Ухвала суду № 40915752, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3628/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від "20" серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальності "Логістик Центр" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0002192205, № 0002202205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від "20" серпня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 20.08.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "20" серпня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, у червні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1

статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Отік» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2013 № 635/22-00/37256581, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з придбання у ТОВ «Отік» робіт за договором підряду від 02.11.2011 № 01/11-2011 не дотримано вимог пункту198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2012 року на суму 25000 грн. 00 коп. та за березень 2012 року на суму 83333 грн. 00 коп. На підставі акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.07.2013 № 0002192205 та 04.07.2013 № 0002202205, якими відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року, а саме: від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 83333 грн. 00 коп. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 25000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України). Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України). Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку. У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної. З матеріалів справи вбачається, що у період з 14.11.2011 по 19.03.2012 позивачем проведено у безготівковій формі оплату (авансову та поточну) за роботи, визначені договором від 02.11.2011 № 01/11-2011, у загальному розмірі 1525530 грн. 35 коп., у тому числі за здійснення ТОВ «Отік» робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання - 150000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 24.01.2012 № 254, 500000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 19.03.2012 № 276. На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» у складі ціни замовлених робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії виписаних ТОВ «Отік» податкових накладних від 25.01.2012 № 4 на суму 150000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25000 грн. 00 коп. та 19.03.2012 № 8 на суму 500000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 83333 грн. 00 коп.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, технічного паспорту на об`єкт нерухомості, копії технічних паспортів на вентиляційне обладнання, проектної документації по вентиляції, опаленню та теплопостачанню, планів - креслень з установки вентиляції, опалення та теплопостачання складських приміщень, акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - складського приміщення з системами водопостачання, протипожежного захисту, електропостачання, системами вентиляції, повітряного опалення та теплопостачання, оборотно - сальдових відомостей по рахунках 103 «Будинки та споруди» та 151 «Капітальне будівництво». Крім того, в матеріалах справи містяться фінансово- господарські документи, що свідчать про передачу вказаного об`єкта нерухомості в оренду іншому суб`єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю «Бреварекс Україна» (договір оренди від 27.04.2012 № 5, додатки до нього, акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.09.2012). Факт виконання ТОВ «Отік» на користь позивача робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними. У період виконання ТОВ «Отік» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій ліцензії Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві серії АГ № 575776 та додатку до неї, ТОВ «Отік» надано дозвіл на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, у тому числі на проведення будівельних та монтажних робіт. Зазначені обставини свідчать про можливість ТОВ «Отік» здійснювати господарські операції, пов`язані з монтажем систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання, та складати за їх результатами податкові накладні. У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (складське господарство, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних ТОВ «Отік» монтажних робіт на об`єкті нерухомості позивача з метою подальшої передачі новоствореного матеріального активу в оренду для отримання прибутку. Наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг). Відповідно до акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ «Отік» робіт та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ «Отік», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу. Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 20 серпня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "20" серпня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від "20" серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.