Постанова № 40917109, 13.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13 жовтня 2014 року Справа № 814/2185/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-Термінал", вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54002

дотериторіального державної інспекції з питань праці у Миколаївській обл., вул. Корабелів, 16, м. Миколаїв, 54020 провизнання неправомірними дій, визнання незаконним припису від 19.06.14 р. № 14-01-009/0245-0202, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-Термінал" (далі - позивач, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція).

Позивач просить суд визнати дії відповідача щодо внесення припису неправомірними і визнати припис від 19 червня 2014 р. № 14-01-009/0245-0202 незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що посада поновленого за рішенням суду працівника була виключена внаслідок внесення змін до штатного розпису. У зв'язку з відсутністю трудових обов'язків, працівнику встановлено простій з дати поновлення на посаді. Зазначені пояснення не були враховані Інспекцією під час проведення перевірки.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких посилається на порушення позивачем ст. 113 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно якої повідомлення про простій відбувається за ініціативою працівника, а не роботодавця. За відсутності такого повідомлення, немає підстав для видання наказу про простій (а. с. 40).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2014 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді директора з охороні праці та екології Товариства з 13 вересня 2013 р. (а. с. 27-28). На виконання рішення суду, позивачем 14 березня 2014 р. видано наказ № 57, яким ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі (а. с. 29).

Працівник ознайомлений з наказом 17 березня 2014 р. і того ж дня складено акт з'явлення на роботі працівника, якого поновлено на посаді за рішенням суду (а. с. 30-31).

Наказом від 17 березня 2014 р. № 58 встановлено початок простою в роботі ОСОБА_1 з 17 березня 2014 р. з 8:00 год. не з вини працівника, а також оплату праці в розмірі 2/3 посадового окладу (а. с. 32-35). Наказ мотивовано тим, що згідно наказу від 15 травня 2013 р. № 81 посада директора з охорони праці та екології, яку займав ОСОБА_1, була виключена з 15 серпня 2013 р. На час його поновлення на посаді, така посада відсутня в штатному розписі. Виконання завдань і обов'язків на посаді директора з охорони праці та екології не вимагається.

У червня 2014 р. Інспекцією проведена перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 14-01-009/0245 (а. с. 7-20). Перевіркою встановлено порушення ч. 2 ст. 113 і ст. 141 КЗпП України в частині відсутності посади, на якій поновлено ОСОБА_1, і неправомірного встановлення простою для вказаного працівника.

19 червня 2014 р. відповідачем внесено припис № 14-01-009/0245-0202, яким Товариство зобов'язано привести у відповідність до вимог ч. 2 ст. 113 КЗпП України наказ від 17 березня 2014 р. № 58 (а. с. 21-22).

Суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності вказаного припису з огляду на наступне.

Згідно ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Простій працівника виник внаслідок поновлення його на посаді, яка виключена зі штатного розпису до прийняття рішення судом. Працівник відмовився від інших запропонованих йому посад, а трудові обов'язки на посаді директора відсутні, в зв'язку з чим працівник мав повідомити власника або уповноважений ним орган товариства, що зроблено не було.

Положення, на яке посилається відповідач у приписі, взагалі не стосується будь-яких обов'язків роботодавця, а лише зобов'язання працівника повідомити про початок простою керівника. З припису не зрозуміло, яке саме порушення стало підставою для його винесення, а також яким чином можна його усунути.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів перед судом законності оскаржуваного припису.

На підставі ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даній адміністративній справі належним способом захисту прав позивача буде не визнання припису Інспекції незаконним та таким, що не підлягає виконанню, а визнання його протиправним і скасування, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України.

Крім того, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо внесення припису, так як дії є лише процедурою, що знайшла своє вираження в оскаржуваному приписі, який і має бути предметом спору.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 73,08 грн. (а. с. 2). Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області від 19 червня 2014 р. № 14-01-009/0245-0202.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-Термінал" судовий збір у сумі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз