Постанова № 40914536, 14.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 жовтня 2014 року Справа № 814/2006/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

довідповідача 1: ТОВ "Спецагро Гарант", вул. Декабристів, 1 А/6, кв. 302-А, м. Миколаїв, 54001 відповідача 2: реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030 провизнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи, В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагро Гарант" (далі - відповідач 1, Товариство) і реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач 2).

Позивач просить суд визнати недійсними установчі та реєстраційні документи Товариства з моменту реєстрації та припинити юридичну особу. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Товариство зареєстровано з подальшою передачею в управління підставній особі всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства з метою ухилення від сплати податків.

Відповідачі заперечень не надали.

У судове засідання прибув представник позивача, відповідач у судове засідання не прибув. Ухвала суду, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулася без вручення адресату.

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа 14 листопада 2013 р. Засновником і директором Товариства є ОСОБА_1 (а. с. 6-8).

З письмових пояснень ОСОБА_1, відібраних співробітником податкової міліції, слідує, що він зареєстрував Товариство на пропозицію знайомого. Господарською діяльністю не займався, печатки та установчих документів відповідача не має (а. с. 4).

На запит суду стосовно порушення кримінального провадження на підставі пояснень ОСОБА_1, позивач надав лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 6 жовтня 2014 р., в якому зазначено, що кримінальне провадження стосовно Товариства відсутнє..

Недійсність установчих документів позивач обґрунтував наявністю в діяльності Товариства ознак фіктивності.

Підпунктом 20.1.27 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи-підприємця, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, зокрема є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Отже, висновок про наявність ознак фіктивності має ґрунтуватися на доведеному належними доказами факті передачі суб'єкта господарювання підставним особам або особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність (реалізовувати повноваження).

Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Доказом існування в діяльності Товариства ознак фіктивності позивач визначив пояснення засновника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно, з урахуванням положень ст. 70 і 72 КАС України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі.

Позивач вирок суду у кримінальній справі не надав. Відповідний орган податкової міліції не розцінив пояснення ОСОБА_1 достатніми для порушення кримінального провадження. Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ознак фіктивності відповідача.

Позивачем також не доведено, що установчі документи Товариства не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при реєстрації підприємства було допущено ст.ст. 8, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач не надав суду доказів існування будь-яких з перелічених вище обставин, які б могли бути підставою для припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз