якому просив стягнути з відповідача - ПрАТ «Прикарпатбуд» 5212,12 грн витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Згідно з отриманими відповідачем розрахунками за період з червня по серпень 2013 року до відшкодування підлягають витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 5212,12 грн на підставі п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки відповідачем у встановлені законом строки ці витрати не відшкодовані, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив того, що відповідачем за спірний період повністю відшкодовано витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями. Також, суд першої інстанції безпідставно не врахував посилання представника відповідача на неправомірність призначення пенсію ОСОБА_3

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі розписками.

Відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення справи № 0907/12576/2012 у якій предметом спору є правомірність призначення пенсії ОСОБА_3 Однак, вказане клопотання слід відхилити, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду з урахуванням тих обставин та доказів, які існували на час вирішення справи у суді першої інстанції. Зокрема, постанова Івано-Франківського міського суду від 04.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 14.03.2013, на час вирішення справи судом першої інстанції набрала законної сили, а тому подальше її скасування може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України дійшов висновку про можливість вирішення справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покриваються підприємствами та організаціями, а тому відповідач повинен відшкодовувати такі витрати. Позивачем направлялися відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з червеня по серпень 2013 року, однак відповідач ці витрати не відшкодував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5212 грн, яка підлягає стягненню на підставі судового рішення.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон - N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, в п.п. «б»-«з» частини першої цієї статті.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.7 Інструкції).

Відповідно до п. 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Пенсійним органом відповідачу надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, що підтверджується наявними у справі копіями цих розрахунків.

Вказані розрахунки отримані відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення.

Згідно наявних у справі розрахунків, місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2 складає 103,50 грн, а тому протягом періоду з 01.06.2013 по 01.08.2013 сплаті підлягало 207 грн.

На підтвердження виконання свого обов'язку відповідачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату вказаних витрат за червень та липень 2013 року в сумі 207 грн.

Суд першої інстанції вказані докази до уваги не прийняв, посилаючись на те, що ці кошти позивачем спрямовані на погашення заборгованості, яка виникла у попередні місяці, а відповідачем не оскаржено дії Пенсійного органу щодо порушення порядку зарахування коштів.

Однак, суд апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими, оскільки виходячи з положень ст. 138 КАС України предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість такого стягнення у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

Отже, враховуючи те, що відповідачем надано докази часткової сплати спірної заборгованості, суд має дослідити ці обставини, та вставити правомірність чи неправомірність зміни призначення платежу Пенсійним органом.

Суд апеляційної інстанції дослідивши вказані вище обставини справи, дійшов висновку про неправомірність зарахування відповідачем сплачених позивачем сум витрат за червень-липень 2013 року, у рахунок заборгованості, яка виникла за попередні періоди, оскільки п. 10.11 Інструкції № 21-1 стосується сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не є сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так як страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 квітня 2004 року № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 26 від 20.06.2013 та № 41 від 25.07.2013, призначення платежів визначено як відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2 за червень та липень 2013 року (а.с. 21).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано покладений на нього обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 за червень-липень 2013 року в сумі 207 грн, а тому в цій частині позов задоволеним бути не може.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суд першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки як вбачається із матеріалів справи Пенсійний орган протягом червня - липня 2013 року поніс витрати, про що належним чином інформував відповідача, однак останній не виконав покладений на нього обов'язок щодо їх відшкодування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що призначення пенсії вказаному громадянину Пенсійним органом здійснено на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2012 по справі № 0907/12576/2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, згідно якої УПФУ в м. Івано-Франківську зобов'язано призначити ОСОБА_3 пільгову пенсію за віком по Списку № 2 з дня звернення за призначенням пенсії.

Отже, на час вирішення розглядуваного спору судом першої інстанції, зазначена вище постанова Івано-Франківського міського суду набрала законної сили, а тому Івано-Франківський окружний адміністративний суд обґрунтовано вказав на те, що обставини, які нею встановлені не доказуються. Подальше скасування постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2012 по справі № 0907/12576/2012, не може бути підставою для скасування у апеляційному порядку постанови суду першої інстанції по розглядуваній справі, оскільки суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний перегляд справи з урахуванням тих обставин, які існували на час вирішення спору судом першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом цього спору є відшкодування підприємством Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тобто витрат, які фактично понесені позивачем. Факт понесення відповідачем витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3 підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 2901 від 18.09.2013, а тому такі підлягають до відшкодування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 в сумі 5005,12 грн, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає. У решті постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому в цій частині вона підлягає скасуванню з прийняття нової постанови про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Прикарпатбуд» - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі № 809/2568/13-а - скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Прикарпатбуд» 207 грн (двісті сім гривень) фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 та прийняти нову постанову, якою у цій частині позову відмовити.

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі № 809/2568/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін