Ухвала суду № 40914560, 01.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. м.Львів Справа № 876/13445/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Бегели М.В.,

представника відповідача Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 813/5934/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна група» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західна паливна група» (далі - ТОВ «Західна паливна група») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) від 18 липня 2013 року: за № 0000532200 - у повному обсязі та за № 0000522200 - в частині порушення порядку нарахування доходу від реалізації товарів товариству з обмеженою відповідальністю «Форвей» в сумі: 178876,53 грн - за основним платежем та 89438,27 грн - за штрафними санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Тому, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 24.05.2013 р. по 19.06.2013 р. податковими ревізорами ДПС у Львівській області проведено планову перевірку ТОВ «Західна паливна група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., про що складено акт від 05.07.2013 р. за № 15/22-10/33424874.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог:

- пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1, 138.2 та 138.9 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму загальну 335326 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.198.2, 198.3, 198.4 та 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 173775 грн.

За результатами перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 р.:

- за № 0000532200, яким товариству визначено податкове зобов'язання із ПДВ на суму 266662,50 грн., в т.ч.: 173775 грн - основний платіж та 86887,50 грн - штрафні санкції;

- за № 0000522200, яким товариству визначено податкове зобов'язання із ПДВ на суму 502989 грн, в т.ч.: 335326 грн - основний платіж та 167663 грн - штрафні санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за результатами господарських операцій позивача із ТОВ «Фрей Голд» та ТОВ «Форвей».

Із матеріалів справи видно, що 01.09.2012 р. між ТОВ «Фрей Голд», як Постачальником, та ТОВ «Західна паливна група», як Замовником, було укладено договір за № 05/6 про поставку фруктових соків та компотів.

На виконання вимог цього договору ТОВ «Фрей Голд» було поставлено товар й за результатами поставок були видані податкові на видаткові накладні; суму ПДВ за цими операціями включено до складу податкового кредиту.

Розбіжностей в декларуванні податкових зобов'язань між сторонами не виявлено.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні товару придбаного у ТОВ «Фрей Голд», з огляду на те, що у останнього відсутні необхідні умови для здійснення фінансового-господарської діяльності.

Крім того, 27.10.2011 р. між ТОВ «Західна паливна група», як Продавцем, та ТОВ «Форвей», як Покупцем, було укладено договір № ЕК0007 купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АЗС із застосуванням смарт-карток, за умовами якого ТОВ «Західна паливна група» протягом січня - грудня 2012 р. реалізовувало пальне шляхом використання смарт-карток.

Умовами договору було передбачено, що передача пального або надання послуг Продавцем здійснюється шляхом їх відпуску через мережу АЗС користувачам по пред'явленню останніми смарт-карток. Передача пального та надання послуг Покупцеві здійснюється на умовах ЕXW-АЗС Продавця (франко резервуари АЗС Продавця). Зобов'язання Продавця передати пальне та надати послуги вважається виконаним, а право власності на пальне, передане Покупцеві в момент його фактичного відпуску та надання користувачу на АЗС Продавця. Ціна на пальне визначається відповідно до ціни АЗС, що діяла на момент фактичного його відпуску та надання з урахуванням знижок, визначеними цим договором.

Також, згідно із умовами цього договору смарт-картка - це електронна пластикова картка, емітована Покупцем і засвідчує, що її користувач має право на одержання пального та/або послуг на АЗС в межах добового/місячного ліміту; є засобом для обліку операцій з відпуску пального та надання послуг на АЗС; не є платіжним засобом (п.1.3; перелік зразків цих карток встановлено додатком № 3 до договору); користувач - це уповноважена особа покупця на отримання пального на АЗС Продавця по факту пред'явлення ним смарт-картки (п.1.5), а термінальний чек - це паперовий документ, друкований із застосуванням обладнання, який підтверджує здійснення операції із використанням старт-картки і містить набір даних щодо цієї операції (п.1.7).

За умовами п.3.2 цього Договору всі розрахунки здійснюються з урахуванням знижки від вартості пального чи наданих послуг у розмірі, встановленому Додатком № 1, яким встановлено перелік АЗС, на яких ТОВ «Західна паливна група» надає послуги з реалізації пального при обслуговуванні смарт-карт покупців, розмір знижки становить 0,45 грн за 1 літр пального.

Для фіксації видачі та обліку відпуску з АЗС ТОВ «Західна паливна група» нафтопродуктів за смарт-картами ТОВ «Форвей» надало Продавцю відповідне устаткування для встановлення його на кожній передбаченій Додатком № 1 АЗС, що підтверджується актами прийому-передачі.

В кінці кожного місяця за фактом відпущеного пального за місяць ТОВ «Західна паливна група», як Продавець, виписувало податкові накладні та відповідні їм видаткові накладні на відпущений товар із передбаченою Договором знижкою, а саме: від 31.01.12 р. - податкова накладна (далі - п/н) № 338, видаткова накладна (далі - в/н) № 4; від 29.02.12 р. п/н №№ 220, 221, в/н №№ 9, 10; від 31.03.12 р. п/н №№ 226, 227, 229 - 232, в/н №№ 18 - 20, 22 - 24; від 30.04.12 р. п/н №№ 257, 258, в/н №№ 34, 35; від 31.05.12 р. п/н №№ 290 - 296, в/н №№ 41 - 47; від 30.06.12 р. п/н №№ 231 - 236, в/н № 51 - 56; від 31.07.12 р. п/н № 271, в/н № 57; від 31.08.12 р. п/н № 309, в/н № 61; від 30.09.12 р. п/н № 285, в/н № 66; від 31.10.12 р. п/н № 323, в/н № 72. Всього із використанням смарт-карток відпущено пального із знижкою з ПДВ на суму 1022151,00 грн без ПДВ - 853 865 грн.

Дохід від реалізації пального включено до декларації з податку на прибуток відповідних періодів в дохід від операційної діяльності, від реалізації товарів, робіт, послуг всього за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р. на суму 193 150 847 грн.

Також встановлено, що фактично пальне було реалізоване ТОВ «Форвей» позивачем, а останній лише здійснював відпуск (і облік) пального зі своїх резервуарів на АЗС покупцям-власникам смарт-карток, що були придбані останніми у ТОВ «Форвей» і використовувались для розрахунку за придбане пальне. На підставі видаткових документів позивача Покупець щомісячно перераховував кошти за пальне і тоді ж, відповідно до умов договору, нараховувалась загальна знижка в розмірі 0,45 грн на 1 літр пального.

Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що перехід права власності на товар відбувався при безпосередній передачі палива представнику покупця, тобто в момент заправки автомобіля, коли знімались гроші з умовного рахунку смарт-карти за фактичною ціною відпущеного пального на дату заправки автомобіля; при цього ТОВ «Форвей» є емітентом цих карт, які не є платіжними засобами (п.1.3 Договору). Після кожної заправки автомобіля представник покупця отримував термінальний чек та чек РРО.

Договором не передбачено попередньої оплати ТОВ «Західна паливна група» вартості пального покупцями - власниками смарт-карток, тобто дати отримання оплати і переходу права власності на товар не пов'язані між собою і не співпадають, що не суперечить чинному законодавству; співпадає лише дата реалізації товару і дата надання послуг.

Розрахунки між ТОВ «Форвей», як Покупцем, та ТОВ «Західна паливна група», як Продавцем, здійснювалися на підставі виписаної останнім видаткової накладної (що підтверджує продаж товару) та інформаційного документа із розшифровкою оборотів по конкретній картці (вид, марка, дата отримання, кількість, ціна, вартість); на дату розрахунку відображався й дохід від реалізації в податковому обліку, оскільки такий дохід отримувався саме на цю дату, а не від покупців - користувачів смарт-карток в момент відпуску їм бензину. Дохід позивача формувався, виходячи із договорної ціни, з урахуванням визначених Договором знижок.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Разом з тим, суд вважав, що вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв'язку, Мінпалива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, до спірних правовідносин щодо обов'язкової передоплати від покупця не підлягають застосуванню, оскільки дана Інструкція передбачає інший вид розрахунків, ніж ті, що були передбачені укладеним між сторонами Договором.

Застосування знижки в кінці місяця, що передбачено умовами договору, не суперечить вимогам законодавства, в т.ч. п.137.1 ст.137, п.136.1.1 ст.136, п.135.4 ст.135 ПК України, і є правомірним, оскільки на цей час за фактом оплати формувався дохід продавця; договором попередньої оплати за товар чи оплати при кожній заправці автомобіля не передбачено. Знижка не була відображена на рахунках бухгалтерського обліку, оскільки така є зниженням ціни товару під час продажу, а остаточна ціна продажу формується вже з урахуванням застосування знижки, вона ж включається до валових доходів і є базою нарахування ПДВ.

Позивачем не було допущено безпідставного заниження доходу та ПДВ при реалізації пального шляхом використання смарт-карток, оскільки податкові зобов'язання правомірно були визначені за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата вартості товарів/послуг відповідно до п.а) п.187.1 ст.187 ПК України.

Щодо твердження податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного в ТОВ «Фрей Голд», то таке фактично грунтується на безтоварності господарської операцій з продажу фруктових соків та компотів між ТОВ «Західна паливна група» та ТОВ «Фрей Голд» з покликанням на акт ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 23.04.13 р. № 259/22-7/37311935 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Фрей Голд», у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Перевірку проведено на основі поданої платником звітності згідно інформаційної бази даних. Цією перевіркою встановлено, що підприємство подало звітність, числиться 2 працівника, і як висновок фінансово-господарська діяльність ТОВ «Фрей Голд» здійснюється поза межами правового поля.

При цьому розбіжностей в декларуванні податкових зобов'язань між ТОВ «Фрей Голд» та позивачем не встановлено.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій з придбання фруктових компотів і соків у ТОВ «Фрей Голд».

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в статті 1 Закону № 996-XIV, згідно з якою це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п.135.4), та включає:

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (п.135.4.1).

Згідно із п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

До складу витрат, згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу).

Згідно із пунктами 198.1 та 198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно із п.201.6 ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та актом перевірки відповідача підтверджено, що податкові накладні не мали недоліків, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Фрей Голд».

Також суд не бере до уваги твердження податкового органу про те, що операції з цим контрагентом не мали реального характеру з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У процесі розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

З урахуванням вищезазначеного податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року за № 0000532200 та за № 0000522200 - в сумі 178876,53 грн - за основним платежем та 89438,27 грн - за штрафними санкціями, прийняті ДПІ у Пустомитівському районі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 813/5934/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року.