Ухвала суду № 40914787, 25.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25.09.2014 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий), Машкаринця М.М., Гошовського Г.М., з участю секретаря судових засідань - Головець М.А., прокурора - Матвіяса А.Б., обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013070000000069 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Великоберезнянського району на вирок Великоберезнянського районного суду від 22.07.2014 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Новоселиця, Великоберезнянського району, мешканку АДРЕСА_1, з вищою освітою, не одружену, громадянку України, українку, працюючу головним бухгалтером ТОВ «СІО-К», не судиму, за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.366 КК України, виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи головним бухгалтером ТОВ « СІО-К» з метою умисного ухилення від сплати податків, вчинила службове підроблення при наступних обставинах.

В період 2011- 2012 року ОСОБА_4 підробила декларації з ПДВ шляхом внесення неправдивої інформації в рядок 17 «Усього податкового кредиту» розділу II « Податковий кредит» в деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, червень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року січень, грудень 2012 року, а саме : декларації з ПДВ за лютий 2011 року, безпідставно зависила ПДВ в сумі -5560 грн.; за березень 2011 р. безпідставно зависила ПДВ в сумі - 19687 грн.; за квітень 2011 р. безпідставно зависила ПДВ в сумі - 8726 грн.; за травень 2011 р. безпідставно зависила ПДВ в сумі - 2061 грн.; за червень 2011 року безпідставно зависила ПДВ в сумі 18226 грн.; за липень 2011 р. безпідставно зависила ПДВ в сумі - 18296 грн.; за серпень 2011 р. - 7584 грн.; за вересень 2011 р. - 9847 грн.; за жовтень 2011 р. - в сумі 11644 грн.; за листопад 2011 p.- 8193 грн.; за грудень 2011 р. - 8314 грн.; за січень 2012 року безпідставно зависила ПДВ в сумі - 1576 грн.; за грудень 2012 року безпідставно зависила ПДВ в сумі -11679 грн., на загальну суму 131 393 грн.

Крім того, ОСОБА_4 в графу «вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» розділ І додатку 7 до розділу III податкової декларації про доходи за 2012 рік, де безпідставно зависила витрати відобразивши їх в сумі 921974 грн., що не відповідає результатам фінансово-господарської діяльності. При цьому ОСОБА_4 достовірно знала про відсутність права на бюджетне відшкодування у ТОВ «СІО-К», у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів по взаємовідносинах із контрагентами та відсутністю підтверджуючих документів по придбанню ТМЦ та послуг в зв'язку з чим було завищено валові витрати. В червні 2013 року проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ « СІО-К», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 року за результатами, якої складено акт № 969/22-0/22101670 від 13.06.2013 року. Згідно з висновками до акта перевірки ТОВ « СІО-К» донараховано податок на прибуток за 2012 рік в сумі 262 002 грн., встановлено завищення суми ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок в сумі 131393 грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.366 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком 2 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з призначенням іспитового строку один рік. В обґрунтування своїх вимог вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що судом не надано належного аналізу і оцінки акту перевірки №969/22-0/22101670 від 13.06.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, не враховано, що ОСОБА_4 мала доступ до електронного підпису керівника ТОВ «Сіо-К», що суд в резолютивній частині вироку, не зазначив норму КПК України, згідно якої виправдав обвинувачену.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 стверджує, що вирок є законним, обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечили проти апеляційних вимог сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно ж до приписів частини 3 ст. 374 КПК України у разі відкидання судом тих або інших доказів у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви, з яких суд їх відкидає та підстави для виправдання обвинуваченого з зазначених мотивів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_4 за пред'явленим їй обвинуваченням, суд не дотримав наведених вище вимог кримінально-процесуального закону.

У вироку не наведено конкретних обґрунтувань і мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Окрім цього, висновок суду про недоведеність в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, ґрунтується на самому факту скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №136/15-00/22101670, прийнятого на підставі акту Ужгородської міжрайонної ДПІ від 13 червня 2013 року за №969/22-0/22101670 «Про результати планової перевірки ТОВ «СІО-К» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р.р., результати якого слугували свідченням кримінального провадження, внесеним до ЄРДР.

Такий висновок суду є передчасним оскільки, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року про скасування цього повідомлення-рішення оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду і чинності не набрала.

Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 37, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу, тобто якщо йдеться про повноваження службових осіб органів прокуратури вищого рівня, або якщо прокурор, який здійснює повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні, не може їх здійснювати з поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 36 КПК України встановлено правило, згідно з яким втручання у процесуальну діяльність прокурора осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.

У витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань (т.16 а.с. 5-7) прокурором зазначено Варгу Ю.Ю., від імені якого погоджено, складено та підписано низку процесуальних документів: клопотання про проведення обшуку (т.11 а.с. 115-116, 123-124), клопотання про арешт майна (т.11 а.с.132-133, 140-141), постанова про визначення підслідності (т.15 а.с.23-24), а також затверджено обвинувальний акт (а.с.2-3) та прокурора Ярему В.П. від імені якого погоджено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (т.11 а.с. 21-23, т.13 а.с.2-4).

З журналів судового засідання вбачається, що в судовому провадженні у першій інстанції брали участь інші прокурори: Логойда С.О. (т.16 а.с.20-21, 39-40, 45-46, 52-55, 84, 90-91, 107-108, 177-178, 180, 181) і Кудільчак О.В. (т.16 а.с. 69-72).

Процесуального документа, яким керівник прокуратури Великоберезнянського району чи інший уповноважений на це прокурор визначив би прокурора, групу прокурорів для здійснення повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні, в матеріалах кримінального провадження немає.

Ця прогалина означає порушення прокурором і судом першої інстанції засад законності, змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, унеможливила, відповідно, судове провадження, а отже і ухвалення в ньому законного, обґрунтованого і вмотивованого вироку.

Пунктом 3 частини 2 статті 412 КПК України передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою. В даному випадку участь прокурора у судовому провадженні є обов'язковою, проте для участі в ньому в установленому законом порядку прокурор визначений не був.

З наведених підстав апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржений вирок вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості не відповідає, а тому підлягає до скасування.

Якщо суд апеляційної інстанції встановив порушення, передбачене, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 412 КПК України, він, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 415 цього Кодексу, має скасувати вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 314 КПК України встановлення осіб і перевірка повноважень учасників кримінального провадження, перевірка відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу, в тому числі, чи затверджений (підписаний) обвинувальний акт уповноваженим прокурором, віднесено до компетенції суду першої інстанції в підготовчому судовому засіданні. В разі, якщо обвинувальний акт цим вимогам не відповідає, суд має повернути його прокурору.

Суд першої інстанції на ці положення увагу не звернув і призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акта, затвердженого прокурором, який для здійснення повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні в установленому законом порядку визначений не був.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22.07.2014 щодо ОСОБА_4 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження зі стадії підготовчого провадження в Великоберезнянському районному суді.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: