Постанова № 40916689, 13.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 917/563/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1854 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.14 у справі № 917/563/14

за позовом Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області, м.Полтава,

до Лубенського міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів виконавчого комітету Лубенської міської ради, м.Лубни Полтавської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, м.Полтава,

про стягнення 4 355,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) позов про стягнення 4 355,04 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2213,22 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору. В частині стягнення 2142,82 грн. боргу провадження у справі припинено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

04.09.14 позивачем надано суду додаткові пояснення та клопотання (вх.№7290), в якому позивач просить розглядати справу без участі його представника, посилаючись на вкрай тяжке фінансове становище Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню і розгляд справи є можливим за відсутності представника позивача, враховуючи, що правову позицію зазначеного учасника процесу викладено у відповідних письмових поясненнях.

Ухвалою суду від 12.08.14 було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. 01.09.14 до суду надійшла заява-клопотання від даного учасника процесу, в якій зазначається, що Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області не може надати відзив на апеляційну скаргу (оскільки копія скарги на його адресу не надійшла) та пояснення, витребувані ухвалою суду від 12.08.14 - оскільки Лубенський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів виконавчого комітету Лубенської міської ради обслуговується як клієнт в управлінні Державної казначейської служби України у Лубенському районі Полтавської області.

У наданих суду поясненнях від 07.10.14 (вх.№8729), Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області зазначає, що не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також просить суд розглянути справу без участі свого представника. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню і розгляд справи може бути закінчено за відсутності представника ГУДКСУ у Полтавській області.

Відповідачем надано суду пояснення (від 12.08.14, від 26.08.14 та від 02.10.14), у яких вказано, що, оскільки укладений між сторонами договір на здійснення охорони майна від 15.02.13 не пройшов державну реєстрацію в казначействі, на момент його підписання в кошторисі установи були відсутні кошти на оплату послуг, послуги охорони за вказаним договором не надавалися та не оплачувалися - то, на думку апелянта, вказаний договір є нікчемним і його недійсність визнали сторони, уклавши новий договір, від 20.03.13.

До Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання однакового змісту (вх.№8554 від 03.10.14, №8642 від 06.10.14 та №8810 від 09.10.14) про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття представника відповідача, який бере участь в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши вищевказані клопотання, відмовляє у їх задоволенні, враховуючи, що ухвалою суду від 11.09.14 розгляд справи було відкладено саме за клопотанням відповідача, який посилався на перебування представника у відпустці. Крім того, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги, встановлений статтею 102 ГПК України, закінчується 12.10.14 і оскільки учасниками процесу не надано клопотань щодо продовження вказаного строку в порядку ст.69 ГПК України, у колегії судді відсутні підстави для здійснення вказаної процесуальної дії.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.02.13 між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (позивач, охорона) та Лубенським міським центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів Виконавчого комітету Лубенської міської ради (відповідач, замовник) був укладений договір за №Лб-1505/13 (а.с. 6-7) про надання охоронних послуг на об'єкті відповідача.

За змістом п. 3.3. договору факт надання охоронних послуг за даним договором підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт, які надаються охороною замовнику. При цьому саме на замовника покладається обов'язок своєчасного одержання таких актів від охорони.

Із матеріалів справи також вбачається, що 20.03.13 між сторонами було укладено іще один договір за цим же номером, №Лб-1505/13, аналогічного змісту (а.с.20) – тобто предметом даного договору є здійснення тих же охоронних послуг, що і за договором від 15.02.13. Договір від 20.03.13 (на відміну від договору від 15.02.13), був зареєстрований в УДКСУ у Лубенському районі Полтавської області.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами в апеляційному провадженні, позивачем у 2013 році надавалися відповідачеві охоронні послуги. При цьому, факт наявності двох чинних договорів (від 15.02.13 та від 20.03.13), не став перешкодою для прийняття та своєчасної оплати відповідачем вищевказаних послуг за період з січня по травень 2013 року.

Спір між сторонами виник щодо оплати послуг, які надавалися у періоди з червня по серпень 2013 року, а також з жовтня по грудень 2013 року. Як вбачається з матеріалів справи, послуги було надано на загальну суму 4355,04 грн., в т.ч.:

- у червні 2013 року - на суму 766,30 грн.;

- у липні 2013 року - на суму 705,61 грн.;

- у серпні 2013 року - на суму 741,31 грн.;

- у жовтні 2013 року - на суму 705,61 грн.;

- у листопаді 2013 року - на суму 712,75 грн.;

- у грудні 2013 року - на суму 723,46 грн.

Разом із тим, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач на момент подання позову за надані у вищевказані періоди послуги з позивачем не розрахувався; направлену позивачем претензію за №9/1-4524/3м від 19.11.13 (а.с. 10) про погашення суми заборгованості залишив без реагування.

Матеріалами справи підтверджується, що після звернення до суду з даним позовом відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 2142,82 грн. (за період з жовтня по грудень 2013 року), отже, на думку колегії суддів, в цій частині позовних вимог місцевим господарським судом обґрунтовано припинено провадження згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Проти вищевказаного висновку місцевого господарського суду апелянтом заперечень не висловлено.

Таким чином, на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, несплаченою залишилася сума боргу 2213,22 грн. за період з червня по серпень 2013 року.

Відповідач в апеляційній скарзі та у наданих суду поясненнях наполягає на тому, що суму заборгованості в розмірі 2213,22 грн. стягнуто з нього безпідставно, оскільки Лубенський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів виконавчого комітету Лубенської міської ради вважає договір №Лб-1505/13 від 15.02.13 недійсним (нікчемним). На думку апелянта, зазначений договір не створює юридичних наслідків, враховуючи, що він не був зареєстрований у Державному казначействі України; на момент підписання договору в кошторисі установи були відсутні кошти на оплату послуг; послуги охорони за вказаним договором не надавалися та не оплачувалися. Відповідач також посилається на те, що між сторонами 20.03.13 укладено новий договір за цим же номером №Лб-1505/13, який був зареєстрований в Управлінні Державної казначейської служби у Лубенському районі, діяв протягом 2013 року та заборгованість за яким у відповідача відсутня.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаним обставинам місцевим господарським судом було надано належну правову оцінку та обґрунтовано зазначено, що договір №Лб-1505/13 від 15.02.13 року не є розірваним, зміненим або визнаним недійсним в судовому порядку, тобто є чинним. При цьому договір № Лб-1505/13 від 20.03.13 не містить жодних вказівок на те, що він якимось чином змінює договір № Лб-1505/13 від 15.02.13 або є укладеним з цією метою – тобто твердження відповідача про те, що укладенням договору від 20.03.13 сторони фактично усунули нікчемний договір від 15.02.13 і тим самим визнали його недійсність, не узгоджуються зі змістом вищевказаних договорів.

Відсутність реєстрації договору в УДКСУ у Лубенському районі також, на думку колегії суддів, не є підставою для оспорювання його дійсності, відповідні посилання апелянта на ч.1 ст.210 ЦК України суд вважає юридично неспроможними, оскільки реєстрація органами казначейства бюджетних зобов’язань відповідно до вимог Бюджетного кодексу України не є державною реєстрацією правочину в розумінні вищевказаної норми ЦК України.

Твердження відповідача про відсутність фактичного виконання договору від 15.02.13 спростовуються матеріалами справи, оскільки підписані належним чином обома сторонами акти виконаних робіт за місяці, що відносяться до спірного періоду, а саме, за листопад – грудень 2013 року (а.с.65), містять посилання саме на договір від 15.02.13.

У судовому засіданні 12.08.14 представник відповідача стверджував, що зазначення дати договору 15.02.13 в актах виконаних робіт є наслідком технічної помилки (враховуючи, що у платіжних дорученнях за відповідні місяці 2013 року вказувалася дата договору 20.03.13). Разом з тим, відповідачем не надано доказів того факту, що помилка мала місце саме при оформленні актів виконаних робіт, а не платіжних доручень.

У зв’язку з цим колегія суддів також зазначає, що відповідачем визнається факт надання позивачем послуг з охорони за період з червня по серпень 2013 року, за який не було підписано відповідних двосторонніх актів виконаних робіт – про що, зокрема, зазначено у клопотанні відповідача, поданому до місцевого господарського суду (а.с.80).

При цьому відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів оплати послуг охорони за вищевказаний період ні за договором від 15.02.13 (дійсність якого відповідач заперечує), ні за договором від 20.03.13 (який відповідач вважає чинним). Крім того, відповідачем не обґрунтовано, яким чином заборгованість за одні й ті самі послуги може бути наявною за договором від 15.02.13 та відсутньою за аналогічним договором від 20.03.13.

У відзиві на позовну заяву (а.с.15) відповідач посилався на те, що акти виконаних робіт за червень, липень та серпень 2013 року були надані позивачем лише у січні 2014 року, тобто по закінченні бюджетного 2013 року, що є порушенням бюджетного законодавства та унеможливлює затвердження даної проплати, підписання та реєстрацію первинних та платіжних документів в УДКСУ у Лубенському районі.

На думку суду апеляційної інстанції, вищевказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від зобов’язань щодо оплати фактично отриманих послуг. Зазначений висновок узгоджується з приписами ст.11, 509, 510, 525, 526, 530, ч.1 ст.625 ЦК України, ст.174, 193 ГК України (на які обґрунтовано посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні), а також з вимогами ч.7 ст.180 ГК України, відповідно до якої закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Висновок про те, що спір виник через бездіяльність самого позивача, підтверджується матеріалами справи. Зокрема, відповідно до п.3.3. договорів від 15.02.13 та від 20.03.13, замовник своєчасно надсилає до охорони свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату, актів виконаних робіт та інших необхідних йому фінансових документів; будь-яке недотримання замовником своїх зобов’язань за цим договором щодо передачі об’єктів під охорону не є підставою для зміни ним розміру та строків оплати за цим договором.

У відзиві на позовну заяву (а.с.16) відповідачем зазначено, що Лубенський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів виконавчого комітету Лубенської міської ради неодноразово звертався до позивача з проханням надати документи щодо здійснення оплати послуг за літні місяці 2013 року, однак доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано. Крім того, як уже зазначалося, умовами укладених між сторонами договорів не передбачено зміни строків оплати в залежності від дати отримання актів виконаних робіт.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.14 у справі №917/563/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.10.14

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.